- витрати на службові відрядження водіїв й іншого персоналу, що обслуговує службові легкові автомобілі;
- витрати на наймання службових легкових автомобілів по договорах з АТП;
- інші витрати, пов'язані з утриманням службових легкових автомобілів;
- витрати на оплату робіт, виконуваних для апарата керування обчислювальними центрами, машинолічильними станціями й бюро, централізованими бухгалтеріями, що не складаються на балансі підприємства, відповідно до рахунків і відповідно до укладених договорів;
- витрати на зв'язок: поштово-телеграфні, телефонні, витрати на утримання телефонних станцій, комутаторів, диспетчерського зв'язку;
- вартість канцелярських приладь, вартість бланків звітності й документації, витрати на зміст будинків і приміщень адміністративно-управлінського призначення;
- орендну плату;
- вартість періодичних і неперіодичних видань, довідників і каталогів, а також інші витрати по комплектуванню технічних бібліотек, що покривають не за рахунок спеціальних коштів;
- витрати на відшкодування зношування й ремонт малоцінного й швидкозношуваного інвентарю;
- економію від скорочення витрат на утримання апарата керування;
- економію від скорочення витрат, не пов'язаних з утриманням апарата керування.
До загальновиробничих витрат відносять:
- витрати на службові відрядження працівників, що не ставляться до апарата керування;
- витрати з охорони праці й техніку безпеки, які визначають на підставі складання спеціального кошторису витрат, погодженої з комітетом профспілки;
- на зміст будинків, споруджень і території підприємства. До цієї категорії ставляться витрати, пов'язані з опаленням приміщень (розраховують, виходячи з кубатури опалювальних приміщень, нормативної витрати палива на 1 м3 приміщення, виду палива і його вартості в даному районі), на водопостачання й каналізацію (приймають рівними фактичним витратам минулого періоду відповідно до розмірів підприємства), на висвітлення (визначають відповідно до встановленого ліміту витрати електроенергії на висвітлення й вартістю 1 квт • ч), пов'язані зі змістом у чистоті й порядку приміщень, території й споруджень підприємства;
- на придбання бланків виробничо-технічної документації. Їх розраховують на основі фактично сформованих витрат минулого періоду з урахуванням планованої зміни обсягу роботи й раціональної організації обліку й звітності;
- на паливо й електроенергію для технологічних потреб. Витрати на електроенергію визначають залежно від планової витрати силової електроенергії у квт ч, що обчислюють по потужності електродвигунів і річному фонду їхнього робочого часу. Знаючи витрату силової електроенергії й установлений тариф за 1 квт ч, визначають витрати на електроенергію. Витрати на паливо включають вартість ковальського й деревного вугілля, палива для підігріву води й технічних цілей. Визначають їх по встановлених нормах витрати палива на одиницю встаткування й вартості цього палива по тарифі;
- на поточний ремонт основних фондів - будинків, споруджень, верстатів, електродвигунів, силових установок й іншого встаткування майстерень,які визначають шляхом складання спеціальних кошторисів;
- на відновлення й ремонт малоцінного й швидкозношуваного інвентарю й інструментів. Розраховуються по балансовій вартості й установлених термінах служби з обліком фактично сформованих витрат по підприємству за попередній період;
- на протипожежні заходи, включаючи витрати на установку, зарядку й випробування вогнегасників, зміст протипожежних коштів і коштів наочної агітації й плановані на підставі фактично сформованих витрат за минулий період;
- пов'язані з орендою основних фондів і плановані на основі договорів на оренду тих або інших основних фондів -будинків, приміщень, складів й ін.;
- по водопостачанню на технологічні потреби. Планують по фактично сформованих витратах води в попередньому періоді, скоректованим по планованому обліковому складі автомобілів з урахуванням діючих тарифів на воду;
- витрати по змісту спеціальних автомобілів, автомобілів господарського й технічного обслуговування, у тому числі витрати на паливо, мастильні та інші експлуатаційні матеріали, зношування й ремонт шин, технічне обслуговування й ремонт, амортизаційні відрахування. Транспортні витрати визначають за загальноприйнятою методикою розрахунку по елементах витрат;
- на допоміжні матеріали, вартість яких не представляється можливим віднести на той або інший вид технічного обслуговування й ремонту автомобілів. До таких матеріалів ставляться ацетилен, карбід кальцію, кисень, охолоджувальна емульсія й ін. Планують ці витрати по фактично сформованих витратах у минулому періоді;
- зміст автоліній, включаючи витрати по оснащенню автобусних ліній, таблиці розкладів і вартості проїзду, оголошення про рух автобусів і таксомоторів, зупинні знаки (рекламні щити й ін.);
- витрати, пов'язані з переміщенням основних фондів;
- витрати на рекламу по обслуговуванню населення й ін.
До зборів і відрахувань відносять:
- збори за номерні знаки для автомобілів і причепів, збори за технічний огляд транспортних засобів;
- виплати допомог працівникам підприємств і сторонніх осіб за рішенням суду у зв’язку з каліцтвом, отриманим у результаті нещасних випадків, подій за вини АТП.
Особлива увага повинне приділятися обліку й контролю за правильною й ощадливою витратою коштів на зміст апарата керування.
Кошторис витрат і штатний розклад працівників апарата керування підприємства або об'єднання становлять і затверджують до початку відповідного року, виходячи з необхідності забезпечення строгого режиму економії витрат на керування, у повній відповідності з чинним законодавством про штати й порядок витрати коштів.
Амортизаційні відрахування. З 1 січня 2004 р. діють нові норми амортизаційних відрахувань на повне відновлення активної частини основних фондів (машин, устаткування й транспортних засобів). По будинках, спорудженням і передатним устроям зберігаються діючі в 2003 р. норми амортизаційних відрахувань на повне відновлення й умови їхнього нарахування.
Амортизаційні відрахування на повне відновлення активної частини основних фондів провадяться тільки до повного перенесення їхньої балансової вартості на собівартість транспортної продукції.
Відрахування на обов'язкове страхування. В умовах повного госпрозрахунку й самофінансування передбачаються відрахування на страхування основних фондів у розмірі 0,15 % від залишкової вартості й балансової вартості товарно-матеріальних цінностей.
Відсотки за короткостроковий кредит.Розмір плати за короткостроковий кредит визначають, виходячи із суми взятої позички й установленого відсотка відрахування.
Плата за природні ресурси. На 2009 р. плата за природні ресурси встановлена в розмірі 24,5 % суми амортизаційних відрахувань на повне відновлення основних фондів і витрат на їхній капітальний ремонт.
При виконанні в АТП робіт різних видів (перевезення, погрузочно-розгрузочні, транспортно-експедиційні й ін.) необхідно розподіляти між ними загальну суму витрат, безпосередньо не пов'язаних з виконанням цих робіт, тобто непрямих. Сюди ставляться: фонд оплати праці працівників апарата керування, ремонтних і допоміжних робітників, цехового персоналу з нарахуваннями на соціальне страхування, інші витрати, що входять до складу матеріальних витрат, амортизаційні відрахування по основних фондах, крім рухливого складу, відрахування на обов'язкове страхування основних фондів, крім рухливого складу, плата за короткостроковий кредит, плата за природні ресурси, плата за трудові ресурси, крім водіїв і кондукторів.
Розподіл загальної суми перерахованих непрямих витрат між перевізною роботою, транспортно-експедиторськими операціями, складськими й вантажно-розвантажувальними роботами провадять пропорційно фонду оплати праці працівників основних професій цих видів робіт: водіїв і кондукторів; експедиторів, агентів і провідників; вагарів, вантажників й інших виробничих робітників.
Фонд оплати праці водіїв і кондукторів з нарахуваннями на соціальне страхування, амортизацію по рухливому складі, плату за водіїв і кондуктори відносять безпосередньо на відповідний вид перевезень.
По перевізній роботі частку непрямих витрат рекомендується розподіляти по видах перевезень (вантажним, автобусним, таксомоторним) пропорційно кількості автомобілів-днів або автомобіля-годинника перебування на підприємстві.
Розподіл непрямих витрат по вантажних перевезеннях провадиться з урахуванням типу, марки й вантажопідйомності рухливого складу на один наведений автомобіль або наведена автомобіль-година роботи.
Для приведення різних марок автомобілів до базового використають коефіцієнти, розроблені НДІАтом. Для базових автомобілів коефіцієнти приведення прийняті рівними одиниці.
Для автобусів місткістю до 40 пасажирів і легкових автомобілів коефіцієнт приведення приймається рівним 1,0, для автобусів місткістю більше 40 пасажирів - 1,5.
Деякі види непрямих витрат відносять безпосередньо на той або інший вид перевезень. Наприклад, витрати, пов'язані зі змістом автобусних станцій і павільйонів у змішаному АТП, відносять безпосередньо на автобусні перевезення.
У практичній діяльності АТП широке поширення одержав метод укрупненого розрахунку собівартості перевезень по групі змінних і постійних витрат.
У цьому випадку загальну суму витрат по тім або іншому виді перевезень розраховують по формулі 3.3[6]:
Собщ і = Спер і Lобщ і + Скосв + Фзп в і, (3.3)
де Спер і — змінні витрати, що доводяться на 1 км загального пробігу автомобілів при виконанні і-го виду перевезень, грн.;
Lобщ і — загальний пробіг автомобілів при виконанні і-го виду перевезень, км;
Скосв і — непрямі витрати при виконанні і-го виду перевезення, грн.;