заходи, пов'язані з визначенням і підтримкою оптимального розміру підприємства, що дозволяють мінімізувати витрати залежно від обсягу виробництва;
заходи, пов'язані з поліпшенням використання основних фондів (звільнення підприємства від зайвих машин й устаткування; надання майна підприємства в оренду; поліпшення якості обслуговування й ремонту основних засобів; забезпечення більшого завантаження машин й устаткування; підвищення рівня кваліфікації персоналу, обслуговуючого машини й устаткування; застосування прискореної амортизації; впровадження більш прогресивних машин й устаткування й ін.);
заходи, пов'язані з поліпшенням використання робочої сили (визначення й підтримка оптимальної чисельності персоналу; підвищення рівня кваліфікації; забезпечення випереджувального росту продуктивності праці в порівнянні із середньою заробітною платою; застосування прогресивних систем і форм оплати праці; удосконалення нормативної бази; поліпшення умов праці; механізація й автоматизація всіх виробничих процесів; забезпечення мотивації високопродуктивної праці й ін.);
заходи, пов'язані з удосконаленням організації виробництва й праці (поглиблення концентрації, спеціалізації, кооперування, комбінування й диверсифікованості виробництва; впровадження бригадної форми організації виробництва й праці; удосконалення організаційної структури управління фірмою й ін.).
Крім того, комплексна програма по зниженню витрат виробництва повинна мати чіткий механізм її реалізації. Варто також підкреслити, що планування й реалізація тільки окремих заходів щодо зниження витрат виробництва хоча й дають певний ефект, але не вирішують проблеми в цілому.
Зниження собівартості продукції приводить до збільшення прибутку підприємства. Пошук шляхів зниження собівартості є одним із пріоритетних напрямків діяльності працівників економічних служб підприємства.
Зниження собівартості продукції виробництва передбачає скорочення витрат на кожен елемент її структури. Розглянемо основні шляхи такого зниження по головним елементним групам собівартості [22].
1) Витрати, пов'язані з використанням предметів праці (сировини, матеріалів, палива, електроенергії). Скорочення витрат за рахунок даної групи елементів вимагає, з одного боку, зниження їхньої вартості, з іншого боку - зменшення витрат на одиницю виготовленої продукції, у тому числі через зменшення залишків основного виробництва, їхнього продуктивного використання. Заміна традиційних сировинних матеріалів штучними з наперед запрограмованими властивостями, розмірами, конфігурацією теж сприяють зниженню собівартості. Основними напрямками рішення цієї проблеми є: збільшення продуктивності праці в сферах, де роблять сировинні й паливно-енергетичні ресурси; підвищення якості інженерно-конструкторських розробок на стадії проектування товару; впровадження техніко-технологічних новацій у виробництво, а саме безвідхідних технологій; постійне підвищення кваліфікації працівників; поліпшення організації виробництва й праці.
2) Витрати, пов'язані з використання предметів праці (основних фондів). Витрати предметів праці входять у собівартість у вигляді амортизаційних відрахувань. Постійне збільшення технічної оснащеності й цін на засоби виробництва обумовлюють зростання абсолютних розмірів амортизації і її питомої ваги в структурі собівартості. Але це зовсім не означає, що розраховуючи на одиницю продукції такі витрати повинні збільшуватися. Все залежить від співвідношення темпів збільшення суми амортизаційних відрахувань й обсягів виробленої продукції. Якщо виробництво продукції буде зростати швидше, те на одиницю товару буде доводиться менша частка амортизації.
Отже, при незмінних інших умовах собівартість одиниці продукції буде зменшуватися.
До основних шляхів попередження випереджального зростання амортизаційних відрахувань відносять: підвищення продуктивності праці в сферах, де створюються засоби праці, що зменшить їхня вартість; поліпшення якості машин, устаткування, споруджень, які дадуть можливість скоротити витрати на підтримку їх у належному робочому стані; зменшення частини вартості пасивної частини основних фондів у їхній загальній вартості; утримання від придбання нового типу машин й устаткування у випадку, коли приріст цін на них перевищує приріст їхньої продуктивності; використання наявної техніки й устаткування з максимально припустимим навантаженням.
3) Витрати на заробітну плату. Скорочення собівартості за рахунок заробітної плати при збільшенні її абсолютних розмірів можливо лише при умовах, коли більш високими темпами підвищується продуктивність праці. У противному випадку буде відбуватися «поїдання» господарства. Забезпечити постійний переважний ріст продуктивності праці можна лише шляхом постійного техніко-технологічного відновлення виробництва, удосконалення його організації. Отже, і в цьому випадку науково-технічний прогрес виступає головним фактором рішення проблеми.
4) Витрати, джерелом покриття яких виступає вартість додаткового продукту. Такі витрати можна розділити на витрати обов'язкові (постійно здійснювані будь-яким підприємством) і витрати непродуктивні. Спосіб зменшення частини обов'язкових витрат (відрахування на соціальне страхування, сплата відсотка за кредит, орендна плата й т.д.) у собівартості власне кажучи той же, що й спосіб зменшення частини амортизації або заробітної плати. Варто враховувати, що кредит здатний прямо сприяти не тільки зменшенню частини властиво відсотка в собівартості продукції, але й скороченню всіх відзначених груп витрат, якщо він береться й розумно використовується для реконструкції, модернізації виробництва. Непродуктивні витрати (штрафи, відшкодування збитків і т.д.), як правило, пов'язані з низькою трудовою й виконавською дисципліною на підприємстві, невиконанням підприємством своїх договірних зобов'язань, несвоєчасним здійсненням платежів, порушенням законів, що регулюють господарську діяльність. Тому зрозумілі заходи боротьби з непродуктивними витратами. Але вони ніколи не дадуть бажаних результатів, якщо не буде по-справжньому задіяний економічний інтерес кожного працівника й усього виробничого колективу не тільки у своєчасному й сумлінному виконанні обов'язків, строгому виконанні підписаних договорів, дотриманні діючого господарського законодавства тощо, а насамперед в інвестиціях у науково-технічні новації.
Основними напрямками зниження собівартості є: удосконалювання техніки, технології й організації виробництва, використання нових видів сировини, більше кваліфікованої робочої сили, застосування більше діючих методів стимулювання працівників, вибір раціональної форми власності.
Головний фактор скорочення витрат на одиницю товару - використання результатів науково-технічного прогресу і застосування нової техніки й технології в першу чергу. Істотним резервом зниження собівартості є більше повне використання наявних ресурсів підприємства, збільшення обсягу виробництва продукції на наявній технологічній базі підприємства. Збільшення обсяг виробництва приводить до зниження собівартості за рахунок скорочення постійних витрат на одиницю продукції
Чим більше у витратах підприємства частка постійних витрат, тим більше значне зниження собівартості може побут досягнутий за рахунок збільшення обсягу виробництва.
Одним з напрямків зниження собівартості є зміна форми власності підприємства з метою підвищення інтересів власників у зниженні витрат на виробництво продукції.
В умовах ринкової економіки істотним фактором зниження собівартості є вільна конкуренція.
У довгостроковому періоді основним напрямком зниження собівартості є підвищення технічного рівня підприємств і кваліфікації кадрів. В Україні першочерговою мірою зниження собівартості виготовлення товарів є збільшення випуску продукції на діючих підприємствах [22].
2. АНАЛІЗ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ ТОВ «САТП – 2001»
2.1 Аналіз змінних та постійних витрат
Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «САТП–2001» є організацією, що має статутний фонд, розділений на частини, розмір яких визначається статутними документами. Вкладники цієї організації несуть відповідальність у рамках їхнього внеску. Основними видами діяльності підприємства є:
1) перевезення вантажів і пасажирів автомобільним транспортом;
2) експедирування;
3) ремонт автомобілів.
Харківське ТОВ «САТП – 2001» є юридичною особою з моменту затвердження Статуту, має самостійний баланс, має право відкривати в установах банків розрахункові рахунки й інші, необхідні для її діяльності рахунки, у тому числі валютні, зберігати на цих рахунках свої кошти й здійснювати всі безготівкові, касові й розрахункові операції відповідно до затверджених правил.
Проведення ретельного економічного аналізу витрат на виробництво має важливе значення при пошуку резервів підвищення його ефективності. Значення його складається, зокрема , в тім, що він дозволяє виявити планову й фактичну структуру витрат на виробництво, установити, за рахунок яких статей витрат й у якому ступені відбулася зміна собівартості перевезень, виявити резерви підприємства по зниженню собівартості перевезень і визначити шляхи їхньої мобілізації.
Починають проведення аналізу собівартості перевезень із зіставлення звітних і планових даних. Тому що звітні дані не завжди можуть бути порівняні із плановими у зв'язку з деякими змінами, що пройшли по об'єктивних причин, що не залежать від діяльності підприємства (зміни складу й структури парку рухливого складу, середньої відстані перевезення вантажів, номенклатури й структури вантажообігу, оптових цін й ін.), то перш ніж зіставляти звітні дані із плановими, планові показники перераховують по витратах на фактично виконаний обсяг транспортної продукції з урахуванням змін. Витрати перераховують окремо по кожній групі витрат, а усередині групи - по статтях. Тому що змінні витрати залежать від пробігу, то планову величину їх коректують на фактичний загальний пробіг й одержують аналітичну суму змінних витрат[5]: