Рис. 2.4. Споживання води на виробничі потреби, млн. м3
Більшість відходів, які утворюються на підприємствах ДТЕК, не є небезпечними. Проте через дефіцит земель залишається актуальною проблема розміщення великотоннажних відходів вугільної породи.
Компанія веде роботи з нарощування дамб ставків-накопичувачів збагачувальних фабрик і з їх очищення. Це дозволяє обійтися без додаткового відведення земель для розміщення рідких відходів вуглезбагачення. На ЦЗФ «Павлоградська» реалізується проект модернізації водно-шламової схеми, що призведе до скорочення розміщення відходів збагачення у хвостосховищі на 724,2 тис. тонн у 2009-2017 роках (у середньому на 80,5 тонн на рік).
У Західному Донбасі поклади вугілля знаходяться під заплавою річки Самара, тому виїмка пов’язана з осіданням земної поверхні, затопленням і заболочуванням земель. Для відновлення порушених земель у складі ВАТ «Павлоградвугілля» працює спеціалізоване підприємство з гасіння териконів і рекультивації земель.
Рекультивація просілих і підтоплюваних земельних ділянок ведеться одночасно з виробничою діяльністю. У 2009 році для цієї мети було використано 90 млн. тонн гірничої породи. Сьогодні завдяки рекультивації, що проводиться,половина шахт підприємства працює без порідних відвалів, а отже, додаткового відведення земель.
Крім того, ВАТ «Павлоградвугілля» здійснює компенсаційну висадку лісового масиву. Для зниження рівня ґрунтових вод у районі села Вербки Дніпропетровської області працює дренажна система, яка захищає 1295 га лісового масиву від підтоплення.
Площа рекультивованих у 2009 році земель склала 15,9 га.
2.3 Діагностика рівня забезпечення сталого розвитку ВАТ «Павлоградвугілля»
Для того, щоб запропонувати шляхи вдосконалення механізму управління гірничодобувним підприємством в напрямку забезпечення його сталого розвитку, необхідно оцінити поточний стан об’єктів управління, тобто встановити, чи відповідає рівень стійкості окремих підсистем перспективам сталого розвитку підприємства. Конкретні умови функціонування механізму забезпечення сталого розвитку багато в чому залежать від того, наскільки великою є розбіжність між фактичними і бажаними показниками економічного та екологічного стану конкретного підприємства. Ефективний механізм повинен ліквідовувати цю розбіжність, приводячи систему в стійкий стан.
Проблема оцінки та діагностики рівня забезпечення сталого розвитку гірничодобувного підприємства останнім часом набула особливої актуальності. Це обумовлено цілою низкою причин, з яких основними є: незворотний негативний вплив гірничих розробок на навколишнє природне середовище, важке економічне становище гірничодобувних підприємств (особливо вугільних), соціальна нестабільність у гірничих регіонах та інші. Ефективність майбутнього функціонування і саме існування цих підприємств, соціально-економічний розвиток гірничодобувних регіонів прямо залежить від ступеня сталості їх розвитку, чим значною мірою визначається сталий розвиток держави в цілому.
Серед проблем забезпечення сталого розвитку гірничодобувного підприємства (у даному випадку – ВАТ «Павлоградвугілля»), що підлягають рішенню, у першу чергу, варто згадати наступні:
-неповну визначеність з набором складових сталого розвитку підприємства;
-наявність значних утруднень формалізованого опису динамічних властивостей підприємства з точки зору забезпечення його сталого розвитку, у взаємозв’язку з діями дестабілізуючих факторів;
-існуючі утруднення з визначенням складу оціночних критеріїв складових сталого розвитку гірничодобувного підприємства, а також їхньою градацією для різних рівнів розвитку;
-відсутні загальновизнані вітчизняні методики оцінки рівня сталого розвитку підприємства, оскільки підходи, що одержали визнання в закордонній практиці, не завжди можна застосувати в умовах економіки України;
-відсутність методик комплексної оцінки рівня забезпечення сталого розвитку підприємства, з урахуванням усіх його складових. Ця проблема досить істотна, оскільки рівні різних складових визначаються за різними шкалами, що утрудняє їх зведення в єдиний комплексний показник.
Перелік проблем можна було б продовжувати. Всі вони вимагають наукового осмислення з метою визначення або удосконалення (якщо вони існують) підходів до їх ефективного рішення.
Розробимо власну методику оцінки рівня забезпечення сталого розвитку гірничодобувного підприємства на прикладі ВАТ «Павлоградвугілля».
Розробку варто почати з уточнення самого поняття індикаторів (чи критеріїв) сталого розвитку.
Індикатори (критерії) – це показники, що характеризують зміни стану виробництва, економіки і навколишнього природного середовища у часі. Вони надають кількісну та якісну характеристику проблеми і дозволяють оцінити ситуацію, відзначити її зміни.
Для ВАТ «Павлоградвугілля» розробка індикаторів сталого розвитку є логічним продовженням екологічної програми, яка проголошувана і провадиться на підприємстві.
Актуальність розробки методики оцінки рівня забезпечення сталого розвитку підприємства і доповнення ними існуючої екологічної програми обумовлено наступними чинниками:
1) застарілі основні виробничі фонди, які не можуть забезпечити комплексне і раціональне використання природних ресурсів і, відповідно, максимізувати природокористування;
2) високим антропогенним навантаженням на екосистеми регіону, що є головною причиною втрати біологічного різноманіття і представляє загрозу для виконання екологічних (очистка повітря і води, детоксикація і утилізація відходів та ін.), рекреаційних функцій;
3) багаторазове перевищування темпів росту забруднених і порушених земель над темпами їх рекультивації, низьким рівнем переробки та утилізації вторинних й попутних ресурсів, відходів виробництва і споживання, незначною часткою впроваджених ресурсозберігаючих і маловідходних технологій;
4) наявністю у регіоні значної частки території, за всіма ознаками відповідної зоні екологічного лиха, що визначає розвиток екологічно обумовленої патології, лімітує соціально-економічний розвиток регіону;
5) недосконалістю екологічного законодавства.
Забезпечення сталого розвитку передбачає виділення, аналіз і оцінку існуючих показників (індикаторів, критеріїв) по кожній з складових розвитку і розробку на цій основу системного механізму забезпечення сталого розвитку підприємства.
У ході аналізу економічних показників стану механізму забезпечення сталого розвитку досліджено динаміку видобутку вугілля, стан основних виробничих потужностей, розраховано коефіцієнти оновлення та вибуття основних засобів. Встановлено, що протягом досліджуваного періоду (2007-2009 рр.) ВАТ «Павлоградвугілля» нарощували обсяги виробництва. Спостерігалося поступове, повільне оновлення виробничих потужностей підприємств, що характеризується дуже високим рівнем зносу.
Зазначимо, що поняття сталого розвитку гірничодобувного підприємства у даному випадку включає виробничу, техніко-технологічну, фінансову, екологічну складові (підсистеми). Розглянемо їх більш детально.
Виробнича підсистема характеризує виробничу діяльність підприємства; результатом виробничої діяльності шахт є вилучення на поверхню трьох продуктивних компонентів: вугілля, породи і рудникового газу. Рівень виробничої підсистеми сталого розвитку підприємства може бути визначений показником фактичного видобутку вугілля за рік. Критерієм стійкості буде перевищення рівня видобутку наступного року над попереднім:
Івt = Qt; Івt - Івt-1 > 0
Техніко-технологічна підсистема характеризує технологічний потенціал і ступінь його прогресивності. До основних негативних факторів належать: фізичне та моральне старіння обладнання, моральне старіння використовуваних технологій. Показником техніко-технологічної підсистеми може бути розрахований загальний коефіцієнт зношування основних виробничих фондів:
Кзнош.заг = 1 – (1 – Кф.знош.) * (1 – Кмор.знош1)= Ітt
Критерій стійкості розвитку техніко-технологічної системи буде:
Ітt - Ітt-1 <0
Фінансова підсистема характеризує фінансову стійкість підприємства. Про ослаблення фінансової стійкості свідчать: зниження ліквідності; підвищення кредиторської і дебіторської заборгованості; зниження фінансової стійкості і т.п.
Для загальної оцінки фінансового стану ВАТ «Павлоградвугілля» доцільно визначати інтегральний індикатор фінансової стійкості на основі методики скорингового аналізу. Застосування простої скорингової моделі, що враховує показники фінансової незалежності, ліквідності та рентабельності, дало змогу встановити, що стан ВАТ «Павлоградвугілля» оцінюється як кризовий. Інтегральний індикатор стійкості фінансової підсистеми:
Іфt - Іфt-1 >0
Екологічна підсистема характеризує дію гірничодобувного підприємства на навколишнє природне середовище. При розрахунку показників даної підсистеми необхідно враховувати недосконалість існуючої інформаційної системи забезпечення сталого розвитку гірничодобувних підприємств. Тому моніторинг екологічних показників стану механізму забезпечення сталого розвитку гірничодобувних підприємств обмежено показниками, що відображаються в офіційній звітності та впливають на функціонування їх економічних підсистем. До таких показників належать: викиди забруднюючих речовин в атмосферу стаціонарними та пересувними джерелами забруднення, скиди забруднюючих речовин у водні об’єкти, розміщення відходів, екологічні збори за забруднення, екологічні штрафи, поточні та капітальні витрати на охорону навколишнього природного середовища та ін. Індикатором стійкості розвитку екологічної підсистеми приймемо зниження екологічних платежів: