Макроекономічна рівновага та економічна нестабільність в Україні (стр. 2 из 4)

Класична школа визнає тільки вертикальну конфігурацію цієї кривої. Зрушення сукупного попиту в інтерпретації цих шкіл приводить до розбіжностей у змінах номінального і реального ВВП у виробництві і зайнятості.

Вплив нецінових факторів на динаміку сукупної пропозиції графічно ілюструється зрушенням кривої AS. До нецінових факторів сукупної пропозиції відносяться:

1) рівень цін на виробничі ресурси (внутрішні та імпортні);

2) структура ринку;

3) продуктивність;

4) зміна правових норм.

Економічна модель сукупного попиту-сукупної пропозиції (AD-AS) дозволяє зрозуміти, як різні фактори і зміщення AD і AS впливають на макроекономіку, а державна політика допомагає згладжувати економічні коливання (табл. 1.1).

Табл. 1.1. Наслідки зміни AD в кейнсіанській теорії [4]

Наслідки зростання AD на кейнсіанському відрізку	Наслідки зростання AD на класичному відрізку	Наслідки зростання AD на проміжному відрізку
Збільшення реального об’єму виробництва, але не торкається загального рівня цін	Підвищення рівня цін, а реальний об’єм виробництва може не вийти за границі свого рівня «при повній зайнятості»	Збільшення як реального об’єму виробництва, так рівня цін

1.3 Класична модель макроекономічної рівноваги

Для представників класичної школи був характерний мікроекономічний аналіз, але їх погляди і висновки досить вірно відображають функціонування ринкової системи.

Слід відмітити, що класики розглядали економічну рівновагу тільки у короткостроковому періоді для умов досконалої конкуренції. Ж.-Б. Сей вперше сформулював так званий «закон ринків», сутність якого зводилася до наступного твердження: пропозиція товарів створює свій власний попит, чи, іншими словами, вироблений об’єм продукціі автоматично забезпечує дохід, рівний вартості всіх створених товарів. Це означає, що, по-перше, метою власника доходу є не отримання грошей як таких, а придбання різних матеріальних благ, тобто отримуваний дохід витрачається повністю. Гроші при такому підході відіграють чисто технічну функцію, спрощуючи процес обміну товарами.

По-друге, витрачаються тільки власні грошові засоби.

Представники класичного напрямку розробили достатньо чітку теорію загальної економічної рівноваги, що автоматично забезпечує рівність доходів і видатків при повній зайнятості, яка не вступає в протиріччя з дією закону Сея. Вихідним моментом цієї теорії є аналіз таких категорій, як процентна ставка, заробітна плата, рівень цін в країні. Ці ключові змінні, які в уявленні класиків є гнучкими величинами, забезпечують рівновагу на ринку капіталу, ринку праці і грошовому ринку. Процент врівноважує попит і пропозицію на ринку праці, так що існування вимушеного безробіття просто неможливе; гнучкі ціни забезпечують «очищення» ринку від продукції, так що довготривалий пере випуск також виявляється неможливим; збільшення грошової маси в обороті нічого не змінює у реальному потоці товарів і послуг, спричиняючи лише вплив на номінальні вартісні величини.

Таким чином, ринковий механізм у теорії класиків сам здатен виправляти дисбаланси, що виникають у масштабах національної економіки і втручання держави виявляється непотрібним. Принцип невтручання держави – це макроекономічна політика класиків, і рекомендації сучасних економістів – прихильників неокласичного напрямку базуються на висновках класичної школи. [2,4]

2. Фінансова біржа і макроекономічна нестабільність

Чи існує якийсь зв'язок між цінами (курсом) акцій і макроекономікою?

Фінансові інвестори щоденно купують і продають сертифікати акцій тисяч корпорацій. Ці корпорації платять дивіденди, тобто частину свого прибутку, утримувачам їх акцій. Ціна акцій даної компанії визначається співвідношенням попиту на ці акції і їх пропозиції. Звичайно ціни на окремі акції піднімаються чи падають в залежності від того, які прибутки очікуються у кожної фірми. Більш високі прибутки звичайно тягнуть за собою більш високі дивіденди для утримувачів акцій, і в очікуванні таких дивідендів інвестори готові платити за акції більш високу ціну.

За фондовими індексами слідкують і повідомляють про них у пресі. До них належить, наприклад, промисловий індекс Доу-Джонса, котрий являє собою середнє значення цін на акції найкрупніших промислових компаній США. Нерідко ці середні ціни з часом змінюються і навіть різко піднімаються чи падають протягом одного дня. Так, у «чорний понеділок», 19 жовтня 1987 р. падіння індексу Доу-Джонса досягло за день рекордної величини – 20%. Акціонерний капітал на суму близько 500 млрд. дол. випарувався за один день!

Коливання фондової біржі підіймають важливе питання: чи призводять зміни цін на акції до макроекономічної нестабільності? Такі зв’язки між фондовою біржею і економікою, котрі могли б побудити нас відповісти на це питання стверджувально, дійсно існують. Розглянемо різке падіння курса акцій. Відчувши себе біднішими, власники акцій можуть скоротити свої витрати на товари та послуги. А оскільки випуск нових акцій як джерело залучення капіталу в цих умовах втрачає свою привабливість для фірм, вони можуть відповісти на це скороченням закупок інвестиційних товарів.

Однак дослідження виявили, що зміни цін на акції чинять відносно слабкий вплив на споживання та інвестиції. Тому, хоча фондові індекси, безумовно, впливають на рівень сукупних витрат, сам фондовий ринок не є основною причиною спаду чи інфляції.

У зв’язку з цим виникає ще одне питання. Навіть якщо зміни курсу акцій і не призводять до значних змін об’єму внутрішнього виробництва і рівня цін, чи можуть вони попереджувати про такі зміни? Інакше кажучи, якщо ринкова вартість акцій залежить від планованих прибутків, чи можемо ми очікувати, що стрімкі коливання фондових індексів передвістять нам зміни майбутньої економічної кон’юнктури? Насправді, курси акцій часто падають до початку спадів і починають рости до початку підйомів. З цієї причини курс акцій включений в групу 11 змінних, що складають індекс провідних показників. Цей індекс часто дає корисний ключ для визначення майбутнього напрямку розвитку економіки. Але самі по собі ціні на фондовій біржі не є надійним сигналом змін в об’ємі внутрішнього виробництва. У деяких випадках різке падіння курсу акцій не супроводжувалось наступним спадом в економіці. «Чорний понеділок» сам по собі не викликав спаду протягом наступних двох років. В інших випадках спад починався без попереднього падіння цін на фондовій біржі.

Таким чином, взаємозв’язок між цінами на фондовій біржі і макроекономікою вельми неміцний. Зміна курсу акцій не тільки не є головним джерелом макроекономічної нестабільності, але й не слугує абсолютно надійним критерієм для прогнозування спадів чи підйомів в економіці. [5]

3. Аналіз макроекономічної ситуації в Україні

3.1Випуск товарів і послуг та валовий внутрішній продукт України

Реальний валовий внутрішній продукт у січні-жовтні 2003 року порівняно з відповідним періодом поереднього року становив 107,2%, у жовтні – 112,3%.

Номінальним ВВП за орієнтованою оцінкою за січень-жовтень склав 201 684 млн. грн., за жовтень – 25 128 млн. грн. Індекс-дефлятор ВВП у січні-жовтні становив 105,3%.

Випуск та валова додана вартість за видами економічної діяльності характеризуються такими індексами (табл. 3.1):

Табл. 3.1. Випуск товарів і послуг та валовий внутрішній продукт України (2003 рік) (у відсотках,у порівнянних цінах)

Випуск товарів та послуг		Валова додана вартість
січень–вересень	січень–жовтень	січень–вересень	січень–жовтень
Сільськегосподарство, мисливство та лісове господарство	84,1	87,5	83,3	86,8
Добувна промисловість	104,4	104,6	104,4	104,6
Обробна промисловість	117,2	117,8	117,2	117,8
Виробництво та розподілення електроенергії, газу та води	108,1	107,2	108,1	107,2
Будівництво	125,8	123,3	125,7	123,2
Оптова і роздрібна торгівля; торгівля транспортними засобами; послуги зремонту	111,0	111,2	111,0	111,2
Транспорт	110,4	111,0	110,5	111,1
Освіта	102,5	102,8	102,5	102,8
Охорона здоров'я та соціальна допомога	102,3	102,5	102,3	102,5
Інші види економічної діяльності	103,2	103,5	103,4	103,7
Чисті податки на продукти	108,2	108,9	108,2	108,9
х	х	106,5	107,2

Зростання ВВП у січні-жовтні порівняно з відповідним періодом минулого року на 7,2% відбулось в основному за рахунок збільшення валової доданої вартості в будівництві на 23,2%, обробній промисловості – на 17,8%, оптовій і роздрібній торгівлі – на 11,2%, транспорті – на 11,1%, виробництві та розподіленні електроенергії, газу та води – на 7,2%. [6]

Табл. 3.2. Випуск товарів та валовий внутрішній продукт України (2008 рік) (у відсотках,у порівнянних цінах)

Випуск товарів і послуг		Валова додана вартість
січень-вересень	січень-жовтень	січень-вересень	січень-жовтень
Сільське господарство, мисливство, лісове господарство	114,6	117,1	115,7	118,3
Добувна промисловість	104,1	102,6	104,7	103,2
Переробна промисловість	105,3	102,3	105,9	102,9
Виробництво та розподілення електроенергії, газу та води	102,6	100,8	100,3	98,5
Будівництво	92,8	90,4	89,7	87,3
Торгівля; ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку	109,1	106,0	109,4	106,3
Діяльність транспорту та зв'язку	111,0	111,0	110,4	110,4
Освіта	100,3	100,3	99,9	99,9
Охорона здоров'я та надання соціальної допомоги	99,9	100,0	99,1	99,2
Інші види економічної діяльності	105,8	105,6	104,3	104,1
Чисті податки на продукти	114,4	114,6	114,4	114,6
Валовий внутрішній продукт	Х	Х	106,9	105,8

3.2Позитивні тенденції? – на що вказують тренди

Оприлюднений Держкомстатом показник зростання реального ВВП за два місяці поточного 2008 року,вірогідно, покладе початок широким дискусіям стосовно результатів діяльності уряду за перші 100 днів. Хоча термін чималий, ситуація залишається суперечливою, а економічні перспективи не є однозначними. Звернення до окремих «трендових характеристик» української економіки дозволяє виокремити певні особливості формування економічної динаміки.