"Шляхи зниження собівартості виробництва молока (на прикладі сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Зоря" Оржицького району Полтавської області)".
Зміст
Вступ
1. Витрати виробництва і собівартість продукції
1.1 Витрати підприємства на виробництво продукції. Їх класифікація
1.2 Cобівартості продукції. ЇЇ основні види. Визначення собівартості одиниці продукції
2. Умови і рівень розвитку сільськогосподарського підприємства та формування витрат на виробництво сільськогосподарської продукції в ньому
2.1 Природно-економічні умови і спеціалізація господарства
2.2 Забезпеченість виробничими ресурсами та рівень їх використання
2.3 Економічна ефективність виробництва молока
2.4 Кінцеві результати діяльності аграрного підприємства
3. Шляхи і фактори зниження собівартості продукції
3.1 Противитратний механізм та його роль у зниженні собівартості молока
3.2 Підвищення продуктивності молочного стада
3.3 Маркетингові дослідження ринку молока та молочної продукції
Використана література
Найважливішою галуззю продуктивного тваринництва України є скотарство, яке постачає незмінні продукти харчування і цінну сировину для харчової і переробної промисловості. У результаті господарського використання великої рогатої худоби одержують молоко, що відзначається високими якостями і є сировиною для виробництва молочних продуктів. Молоко і молочні продукти становлять основу повноцінного харчування населення. За науково обґрунтованими нормами харчування людина має споживати в середньому 380 кг (у перерахунку на молоко) молока і молочних продуктів, у тому числі 120 кг. молока у свіжому вигляді.
В агропромисловому комплексі України відбуваються глибокі перетворення, які пов'язані з переходом до нової соціально-економічної системи. Вони охопили всі сфери виробництва, та особливо це відчувається в молокопродуктовому підкомплексі країни.
Економічна криза в аграрному секторі супроводжується значним зменшенням поголів'я корів, зниженням продуктивності худоби, зростанням собівартості продукції молочного скотарства. В результаті обсяги виробництва та споживання продукції молока з року в рік скорочуються та, як наслідок, знижується ефективність та конкурентоспроможність вітчизняного молочного скотарства [12, с.4].
Головною метою даної курсової роботи є вивчення формування структури витрат на виробництво основної продукції та визначення собівартості одиниці продукції в аграрному підприємстві. Аналіз собівартості молока в досліджуваному господарстві, а також шляхів її зниження за ринкових умов.
Дослідження проведемо на основі СТОВ "Агрофірма "Зоря" Оржицького району Полтавської області.
В першому розділі розглянемо основні теоретичні аспекти визначення витрат на виробництво та собівартості продукції, а також їх класифікацію.
У другому розділі детально познайомимося з досліджуваним господарством, забезпеченістю його основними виробничими ресурсами, кінцевими результатами та головне, визначимо структуру виробничої собівартості у тваринництві та проаналізуємо витрати понесені на виробництво молока.
В третьому розділі розкриємо шляхи і фактори зниження собівартості молока, що є одним з головних завдань будь-якого господарства, для забезпечення рентабельного та конкурентоспроможного виробництва даного виду продукції.
Об’єктом дослідження процес формування виробничих витрат та визначення собівартості молока на досліджуваному підприємстві, визначення основних шляхів підвищення ефективності виробництва молока.
Предметом дослідження є методологічні та організаційні питання, пов’язані із шляхами зниження собівартості молока, що ефективно використовуються у СТОВ "Агрофірма"Зоря" Полтавської області Оржицького району.
Курсова робота виконана за допомогою індуктивних методів, а саме збір, систематизація та аналіз даних. Визначення основних шляхів покращення економічного показника.
Собівартість продукції (робіт, послуг) - це витрати підприємства, пов'язані з виробництвом і збутом продукції, виконанням робіт та наданням послуг [15, с.287].
Собівартість продукції є узагальненим показником, який характеризує всі сторони виробничої діяльності господарства. Від її рівня залежить рентабельність підприємства, окремих його виробничих одиниць, галузей, культур чи видів продукції. Урожайність вирощуваних культур, продуктивність наявного поголів'я тварин, валовий обсяг виробництва, рівень механізації, електрифікації та хімізації виробництва, освоєння досягнень науки та передового досвіду в господарстві, продуктивність праці - усе це відбивається в собівартості продукції. Зниження собівартості продукції - одне з найважливіших джерел зростання рентабельності її виробництва, збільшення нагромаджень і забезпечення розширеного відтворення, удосконалення технологічних процесів виробництва для поліпшення умов праці та підвищення матеріального добробуту населення.
Планування собівартості продукції передбачає найбільш ефективне і раціональне використання наявних сільськогосподарських угідь, основних засобів, матеріальних і трудових ресурсів відповідно до вимог систем землеробства і тваринництва та охорони довкілля. Обґрунтоване планування витрат, собівартості виробництва продукції та виконання робіт-необхідна умова організації роботи виробничих одиниць на принципах підприємницького комерційного розрахунку. Тому план собівартості продукції, робіт та послуг є одним з найважливіших розділів плану кожного сільськогосподарського підприємства [1, с.132].
Оскільки планування та облік виробничих витрат і обчислення собівартості сільськогосподарської продукції сприятимуть підвищенню ефективності суспільного виробництва, то здійснювати їх потрібно так, щоб забезпечити постійний дійовий контрольза використанням виробничих ресурсів господарства. Необхідною передумовою цього є порівнянність показників плану та обліку за витратами і собівартістю продукції. Для цього під час планування та обліку слід користуватися єдиними статтями витрат з однаковим змістом витрат по кожній статті, а також єдиними способами розподілу витрат і принципами обчислення собівартості продукції.
Усі витрати за характером виконання і функціональним призначенням можна поділити на такі групи;
1. Операційні витрати, що виникають в процесі операційної діяльності підприємства;
2. Фінансові витрати;
3. Витрати, що виникають у процесі звичайної діяльності і не є операційними та фінансовими;
4. Надзвичайні виграти.
У свою чергу операційні витратирозподіляють на ті. що:
1. Включаються у виробничу собівартість продукції (прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці,інші прямі витрати, загальновиробничі витрати).
2. Не включають у виробничу собівартість продукції, а включаються до повної собівартості (адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати).
Дуже важливе значення в процесі управління витратами має поділ їх на постійні ї змінні, залежно від обсягу діяльності підприємства.
Змінні витрати залежать від обсягу виробництва і продажу продукції. Здебільшого це прямі витрати ресурсів на виробництво і реалізацію продукції (пряма заробітна плата, витрати сировини, матеріалів, палива, електроенергії та ін.)
Постійні витрати не залежать від динаміки обсягу виробництва і реалізації продукції. Це амортизація, заробітна плата персоналу з обслуговування на погодинній оплаті, витрати пов’язані з управлінням і організацією виробництва.
Залежно від характеру участі в процесі виробництва витрати поділяють на основні та накладні. Перші пов'язані з безпосереднім виконанням технологічних операцій з виробництва продукції, а другі - з управління та обслуговування діяльності підрозділу (бригади, цеху, ферми тощо), галузі чи підприємства в цілому [19, с.242]
З метою обґрунтованого визначення і всебічного аналізу собівартості всі операційні витрати групують за статтями. Кожне підприємство самостійно встановлює перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості. Аграрним підприємствам рекомендовано групувати операційні витрати за такими статтями.
"Прямі витрати на оплату праці" включають суми основної і додаткової оплати праці працівників, які нараховуються згідно з прийнятою підприємством системою оплати праці і які відносяться на конкретний об'єкт обліку витрат. При нарахуванні оплати праці натурою продукція оцінюється в порядку, передбаченому податковим законодавством. У рослинництві затрати праці і витрати на її оплату планують за сільськогосподарськими культурами (групами культур), виходячи з їх планових посівних площ і нормативів зазначених вище витрат з розрахунку на одиницю площі. Нормативи визначають, як правило, за нормативними технологічними картами.
"Відрахування на соціальні заходи включають" відрахування на пенсійне забезпечення і на соціальне страхування, страхові внески на випадок безробіття, відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства та інші соціальні заходи. Вони здійснюються переважно за встановленими законодавством нормами. Сільськогосподарські підприємства, що сплачують фіксований сільськогосподарський податок, планують тільки відрахування до фонду соціального страхування, що пов'язані з виробничим травматизмом і профзахворюваннями (0.2 %) і на випадок безробіття (1,9 % від зарплати).