На думку експертів, розвиток фpaнчaйзингу в Україні стримується цілим рядом причин. Насамперед мова йде про проблеми економічного характеру, до основних з яких експерти відносять нестабільність розвитку економіки, відсутність у більшості потенційних фpaнчaйзі необхідних стартових капіталів, а також складності в одержанні кредитів для його формування.
Як головну перешкоду на шляху фpaнчaйзингу в Україні більшість експертів виділяє недосконалість правового забезпечення реалізації механізму фpaнчaйзингу. Вітчизняне законодавство практично не оперує поняттям «фpaнчaйзинг». Комерційна концесія, якій присвячена окрема глава в Цивільному кодексі України, і яка, на думку українських законодавців, містить у собі сферу фpaнчaйзингових відносин, насправді далеко не еквівалентна поняттю «фpaнчaйзинг».
Велика частина діючих в Україні фpaнчaйзингових мереж договором комерційної концесії не користуються, у кращому випадку включаючи його в пакет інших документів. Більш того, багато вітчизняних експертів саму наявність даної глави ЦК України вважають негативним фактором, думаючи, що відносини партнерів регламентуються в ній зайво строго, що перешкоджає розвитку міжнародних контактів у сфері фpaнчaйзингу.
Крім того, відповідно до норм, що регулюють договори комерційної концесії в Україні, фpaнчaйзингові угоди можна розірвати з будь-якої причини, попередньо (за 6 місяців) повідомивши партнера. Однак, як показує практика, обидві сторони вкладають у реалізацію фpaнчaйзингового проекту значні обсяги фінансових і часових ресурсів, необґрунтований же розрив угоди сполучений з великими збитками і загубленою вигодою для однієї зі сторін. Саме тому, відповідно до міжнародної практики, договір фpaнчaйзингу може бути розірваним в однобічному порядку тільки в тому випадку, якщо один з партнерів протягом визначеного періоду часу не виконує свої зобов'язання. Крім того, як говорить договір комерційної концесії, фpaнчaйзер у деяких випадках несе відповідальність за всі неправомірні дії фpaнчaйзі перед споживачем і суспільством, що вступають у протиріччя з фундаментальним принципом фpaнчaйзингу — самостійністю і незалежністю бізнесу.
Відсутність спеціалізованої правової бази істотно звужує можливості розвитку фpaнчaйзингу в Україні і, у першу чергу, значно ускладнює можливість кредитування фpaнчaйзі. Однак, впровадження спеціалізованого законодавства в сфері фpaнчaйзингу аж ніяк не гарантує рішення всіх проблем на шляху його ефективного розвитку. Крім того, як показує практика, зайва деталізація законодавчих норм перешкоджає формуванню нормальних відносин між фpaнчaйзерами і фpaнчaйзі. Фахівці вважають, що, оскільки основним елементом фpaнчaйзингового пакету є нематеріальні активи (торгова марка, ноу-хау, технологія ведення бізнесу), більш важливим фактором є наявність раціонального законодавства про інтелектуальну власність, а також продуманого, гнучкого й ефективно функціонуючого законодавства в цілому.
Офіційно у всіх фpaнчaйзингових договорах указується, що торгова марка, товарний знак і ексклюзивні технології передаються фpaнчaйзі тільки на час спільної роботи. Однак відомі випадки, коли при достроковому розриві відносин і після завершення терміну дії фpaнчaйзингової угоди колишній фpaнчaйзі продовжує працювати під відомою маркою, і при цьому залучити його до відповідальності досить важко. [83, c. 56]
Як відомо, існує кілька видів позначення інтелектуальної власності: R, ТМ і ТS. У розвитих країнах державної реєстрації підлягає тільки найвищий рівень захисту R («registed» — зареєстрований). Це означає, що підробка і незаконне використання даного продукту, логотипів і назв компаній є злочином. Інші рівні захисту — ТМ (торгова марка) і TS (торговий секрет) — за рубежем мають юридичну чинність без реєстрації в силу традиційно поважного відношення до інтелектуальної власності. Вітчизняна ж компанія, яка використовує без згоди власника незареєстрованні елементи інтелектуальної власності, відповідно до українського законодавства не порушує закону, оскільки володіє таким же правом на них, як і будь-яка інша компанія.
Окремо варто виділити групу соціально-психологічних проблем, зокрема відсутність у вітчизняних підприємців належного досвіду в сфері фpaнчaйзингу і взагалі бізнесу по західних зразках. Також до таких проблем можо віднести недовіру українських підприємців до закордонного підходу ведення бізнесу, відсутність належної поваги до інтелектуальної власності, острах потенційних фpaнчaйзі втратити самостійність внаслідок «надмірного» контролю з боку фpaнчaйзера, небажання надавати партнеру повну і достовірну інформацію. Багато експертів також відзначають у цілому неготовність вітчизняного ринку, за рідкісним винятком у виді Києва й інших великих міст, до сприйняття розкручених міжнародних торгових марок, і, відповідно, до того, щоб платити за них більше, ніж за більш дешеві місцеві бренди.
Наприклад, компанія МсDоnаld's, яка володіє однією з найбільш широких фpaнчaйзингових мереж у світі, самостійно керує мережею ресторанів в Україні і Росії, не використовуючи фpaнчaйзинг. Для мережі такого масштабу (загальна кількість ресторанів — більше 30000 у 120 країнах світу) робота за фpaнчaйзингом є найбільш логічним і ефективним способом ведення бізнесу, оскільки дозволяє контролювати великий обсяг ринку без необхідності значних фінансових вкладень у будівництво ресторанів. Однак корпорація дотримується обережності в роботі за схемою фpaнчaйзингу на хитливих ринках. Викликано це побоюваннями щодо можливої неефективної роботи місцевих фpaнчaйзі, що в результаті може позначитися на іміджі МсDоnаld's у цілому. При цьому мотивація відмовлення керівництва компанії від фpaнчaйзингу в Україні з моменту появи на вітчизняному ринку в 1997 році перетерплювала зміни. В перші роки роботи в Україні МсDоnаld's орієнтувався на власні сили, у першу чергу, через недостатній власний капітал у більшості потенційних фpaнчaйзі з української сторони.
Одним з основних вимог МсDоnаld's до фpaнчaйзі (крім того, що це обов'язково повинна бути фізична особа, а не компанія чи група інвесторів), є наявність вільного капіталу в розмірі $175000, що до того ж повинний бути власним, а не позиковим. В міру підвищення інтересу вітчизняних банків до кредитування розвитку фpaнчaйзингових мереж, росту загального добробуту населення і появи досить забезпечених потенційних фpaнчaйзі, основний мотив відмовлення роботи за фpaнчaйзинговими схемами поступово змістився до проблеми недосконалості українського законодавства.
Багато закордонних компаній, у тому числі і МсDоnаld's, дотепер побоюються виходити на вітчизняний ринок фpaнчaйзингу насамперед через непослідовність державної політики у відношенні бізнесу. Багато декларацій про підтримку підприємницької ініціативи на практиці не завершуються прийняттям конкретних законодавчих рішень. Адміністративні бар'єри залишаються досить високими. Однак уже зараз багато експертів відзначають якісні зміни в українському законодавстві. Незважаючи на те, що воно усе ще далеко від досконалості, його норми стають усе більш зрозумілими і ліберальними. Значно зріс державний захист як власника інтелектуальної власності (фpaнчaйзера), так і її орендаря (фpaнчaйзі).
У результаті, за словами представників керівництва компанії МсDоnаld's, на сьогоднішній день основною причиною відмовлення від використання фpaнчaйзингу в Україні є відсутність достатньо кваліфікованих і лояльних керівників — потенційних фpaнчaйзі. Компанія, маючи досить велику кількість пропозицій з боку потенційних фpaнчaйзі, продовжує розвивати свою мережу на українському ринку фаст-фуд власними силами. Однак, якщо позитивні тенденції в соціально-економічній сфері України збережуться, те через 2-3 роки керівництво компанії планує початок фpaнчaйзингової експансії.
Як показує досвід країн з розвинутими ринковими відносинами, інтенсивно перебудувати структуру господарчого комплексу можна тільки за наявності великої кількості малих підприємств. Сьогодні в Україні на тисячу чоловік населення в середньому припадає чотири діючих малих підприємства. Для порівняння: в розвинутих країнах цей показник становить – 33, в Польщі, Чехії, Угорщині – 20, Словенії – 14, Естонії – 11, Румунії – 10.
Орієнтуючись на критерії, що характеризують розвинену фазу сектору малого бізнесу, можна констатувати, що в Україні він не досяг розмірів, які задовольняють потреби суспільства в товарах і послугах, не дістався порогу “критичної маси”, коли починає діяти ефект саморегулювання і самовідтворення, тобто не став якісною характеристикою господарюючої системи.
Процес формування цього сектору відбувається за рахунок двох джерел: самоорганізації або приватизації. За рахунок приватизації створено 47 тис. малих підприємств, і це джерело практично використано. Тому реорганізація великих збиткових підприємств може бути одним з реальних джерел збільшення малих підприємств. Відокремлення від великих промислових підприємств-гігантів, структурних підрозділів з наданням їм статусу юридичної особи зробить їх зручними для управління. Господарські зв’язки при цьому могли б бути побудовані за фpaнчaйзинговою системою. Така позиція держави без значних затрат бюджетних коштів призведе до значного збільшення кількості малих підприємств на якісно новій основі.
Фpaнчaйзинг може стати резервом розвитку малих підприємств, які займаються розробкою та виробничим втіленням продукції інноваційного характеру. Дослідження також показують, що в Україні зберігається нерівномірність розвитку малого підприємництва в територіальному розрізі. Показники, що характеризують рівень розвитку цього сектора, значно варіюються за областями.