Об’єкти і суб’єкти лізингових відносин в умовах ринкових
трансформаційних процесів
Сутність і закономірності реалізації лізингових відносин багато в чому обумовлені економічними інтересами їх учасників, а також техніко-економічними особливостями об'єктів лізингових угод. Тому розгляд відносин лізингу є необхідним попереднім етапом дослідження закономірностей їх реалізації.
Визначивши спільне і відмінне в сутності об'єктів лізингу й оренди, можна розкрити специфічність відносин, що виникають при лізингу й оренді. Сутність – це те, що становить основу речі або явища, сукупність суттєвих властивостей.
Перша відмітність лізингу від оренди пов'язана з об'єктами цих відносин. Об'єктами лізингу є: транспортні засоби (вантажні й легкові автомобілі, літаки, вертольоти, судна), будівельна техніка, засоби теле- і дистанційного зв'язку, верстати, засоби обчислювальної техніки, інше виробниче обладнання, механізми і прилади, які належать до основних засобів.
Залежно від об'єктів, на наш погляд, можна розрізняти лізинг рухомого майна (мобільний лізинг), лізинг нематеріальних активів. Головним критерієм у визначенні того, яке майно може бути здане в лізинг, є те, що предмет лізингу має бути придатним по закінченню терміну лізингу або для продажу його лізингодавцем, або для подальшої здачі в лізинг.
Якщо проаналізувати структуру лізингу обладнання на прикладі Європи й України, (табл. 1.1), то стає зрозумілим рівень використання об'єктів лізингових відносин у вітчизняній практиці й закордоном.
В Європі лізинг активно використовується багато десятиліть, на початковому етапі він був затребуваний у промисловості, де існував платоспроможний попит. Відповідно об'єктом лізингу в першу чергу було машинобудівне й технологічне обладнання, що дозволяло лізингоодержувача отримувати прибуток і здійснювати лізингові платежі,а також автомобілі. В Україні а першу чергу об’єктом лізингу є транспорт.
Таблиця 1.1
Структура договорів фінансового лізингу за видом обладнанняв Україні, %. [68]
| Вид обладнання | В Європі | В Україні | |
| 2007р. | 2007р. | 2008р. | |
| Транспорт | 55,2 | 63,76 | 54,56 |
| Комп’ютерна техніка та комунікаційне обладнання | 12,5 | ,45 | 5,58 |
| Техніка, машини та устаткування для сільського господарства | 15,3 | 6,92 | 8,06 |
| Торгівельне та банківське обладнання | 10,2 | 0,85 | 1,3 |
| Друкарське та поліграфічне обладнання | - | 0,30 | 0,27 |
| Інше | 6,8 | 23,72 | 30,23 |
У процесі свого розвитку лізинг став проникати у сферу обслуговування населення; як видно з таблиці. В Україні ж лізинг перебуває в стадії становлення, відповідно затребуваним об'єктом є транспорт і технологічне обладнання, що дозволяє лізингоодержувачу використовувати його у своїй основній діяльності, тобто для виробництва продукції.
Об'єктами оренди можуть бути земельні ділянки й інші відособлені природні об'єкти, підприємства й інші майнові комплекси, будинки, споруди, обладнання, транспортні засоби й інші речі.
На даний момент вченими-економістами як об'єкти оренди найчастіше виділяються:
а) земля й інші природні ресурси;
б) підприємства (об'єднання), організації, виробництва, цехи, інші підрозділи підприємств, організацій як єдині майнові комплекси виробничих фондів та інших цінностей;
в) окремі будинки, споруди, обладнання, транспортні засоби, інвентар, інструмент та інші матеріальні цінності.
Якщо проаналізувати визначення лізингу й оренди в українському законодавстві, то ми не зможемо знайти відмінностей щодо об'єктів оренди і лізингу, за винятком того, що оренда землі можлива, а лізинг землі ні. На наш погляд, існують більш специфічні відмінності, а саме – економічної сутності цих понять.
Основна відмінність полягає в тому, що об'єктом лізингу може бути тільки рухоме майно, а передача у тимчасове, платне, поворотне володіння і користування нерухомого та рухомого майна – це вже оренда. На наш погляд, суттю об'єктів лізингу є рухомість майна і високий ступінь технологічності. Відмінність об'єктів лізингу й оренди полягає в механізмі надання майна в тимчасове користування. Вважаємо, економічна сутність лізингу найкращим способом реалізується в операціях з об'єктами рухомого майна, оскільки він більш мобільний і рухливий (на відміну від оренди).
Закон України "Про лізинг" передбачає, що об'єктом лізингових відносин може бути і нерухоме майно, однак за Цивільним кодексом, до нерухомості належать повітряні і морські судна [4, с.261]. З цієї точки зору можна визнати лізинг нерухомості можливим, але тільки для цих об'єктів. В сільському господарстві об’єктами лізингу може бути: техніка, обладнання, молодняк племінної худоби.
Наступна відмінність лізингу й оренди пов'язана із суб'єктами цих відносин. Оскільки у лізинг здебільшого здається високотехнологічне обладнання, то обумовленою необхідністю лізингу є додаткові сервісні послуги. Ці послуги включають у себе: установлення обладнання, навчання персоналу, ремонт, технічне обслуговування. Це дозволяє лізингодавцю, пропонуючи додаткові послуги, одержувати від цього додатковий дохід, Однак це, у свою чергу, передбачає високий професіоналізм і кваліфікацію персоналу, який виконує ці операції. Тобто в ролі лізингодавця може виступати не будь-яка організація, а тільки та, яка зможе запропонувати лізингоодержувачу весь необхідний набір послуг. Лізингоодержувач же має можливість обирати ті додаткові послуги лізингодавця, які йому справді необхідні. У класичній же оренді цього немає. Орендар, одержавши об'єкт оренди у володіння й користування, самостійно здійснює всі операції з його експлуатації. Для орендодавця позитивним є те, що немає необхідності розвивати додаткові напрямки своєї діяльності, такі як, монтажні служби, навчальні центри, ремонтні служби. Іншими словами, здати в оренду непотрібний у даний момент об'єкт у змозі практично будь-який власник, оскільки процедура максимально проста й не обтяжує додатковими зобов'язаннями. Позитивним моментом для орендаря є те, що він виплачує орендодавцю тільки орендну плату, що обумовлено особливостями об'єктів оренди, оскільки, орендувавши ділянку землі, немає необхідності здійснювати її технічне обслуговування чи ремонт.
На відміну від лізингових відносин, в орендних немає потреби в спеціалізованих організаціях –орендодавцях. В якості останніх виступає будь-який господарюючий суб'єкт, котрий має намір здати в оренду своє майно. Набір додаткових послуг – не просто результат підприємливості лізингодавця, а виробнича необхідність, обумовлена специфікою лізингу. Лізингодавець, як спеціалізована фірма, професійно займається здачею в лізинг майна, ця діяльність є джерелом її доходів і способом існування.
У зв'язку із цим, оскільки об'єктами лізингу є високотехнологічне обладнання і техніка, будь-який лізингодавець зацікавлений у тім, щоб об'єкт лізингу повернувся до нього в найкращому стані. Через це при здачі в лізинг обговорюється обов'язковий набір необхідних послуг, для того щоб у період експлуатації обладнанню було забезпечене своєчасне і професійне обслуговування.
На підставі вищезазначеного можна зробити висновок, що орендні відносини, на відміну від лізингових відносин, – це більш простий господарський механізм, який обмежується тільки передачею об'єкта в тимчасове володіння і користування. Лізинг пропонує широкий спектр додаткових послуг, пов'язаних із сервісним обслуговуванням лізингового обладнання.
Виходячи із цього, лізинг підрозділяють за обсягом обслуговування переданого обладнання: лізинг із повним набором послуг, лізинг із частковим набором послуг, чистий лізинг, сервіс-лізинг. До кожного суб'єкта лізингових відносин пред'являються певні вимоги залежно від виду й обсягу додаткових послуг. Лізинг із повним набором послуг, його також називають лізингом з обслуговуванням або "мокрий" лізинг (wet leasing), передбачає додаткові послуги лізингодавця лізингоодержувачу. Лізингодавець повинен мати можливість здійснювати утримання обладнання, виконувати його ремонт і страхування, а іноді і забезпечувати поставки комплектуючих матеріалів та пального, підготовку кваліфікованого персоналу, маркетинг і рекламу готової продукції. Якщо лізингодавець не задовольняє дані вимоги, то цей вид лізингу буде можливий лише за умови залучення до виконання цих послуг потужних виробників обладнання, які мають у розпорядженні необхідні виробничі потужності, кваліфіковані кадри, що бажають збільшити ринок збиту своєї продукції. Або ж безпосередньо виготовлювач даного високотехнологічного обладнання самостійно здійснює лізингові операції.
Високий рівень лізингових ставок по "мокрому" лізингу особливо відчутний для лізингоодержувачів з країн з неконвертованою національною валютою, оскільки в цих країнах розцінки на послуги значно вищі, ніж у розвинених країнах. Високий курс ВКВ стосовно національної валюти може призвести в окремих випадках до збитковості лізингових операцій. Тому, якщо лізингова фірма за договором "мокрого" лізингу може надати лізингоодержувачу необхідні послуги швидше й дешевше, що сприяє до того ж збільшенню прибутку в іноземній валюті, то укладення подібної угоди вважається виправданим.
За контрактними умовами "мокрого" лізингу лізингоодержувач має можливість перевіряти свої витрати, так як одержує від лізингодавця регулярні комп'ютерні роздруківки щодо витрат по кожному транспортному засобу. Поряд з перерахованими послугами лізингова фірма часто надає лізингоодержувачу кваліфіковані консультації з питань управлінського й технологічного ноу-хау, що має неабияке значення при здачі в лізинг складного обладнання. Даний вид лізингу одержав найбільше поширення на ринках комп'ютерної й авіаційної техніки, виробничого обладнання для підприємств, де фірми-продавці самі здебільшого зацікавлені в ефективному використанні проданого майна.