Аналіз трудових ресурсів (стр. 5 из 8)
Визначимо відносну нестачу або надлишок чисельності у 2008 р. проти 2007 р.:
ΔКРвідн = КР2008 - КР скориг = 328 – 456 = - 128 чол.
Тобто має місце нестача чисельності, або при зростанні обсягів в 1,39 раза у 2008 р., на їх виконання потрібно було б 456 чол., а фактично утримувалось 328 чол. Ці обставини можуть бути зумовлені як екстенсивними факторами (наприклад, понадурочні години) так і інтенсивними факторами (продуктивність праці, впровадження інновацій)
2.3 Аналіз використання робочого часу
Подальшим кроком в аналізі використання персоналу є аналіз використання робочого часу.
Використання робочого часу звичайно аналізують за допомогою таких показників, як середня кількість днів, відпрацьованих робітниками за звітний період (місяць, квартал, рік), і середня тривалість робочого дня (зміни). Ці показники можна обчислити на підставі даних звіту підприємства з праці.
Перший показник, який характеризує тривалість робочого періоду в днях (явочні дні), залежить від таких факторів:
- кількість вихідних і святкових днів;
- кількість днів чергової відпустки;
- інші види відпусток, передбачених законодавством;
- кількість днів непрацездатності;
- неявка на роботу з дозволу адміністрації;
- прогули;
- інші.
Тривалість робочого дня (зміни) робітника визначають такі чинники: величина нормативного робочого тижня; час простою упродовж дня, зафіксований в обліку; час понадурочної роботи (збільшує величину показника); час інших скорочень робочого дня, передбачених законодавством (для підлітків, матерів-годувальниць тощо).[18, 147]
Під час аналізу знаходять відхилення цих показників від плану, порівнюють їх з аналогічними показниками за минулі періоди, встановлюють конкретні причини можливих відхилень. Особливу увагу при цьому необхідно звертати на величину зафіксованих в обліку непродуктивних втрат робочого часу через такі обставини: неявку на роботу з дозволу адміністрації; прогули й цілодобові простої; внутрішньозмінні простої, зафіксовані в обліку; облікований брак продукції.
Слід враховувати і те, що не обліковані втрати робочого часу можуть бути значно більшими, ніж показано у звітності. Вони спричинюються недоліками в організації виробництва й управління, простоями устаткування через його несправність, відсутністю на робочому місці сировини, матеріалів, інструменту та інших ресурсів, низькою трудовою дисципліною, непродуктивною роботою та ін. Внаслідок неврахованих простоїв і втрат завищується фактично відпрацьований час, адже наведені у звітності показники часу роботи визначаються як різниця між загальною кількістю явочних днів або годин і врахованими простоями. Приховані від обліку внутрішньозмінні перерви та простої робітників можна знайти за допомогою додаткових розрахунків або вибіркових спостережень і опитувань робітників.
За результатами аналізу треба розробити заходи щодо скорочення втрат робочого часу і пов'язаних з ним непродуктивних виплат заробітної плати, особливу увагу приділивши питанням поліпшення обліку внутрішньозмінних втрат робочого часу.
Таблиця 2.5.
Вихідні дані для аналізу впливу факторів на формування фонду робочого часу.
| № п/п | Показники | 2007 р. | 2008 р. | Абсолютні відхилення: 2008 р. від 2007 р. | Темпи зростання, 2008 р./ 2007 р., % |
| 1 | Середньооблікова кількість працівників, чол. (КР) | 314 | 328 | 14 | 104,5 |
| 2 | Кількість відпрацьованих днів, всього, дн. | 68053 | 72159 | 4106 | 106,03 |
| 3 | Середня кількість днів, відпрацьованих одним працівником, дн. (Д= р.2/р.1) | 217 | 220 | 3 | 101,4 |
| 4 | Фактичний фонд робочого часу, люд.год. | 631253 | 666369 | 35116 | 105,6 |
| 5 | Тривалість фактично відпрацьованого робочого дня (Т), год. | 9,2 | 9,3 | 0,1 | 101,1 |
трудовадіяльністьресурси
Для аналізу використання фонду робочого часу (ФРЧ) застосовують трифакторну мультиплікативну модель:
ФРЧ = КР × Д × Т , (2.1)
де КР - чисельність робітників; Д - кількість робочих днів, відпрацьованих 1 робітником в середньому за рік; Т - тривалість робочого дня.
Методика розрахунку впливу складових факторів на фонд робочого часу показана із застосовуванням факторного аналізу на прикладі даних підприємства (табл. 2.5).
Для аналізу використано спосіб абсолютних різниць.
Дані 2008 р. позначимо індексом „1”, а 2007 р. – „0”:
ФРЧ1 = КР1× Д1 × Т1 ; (2.2)
ФРЧ0 = КР0× Д0 × Т0 . (2.3)
ФРЧ1 =314
217 
9,2 = 633683,4ФРЧ0 =328
220 9,3 = 671088Таблиця 2.6.
Розрахунок впливу факторів на формування фонду робочого часу
| Показники впливу на формування фонду робочого часу | Розрахунок | Результат, тис.грн. |
| За рахунок змін чисельності: ΔФРЧкр = ΔКР× Д0 × Т0;ΔКР = КР1 – КР0 | (328-314)×217×9,3= | 28253,4 |
| За рахунок змін числа днів, відпрацьованих одним працівником; ΔФРЧ д= КР1 × Δ Д × Т0;ΔД = Д1 – Д0 | 328× (220-217) ×9,3= | 9151,2 |
| За рахунок змін середньої тривалості робочого дня ΔФРЧт = КР1 × Д1 × Δ Т;ΔТ = Т1 – Т0 | 328×220× (9,3 – 9,2)= | 7216 |
| Разом: ΔФРЧ = ФРЧ1 – ФРЧ0 = | 671088 – 633683,4= | 37404,6 |
Таким чином, величина загального бюджету часу зросла на 37404,6 людино-годин. Це зумовлено зростанням фактичної кількості відпрацьованих одним робітником днів - 9151,2 год. і ростом тривалості робочого часу за рахунок понадурочного часу – на 7216 год.
Скорочення чисельності персоналу за період мало негативний вплив на формування фонду робочого часу. Як висновок з розрахунків випливає, що підприємству слід більш детально працювати з персоналом, враховуючи фактори мотивації до праці.
2.4 Аналіз продуктивності праці персоналу
Показники продуктивності праці найбільш значущі при аналізі трудових ресурсів, характеризують якісний бік використання робочої сили на підприємстві. Це одні з найважливіших узагальнюючих показників діяльності кожного підприємства, що потребує їх ретельного аналітичного дослідження.
Продуктивність праці вимірюють двома способами: кількістю продукції, випущеної за одиницю робочого часу, або кількістю часу, затраченого на виготовлення одного виробу. Останній показник називають трудомісткістю продукції.
Продуктивність праці визначають як у натуральному, так і в грошовому вимірах. Натуральні вимірники в основному використовують там, де виробляють один вид продукції або декілька схожих виробів. Грошовий вимірник має більш універсальний характер і може бути використаний будь-яким суб’єктом господарювання.
Аналіз починають з оцінки виконання плану виробітку продукції (робіт, послуг, товарів) одним працівником у грошовому вимірі. Потім порівнюють показник звітного періоду (рік, квартал, місяць) з показниками минулих періодів, з показниками споріднених (галузевих) підприємств.
Від цього загального показника продуктивності праці слід перейти до більш деталізованих показників, таких як виробіток одного робітника, виробіток одного основного робітника і т.д.
Наступний етап аналізу - оцінка основних факторів, що впливали на загальний показник продуктивності праці, залежить від факторів використання робочого часу і середньогодинного виробітку одного робітника. Останній показник формують насамперед фактори технічної озброєності праці, технології, кваліфікації робітників, інтенсивності праці та ін. Аналітична робота завершується підрахунком резервів можливого зростання продуктивності праці й розробкою заходів з їх реалізації.
Вихідна модель для розрахунків - продуктивність праці річна (ПТ). Деталізуючи її, одержуємо середньоденний (СД) і середньогодинний (СВ) виробіток одного працюючого:
ПТ=
, (2.4)де Др. – відпрацьовані людино-дні, всього за рік, ЛГ – всього відпрацьовано людино-годин за рік.
Використання в моделі показників відпрацьованих людино-днів і людино-годин дозволяє відслідковувати резерви використання робочого часу як в денному розрізі (кількість днів, наявність цілоденних простоїв, тощо), так і погодинному(внутрішньозмінні простої, скорочений робочий час тощо).
Використовуючи вихідні дані табл. 2.5, проведемо аналітичні розрахунки (табл. 2.6) динаміки показників (абсолютні відхилення та темпи росту) та виконаємо факторний аналіз впливу факторів на середньорічну продуктивність праці одного робітника за трифакторною мультиплікативною моделлю, одержаною внаслідок деталізації моделі (формула (2.4)):
ПТ
. (2.5)Розрахунок впливу факторів виконаємо використовуючи спосіб скорочених ланцюгових підстановок (абсолютних різниць), а результати розрахунків наведемо в табл. 2.7.
Таблиця 8.6.
Дані для проведення факторного аналізу продуктивності праці
| Показники | 2005 р. | 2006 р. | Абсолютні відхилення 2006 р. від 2005 р. | Темпи зростання, 2006 р./ 2005 р., % |
| 1. | 2. | 3. | 4. | 5. |
| Випуск продукції, тис.грн.(ТП) | 49935,2 | 69408 | ||
| Середньооблікова кількість працівників, чол. | 314 | 328 | ||
| Середня кількість днів, відпрацьованих одним працівником, дн. | 217 | 220 | ||
| Тривалість робочого дня, год | 9,2 | 9,3 | ||
| Середньорічна продуктивність праці, тис.грн.(р.1/р.2) | 159,03 | 211,61 | 52,58 | 133,1 |
| Середньоденна продуктивність праці, тис.грн.(р.1/р.2 р.3) | 0,73 | 0,96 | 0,23 | 131,5 |
| Середньогодинна продуктивність праці, тис.грн.(р.1/р.2р.3р.4) | 0,08 | 0,11 | 0,03 | 137,5 |
Таблиця 8.7.