УКООПСПІЛКА
Вищий навчальний заклад Укоопспілки
«Полтавський університет економіки і торгівлі»
Кафедра статистики
КУРСОВА РАБОТА
З дисципліни «Економічна статистика з основами міжнародної статистики»
на тему: «Економіко-статистичне дослідження рівня витрат за 1 гривню
запущеної в обіг продукції»
Полтава 2010
1. Поняття витрат на одну гривню реалізованої продукції на підприємстві
2. Система статистичних показників витрат на одну гривню реалізованої продукції и методика їх розрахунку
3. Статистичний аналіз факторів, що впливають на динаміку показника витрат на одну гривню реалізованої продукції
4. Аналіз ефективності витрат та динаміки витрат на одну гривню реалізованої продукції, виробленої на експорт
Висновки
Список використаної літератури
Додатки
В умовах ринкових відносин підприємству потрібне постійне вдосконалення стратегії розвитку та ефективності виробництва, для підвищення конкурентоспроможності товарів на ринку. Для досягнення даних цілей, необхідно впровадження нових технологій і більш ефективних форм управління фірмою. Постійний моніторинг витрат на шляху просування товару до споживача, від стадії виробництва – до роздрібних продаж, надає менеджерам підприємства можливість знайти способи зменшення кінцевої вартості товару, у свою чергу отримати нижчу собівартість, а в результаті – нижчу ціну і більш вигідне становище на ринку.
Проблема зниження витрат на виробництво та реалізацію продукції – одна з найактуальніших тем на підприємстві. При всьому вище сказаному, основною вимогою ринку є хороша якість продукції. На сьогоднішній день це один з ключових пріоритетів виробників, які хочуть не тільки розширити ринок продаж, але і не втратити вже існуючий. Але, фактор цінової конкуренції, який становить основу у конкурентній боротьбі, без сумніву є визначальним.
Резерви зниження витрат є на кожному підприємстві. Виявити їх допомагає аналіз основних показників діяльності підприємства. Це дає можливість збільшити прибуток або знизити ціну продукту. За рахунок інвестування прибутку можна розвивати власне виробництво, а за рахунок зниження цін – виграти цінову конкуренцію і при цьому забезпечити собі не менший прибуток, також, зниження витрат може призводити до прискорення обороту оборотних коштів підприємства у сфері виробництва.
Отже, з огляду на все вище сказане дана тема є дуже актуальною в сучасних умовах ринкової економіки.
Метою даної курсової роботи було вивчення теоретичних питань формування на виробництві показника рівня витрат на одну гривню реалізованої продукції та практичне виконання економіко-статистичного аналізу цього показника на прикладі виробничої діяльності віртуальної фірми № 12.
Для реалізації поставлених цілей в курсовій роботі вирішуються наступні завдання:
1. Визначення поняття витрат на одну гривню реалізованої продукції на підприємстві.
2. Визначення системи статистичних показників витрат на одну гривню реалізованої продукції и методику їх розрахунку .
3. Статистичний аналіз факторів,що впливають на динаміку показника витрат на одну гривню реалізованої продукції.
4. Аналіз ефективності та динамікивитрат на одну гривню реалізованої продукції, виробленої на експорт .
При виконанні роботи автором були використані наступні прийоми і методи статистичного аналізу рівня витрат на одну гривню реалізованої продукції: порівняння, обчислення відносних та середніх величин, аналіз тенденцій розвитку явища, індексний аналіз, метод абсолютних різниць, кореляційно-регресійний аналіз, тощо.
Витрати виробництва – це сукупні витрати живої та уречевленої праці в процесі виробництва продукту та його доведення з сфери виробництва до споживача.[1.с 274]
В умовах відокремлення функції створення товару і функції доведення до споживача в самостійні сфери діяльності, витрати виробництва розподіляються між організаціями, які безпосередньо виробляють товари і надають послуги споживачам, з одного боку, та організаціями, що здійснюють просторове та економічне переміщення товарів до споживача, з іншого. При цьому на практиці організації, що виробляють товари та послуги, крім суто виробничої діяльності виконують і деякі функції, а також несуть витрати, пов'язані з реалізацією продукції, а організації, які виступають посередниками між виробниками і споживачами, крім задоволення купівельного попиту, надання послуг виробникам і споживачам також здійснюють деякі функції, що є продовженням процесу виробництва.
З переходом від централізовано-планової економіки до ринкової, обсяг інформації що збирався державним органом статистики в ході проведення статистичного спостереження, істотно скоротився. Держава майже відмовилося від контролю за тим, як підприємства та організації формують фактичну собівартість продукції, зосередивши свій інтерес на аспектах, пов'язаних з оподаткуванням. Нормативні документи регламентують в основному не витрати підприємства, а порядок визначення собівартості продукції (робіт, послуг) для цілей, пов’язаних с оподаткуванням.
Разом з тим в сучасних умовах значення аналізу витрат виробництва, у тому числі з використанням статистичних методів, не зменшується. Наявність достовірної інформації про фактичні витрати, необхідна для ціноутворення, визначення фінансового результату діяльності підприємств. Зниження собівартості продукції дозволяє підприємцю збільшити прибуток і отримати переваги в конкурентній боротьбі. В основі побудови показників ефективності виробництва лежить, зіставлення витрат, пов'язаних з виробництвом, та отриманих результатів. Витрати впливають на рівень цін, рентабельність виробництва,окупність капітальних вкладень, обсяг збору податків. Інформація про розміри, структуру і динаміку витрат важлива не тільки з точки зору аналізу внутрішньогосподарської діяльності організацій, але й для проведення макроекономічних розрахунків у рамках СНР. Зниження витрат виробництва є одним з джерел зростання ВВП і національного доходу.
Собівартість продукції – це вартісний вираз спожитих у процесі виробництва засобів виробництва (сировини, матеріалів, палива, електроенергії, зношення основних фондів) та затрат, пов’язаних з використанням живої (заробітної плати робітників і службовців, відрахування на соціальне страхування). У собівартості продукції повинні включатися лише виробничі витрати, які передбаченні техніко-економічними та іншими нормативами і нормами.[5.c 458]
Якщо знайти співвідношення між сумою витрат та понесенні підприємством обсягу та вартості витрат на виробництво та реалізацію продукції, знаходять показник обсягу та вартості реалізованої продукції – витратомісткість 1 гривні реалізованої продукції.
Собівартість на одну гривню реалізованої продукції – визначають шляхом ділення собівартості продукції, на обсяг реалізованої продукції.
Дособівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) включаються:
1) виробнича собівартість продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду;
2) нерозподілені загальновиробничі витрати;
3) наднормативні виробничі витрати.
До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:
2) прямі витрати на оплату праці;
4) змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.
До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, викладеному в пункті 11 стандарту 16.
До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.
До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація, втрати від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів), зменшеної на її справедливу вартість, та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку.
До складу загальновиробничих витрат включаються:
1) витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо; відрахування на соціальні заходи й медичне страхування апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо);
2) амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення;
3) амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення;
4) витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення;
5) витрати на вдосконалення технології й організації виробництва (оплата праці та відрахування на соціальні заходи працівників, зайнятих удосконаленням технології й організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; витрати матеріалів, купівельних комплектуючих виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій тощо);