Макроекономічна рівновага та економічна нестабільність в Україні (стр. 1 из 4)
Зміст
макроекономічна рівновага нестабільність
Зміст
Вступ
1. Макроекономічна рівновага: вплив основних чинників
1.1Макроекономічна нестабільність: зміст, форми вияву та головні макроекономічні суперечності
1.2 Сукупний попит і сукупна пропозиція. Макроекономічна рівновага
1.3 Класична модель макроекономічної рівноваги
2. Фінансова біржа і макроекономічна нестабільність
3. Аналіз макроекономічної ситуації в Україні
3.1Випуск товарів і послуг та валовий внутрішній продукт України
3.2Позитивні тенденції? – на що вказують тренди
3.3Макроекономічні показники України
Висновки
Список літератури
Вступ
Відомо, що мрією будь-якого економіста є створення теорії, яка б мала на всі питання чіткі і однозначні відповіді. Мрією будь-якого уряду є економіст, який створив би таку теорію. На жаль, проблема макроекономічної рівноваги, цього наріжного каменю будь-якої національної економіки, досі є актуальною для всього світового господарства. Багато вчених пропонували свої шляхи вирішення. Серед них були широко відомі постаті, такі як Дж.М. Кейнс, П. Самуельсон, М. Фрідмен та ін.
Макроекономічна рівновага являє собою загадку, вирішення якої спричинило б грандіозний ефект на усе наше розуміння економіки як науки. Ми б приборкали інфляцію і знищили безробіття, навчилися б боротися з економічними кризами і спадами національних економік. Ми б одержали безпомилковий рецепт економічного процвітання і зростання. Ми б змогли підняти економіки найбідніших країн світу. Ми б зуміли правильно розпорядитися природними ресурсами і ще багато проблем зосталися б у минулому. Але поки провідні економісти світу б’ються над цієї задачею і, як видно, вони встигли багато зробити за минуле століття. США завдяки чіткій політиці держави і Федерального резервного Банку відчуває економічне зростання протягом півтора десятка років. У Великобританії вдалося здолати кризу середини 80-х рр. і успішно борються з безробіттям, яке стало для країни справжнім покаранням.
У зв’язку з глобалізацією світової економіки і все більш щільною інтеграцією національних господарств питання про те, як розвиватися якомога ефективніше, залишається відкритим.
У даній курсовій роботі я пропоную викладення основних теорій макроекономічної рівноваги, які отримали найбільше визнання у світі серед економістів. Ця робота не претендує на абсолютну безпомилковість, але базуючись на фактах минулого, ми можемо передбачити, що нас очікує у майбутньому.
Головна задача даної роботи – освітити погляди, положення, підходи основних теорій макроекономічної рівноваги, довести їх необхідність для країн світу і України і сьогодні. [1]
1. Макроекономічна рівновага: вплив основних чинників
1.1 Макроекономічна нестабільність: зміст, форми вияву та головні макроекономічні суперечності
Ринковій економіці властива нестабільність. Ретроспективний аналіз економік капіталістичного світу, як і сьогодення, свідчить, що періоди процвітання економічних систем різних країн світу змінюється падінням обсягів виробництва і доходів, зростанням безробіття, інфляційними та дефляцій ними процесами. Явища періодичного порушення та відновлення рівноваги, як виявилось, відбуваються у певній логічній послідовності та з певною періодичністю. Так, перша економічна криза капіталістичної економіки виникла в Англії у 1825-1826 рр. Потім кризи повторюються кожні 10-11 років (1836-1837 рр., 1847-1848 рр., 1857 р. та ін.). Кризи XIX ст., що мали світовий характер, датуються 1866, 1873, 1890 рр. Будь-яка економічна криза – складний комплекс явищ, що відбуваються в логічній послідовності. Перед кожною кризою спостерігається розширення виробництва і зростання товарних цін. Потім ціни падають, а в сфері грошово-кредитного обігу починаються зміни, які завершуються повною руйнацією кредиту. Явища, що відбуваються на грошовому ринку в період зростання економіки та в період її спаду настільки типові, що їх можна передбачити завчасно.
Досліджуючи економічні (промислові) кризи XIX ст., Карл Маркс дійшов висновку, що головною причиною циклічних коливань капіталістичної економіки є основна суперечність капіталізму – між суспільним характером виробництва та приватнокапіталістичною формою власності, яка має форми вияву:
· суперечність між виробництвом і споживанням;
· нерівномірність (непропорційність) розвитку різних сфер і галузей виробництва;
· суперечність між планомірною організацією виробництва в межах окремих підприємств та стихійним розвитком економіки в цілому.
Періодичність (повторюваність) циклічних коливань К. Маркс пов’язував із матеріальною основою криз – періодичністю оновлення основного капіталу,яка на той час становила 8-10 років.
К. Маркс вважав, що в межах капіталістичного суспільного устрою основна суперечність не може бути вирішена, і пов'язував її з пролетарською революцією, яка покладе край циклічним коливанням економіки.
Марксистська теорія – теорія пролетарська, саме тому проти неї була спрямована масова критика.
XX ст. відзначилось ще частішими коливаннями, про що свідчать кризи 1900-1903 рр., 1907-1908, 1913-1914, 1920-1921, 1929-1933, 1937-1938, 1948-1949, 1957-1958, 1970-1971, 1974-1975, 1980-1982, 1990-1992 рр.
Найглибшою за всю історію капіталізму була криза 1929-1933 рр., яка увійшла в історію під назвою «велика депресія». Щоб підкреслити руйнівний характер цієї кризи, достатньо сказати, що рівень безробіття у найрозвиненіших капіталістичних країнах досяг 33-40%, а економіка США відстала у економічному розвитку на 146 років.
Не уникла циклічних коливань і планова економіка. Глибоке падіння виробництва в період політики «воєнного комунізму», аграрна криза 1931-1932 рр., поступальне скорочення частки товарів групи «Б» у промисловій продукції в СРСР свідчать про неспроможність планомірно організованого господарства уникнути циклічних коливань. Як система, що ґрунтувалася на повній державній власності та намаганні тотального централізованого регулювання усіх зв’язків, вона виявилась неефективною значною мірою тому, що ігнорувала механізм саморозвитку і самоорганізації системи.
Постійність коливань економічних явищ вимагає відповіді на запитання: яка сила керує зміною пожвавлення й застою торгівлі, розширення та падіння виробництва? Чому промислові піднесення з такою ж безумовністю, з якою ніч змінює день, а відплив настає за припливом, зумовлюють занепад, за яким починається нове піднесення? На якому ґрунті виникає ритмічна пульсація капіталістичної економіки, пульсація, що за своєю правильністю нагадує явища не соціального, а біологічного або неорганічного рівня? На ці запитання прагнув відповісти М. Туган-Барановський та практично всі великі економісти XIXст. Актуальне воно і для XXI ст. [2]
1.2 Сукупний попит і сукупна пропозиція. Макроекономічна рівновага
Макроекономічна рівновага (macroeconomicequilibrium) – обсяг ВВП, за якого сукупний попит дорівнює сукупній пропозиції. [3]
В макроекономічній теорії відомо декілька підходів до проблеми економічної рівноваги. Загальноприйнята модель описує базову умову рівноваги – рівність об’ємів сукупного попиту і сукупної пропозиції (рис. 1.1).
Рис. 1.1.Макроекономічна рівновага
Графічною формою вираження сукупного попиту є крива сукупного попиту (рис. 1.2), що відображає взаємозв’язки між бажаними чи планованими витратами в економіці на кінцеві товари і послуги і рівнем цін на них.
Рис. 1.2.Крива сукупного попиту
Низхідний характер цієї кривої означає, що ріст цін приводить до скорочення величини сукупного попиту (об’ємів споживання, інвестицій, витрат уряду і чистого експорту). До цінових факторів (окрім рівня цін), які впливають на динаміку об’єму AD, відносяться:
1) ефект ставки відсотка;
2) ефект багатства;
3) ефект імпортних закупок (рис. 1.3).
Графічно дія цінових факторів виражається рухом вздовж кривої AD.
Рис. 1.3. Цінові фактори сукупного попиту
Існують і нецінові фактори сукупного попиту: зміна у виратах споживачів, інвестиційних витратах, в державних видатках, витрати на чистий експорт. Дія нецінових факторів графічно виражається у зміщенні кривої AD вліво чи вправо (рис. 1.4).
Рис. 1.4. Зміна сукупного попиту під дією нецінових факторів
Графічним вираженням зв’язку між реальним об’ємом національного виробництва і загальним рівнем цін є крива сукупної пропозиції AS. Вона має вигляд висхідної кривої у короткостроковому періоді (рис. 1.5а) і вертикальної прямої у довгостроковому періоді (рис. 1.5б).
а б
Рис.1.5. Крива сукупної пропозиції в короткостроковому (а) і довгостроковому (б) періоді
Слід взяти до уваги дискусію в економічній науці з приводу природи і форми кривої AS. Форма кривої сукупної пропозиції відображає зміну видатків виробництва на одиницю продукції в умовах, коли змінюються об’єми національного виробництва. У сучасній економічній літературі виділяються три відрізка (рис. 1.6).
Рис. 1.6. Форма кривої сукупної пропозиції в кейнсіанській макроекономічній концепції