Нормування затрат і їх роль в управлінні витратами (стр. 2 из 3)

Необхідно звернути увагу на той факт, що коли застосовується перший підхід, то відхилення минулого періоду можуть бути закладені в норми на майбутній період. Другий підхід забезпечує ефективне виробництво, так як дає змогу більш точно виявляти відхилення, аналізувати їх та здійснювати вплив на них.

У процесі розробки нормативних затрат виникає ряд проблем, що стосуються суті норм — планування результатів діяльності в ідеальних умовах, в умовах безпомилкової роботи та легко здійснюваних умовах.

Надзвичайно важливу роль в управлінні витратами відіграє вибір певного виду норм. Від того, які саме норми використовуються, залежить ефективність системи нормування. Не можна запропонувати для практичного застосування лише якийсь один вид норм, так як кожен з них має як позитивні риси, так і певні вади. Поряд з цим слід брати до уваги ще й такий чинник, як мета використання норм, оскільки різні види норм мають різне призначення.

Розрізняють стандартні, основні, ідеальні та поточні норми затрат.

Стандартна норма — це науково обґрунтована величина, яка отримана в результаті аналізу і розрахунку необхідних матеріальних ресурсів, виробничих технологій, цін на продукцію при різних умовах та правильному виборі устаткування.

Основні норми затрат— це постійні норми, які залишаються не змінними протягом тривалого періоду. Використовуються вони для порівняння фактичних затрат за ряд років і вияву тенденцій ефективності виробництва окремих виробів чи виконання зміни обсягів виробництва, технології, цін. Основні норми не будуть відображати поточних запланованих затрат і у зв'язку з цим стають не придатними для управління затратами. На основі викладеного можна зазначити, що дані норми мають обмежене застосування.

Ідеальні норми затрат — це норми, які уособлюють мінімальні затрати для діяльності в ідеальних умовах виробництва. На практиці ідеальні норми досить рідко вважаються такими, що їх можна досягнути і перестають бути метою. Проте вони можуть бути корисні менеджерам для встановлення системи стимулювання, мотивації щодо зниження витрат. Застосовуються вказані норми рідко.

Поточні норми затрат — це норми, які відображають можливі з точки зору їх досягнення затрати на короткий відрізок часу, і забезпечують заплановану ефективність виробництва. їх значення полягає у тому, що вони служать базою виміру відхилень від накресленої для досягнення мети, тобто порівняння фактичних і нормативних затрат. При цьому забезпечується запланована ефективність в умовах допустимих відхилень, зв'язаних із втратою часу і ресурсів у звичайних виробничих ситуаціях.

Система поточних норм, нормативів і кошторисів витрат матеріалів, одержаних конструкцій і деталей, затрат праці, витрат на експлуатацію виробничого устаткування, машин і механізмів, а також на обслуговування виробництва і управління складає нормативне господарство підприємства чи організації. Його склад і побудова можуть бути різними на тому чи іншому підприємстві чи організації. На рис. 2 показана приблизна схема нормативного господарства машинобудівного підприємства.

Рис. 2. Склад нормативного господарства машинобудівного підприємства

Організація нормативного господарства передбачає перевірку наявності і обґрунтованості норм затрат, розробку нових і тих, що бракує, норм, перегляд діючих. Нормативні витрати повинні залишатися не змінними до тих пір, поки відхилення не будуть значними. Термін дії нормативів має бути строго індивідуальний для кожного підприємства чи організації. Тим суб'єктам господарювання, які часто змінюють асортимент своєї продукції або вдосконалюють технологію, необхідно частіше, порівняно з іншими, розробляти або переробляти норми, оскільки це безпосередньо зв'язано із здійсненням прибуткової діяльності.

Шляхом порівняння нормативних затрат з планом є змога встановити у певній мірі напруженість нормативів. Використання фактичних даних у порівнянні з нормативними дає змогу підсилити дію зі сторони працівників апарату управління на формування собівартості і зробити більш дієвою систему контролю над затратами.

Нормування витрат здійснюється у нормативних калькуляціях Нормативна калькуляція використовується (крім визначення фактичної собівартості) для оцінки браку і залишків незавершеного виробництва, обчислення розміру зниження норм витрат і нормативної собівартості, трудомісткості та матеріаломісткості за місяць, квартал, рік, а також для розрахунку цін.

Вихідними матеріалами для складання нормативної калькуляції є:

- конструкторські специфікації деталей, що виготовляються підприємством, і комплектуючі відомості на купівельні деталі, що застосовуються у вузлах і виробах,

- технологічні маршрути виготовлення деталей, складання вузлів і виробів,

- норми витрат основних матеріалів, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, що витрачаються на виготовлення деталей, вузлів, виробів,

- подетально-поопераційні розрахунки трудових витрат основних робітників, зайнятих виготовленням деталей, вузлів і виробів,

- номенклатура матеріалів і купівельних комплектуючих виробів,

- інші документи, які є основою для первинного складання нормативної калькуляції.

Для складання нормативної калькуляції не застосовуються технічні нормативи з укрупненими позиціями, норми на виріб-аналог з поправочними коефіцієнтами до них або на виріб-представник, середньозважені норми тощо.

Калькуляція нормативної собівартості вузлів, що виготовляються, складається з нормативної собівартості деталей, прямих витрат на оплату праці робітників, зайнятих складанням вузлів, інших прямих витрат (нарахувань на заробітну плату робітників), перемінних та розподілених постійних загальновиробничих витрат. У такому ж порядку складається нормативна калькуляція на готову продукцію в цілому.

Собівартість окремих деталей включається до нормативної калькуляції вузла за нормативними калькуляціями деталей, а затрати на складання вузла — за технологічними картами складання.

Допускається також складання нормативної калькуляції на виріб у цілому, без поділу на деталі й вузли.

При цьому вартість матеріальних ресурсів, а також інших прямих витрат визначається за зведеними нормами витрат, складеними технологічними і конструкторськими відділами та з урахуванням діючих цін. Трудомісткість і сума заробітної плати розраховуються за зведеними даними відділу праці й заробітної плати, одержаними на основі технологічних карт або іншої технічної документації, що відображають рівень норм заробітної плати на початок місяця.

Витрати на обслуговування виробництва, а також інші види витрат, на які норми не розроблені, можна включати до нормативної калькуляції згідно з кошторисами цих витрат.

Діючі (поточні) норми розробляються на кожний вид деталі, вузла, блоку, виробу за досягнутим підприємством рівнем технологи, організації виробництва і праці. Ці норми використовуються для безпосереднього відпуску матеріалів на виробничі погреби і нарахування заробітної плати. Це дає змогу зіставляти з ними фактичні витрати з усього комплексу ресурсів, що використовуються на виробництво. Норми систематизуються в специфікаціях норм витрат матеріалів і в картах норм часу та розцінок.

На всі зміни поточних норм, що відбуваються на підприємстві, незалежно від їх причин, виписуються повідомлення.

У повідомленнях про зміну норм поряд із зазначенням попередньої і нової норми, а також одержаної різниці обов'язково зазначається точна дата впровадження нової норми.

Всі зміни норм впроваджуються у виробництво тільки після їх внесення до нормативно-технологічної документації.

Для своєчасної впровадження у виробництво всіх змін на підприємствах встановлюються графіки, маршрути, терміни проходження повідомлень та їх надходження до нормативних бюро, відділу матеріально-технічного забезпечення, бухгалтери, цехів-виконавців.

Повідомлення про зміни норм витрат матеріалів, купівельних комплектуючих виробів, напівфабрикатів, палива й енергії, норм часу, виробітку, обслуговування і розцінок оформляються відповідальними виконавцями.

На підприємствах здійснюється систематичний контроль за своєчасним оформленням зміни норм, внесенням змін до технічної і планової документації та застосуванням змінених норм в оперативній роботі цехів і відділів.

Зміни діючих норм слід приурочувати до початку місяця. Якщо норми змінюються протягом звітного місяця, різниця між нормами, наведеними в нормативній калькуляції, і новими нормами до кінця звітного місяця виявляється і враховується окремо. Всі зміни норм, введені протягом місяця, вносяться до нормативної калькуляції на перше число наступного місяця.

Процес нормування витрат у діяльності підрядних будівельно-монтажних та ремонтно-будівельних організацій мас певну специфіку порівняно з промисловими підприємствами. Більшість сучасних підрядних організацій нормування витрат здійснюють на основі ресурсних елементних кошторисних норм на нове будівництво або ремонтно-будівельні роботи чи роботи з реконструкції, які затверджені Державним комітетом України з будівництва та архітектури.

Якість і обґрунтованість норм і нормативів у значній мірі залежать від методів їх розробки. Існують такі методи нормування:

- розрахунково-аналітичний,

- дослідний,

- дослідно-статистичний,

- комбінований

Суть розрахунково-аналітичного методу зводиться до по-елементних розрахунків норм на основі проектно-конструкторської, технологічної та іншої виробничої документації. Він поєднує техніко-економічні розрахунки з аналізом технології і організації виробництва, якості продукції і заходів щодо їх вдосконалення. Норми і нормативи встановлюються одночасно з розробкою і впровадженням організаційно-технічних заходів.