Підсумовуючи вищесказане ще раз зупинимось на основних аспектах.
Інноваційні процеси характеризують розвиток народного господарства на якісно новому рівні. Результатом інноваційних процесів є новини, а їх впровадження у господарську практику визнається нововведенням. Розрізнять такі види новин і нововведень: технічні, організаційні, економічні, соціальні та юридичні.
За масштабністю і ступенем впливу на ефективність діяльності певних ланок суспільного виробництва усі новини та нововведення можна об'єднати у дві групи – локальні (поодинокі, окремі) та глобальні (великомасштабні). Локальні мають на увазі еволюційні перетворення в певній галузі, а глобальні – революційні, кардинальні і ризиковані.
Дуже важливим в інноваціях є саме науково-технічний прогрес – це постійний процес створення нових і удосконалення застосовуваних технологій, засобів виробництва і кінцевої продукції з використанням досягнень науки.
Всі ці чинники дають змогу підприємству нарощувати обороти свого виробництва і тим самим зміцнювати позиції не тільки на своєму, а й на світовому ринку, що у свою чергу призводить до зміцнення статусу країни серед конкурентів.
В умовах сучасного суспільства Україні просто життєво необхідні саме інноваційні перетворення в промисловій галузі. На жаль наша продукція не є в повному обсязі конкурентоспроможною на світовому ринку. Щоб вирішити цю проблему потрібно багато інвестицій, коштів, які ніде і ні в кого взяти. Через відсутність політики, спрямованої саме на вирішення цієї проблеми, слабкий розвиток малого і середнього підприємства, високий ступінь ризику при вкладанні коштів в інноваційну діяльність, недостатнього фінансування наукової сфери і т. п., в Україні до цього часу продукція виробляється на станках, які вже давно своє віджили, немає загальноєвропейських стандартів виробництва і тому якість нашої продукції ставиться в багатьох країнах світу під великий знак питання.
Саме тому домінуючим повинен стати шлях розвитку, що ґрунтується на використанні стратегії нарощування інноваційного потенціалу на заздалегідь визначених державою пріоритетних напрямках науково-технічного прогресу, створення механізмів покриття інноваційного ризику.
Отже, маючи доволі не поганий потенціал як і в науковій так і в виробничій сферах, Україна, за умов виконання усіх стратегій і систем інноваційного розвитку, може вивести свою продукцію на конкуренто спроможний рівень, адже це і є, на мою думку, головною метою інноваційного розвитку підприємства.
1. http://portal.rada.gov.ua/
2. http://www.president.gov.ua
3. http://www.sta.gov.ua
4. http://news.tochka.net
5. Актуальні проблеми державного управління інноваційними процесами. Вип. 24. /За заг. ред. академіка НАН України, д.т.н. В.П. Горбуліна, – К.: ДП «НВЦ «Євроатлантикінформ», 2006. – 136 с.
6. Бесчасний Л.К., Мельник В.П. Формування інноваційної моделі економічного зростання в Україні // Актуальні проблеми економіки. – 2008. – №7.
7. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії. – К.: Вища школа, 2006.
8. Губенко Д., Гусєв В. Ключові моменти формування регіональних інноваційних систем в Україні // Економіка України. – 2007. – №8.
9. Длігач А. Інтеграційні стратегії у системі маркетингу // Маркетинг в Україні. – 2007. – №2.
10. Л. Федулова, М. Пашута. Розвиток національної інноваційної системи України // Економіка України. – 2005. – №4
11. Малицький Б. Жити у суспільстві знань. – Урядовий кур'єр. – №2007–2008. – 2007.
12. Стратегія інноваційного розвитку України на 2010–2020 роки в умовах глобалізаційних викликів
13. Трансформаційна економіка /За ред. д.е.н., проф. Савчука В.С. і д.е.н., проф. Зайцева Ю.К. – К.: КНЕУ, 2006.