Аналіз будівельного комплексу.
Аналіз інвестиційної діяльності. Цілі і завдання інвестиційної політики регіону повинні визначатися виходячи з оцінки всіх можливих джерел фінансування капітальних вкладень в реальному секторі економіки. Відповідно до Закону України «Про інвестиційну діяльність». (Інвестиційний ринок, ринок прямих капітальних вкладень, ринок об’єктів, що приватизуються, фондовий ринок)
Аналіз фінансово-бюджетної сфери. Фінансовий стан регіонів має особливе значення, оскільки постійним завданням регіональних владних структур є узгодження диспропорції між потребами в ресурсах і можливостями забезпечення соціально-економічного розвитку території.
Фінанси - це економічний інститут, економічні відносини, покликані оптимізувати використання вартості та її форм, які виникають у розвинутій системі товарно-грошових відносин. Окремо від грошей і руху грошових ресурсів при розподілі й перерозподілі національного доходу в грошовій формі не можуть існувати фінансові відносини та створюватися фінансові ресурси.
Фінансові ресурси регіонів (областей, регіонів, міст та ін.) містять: бюджети всіх рівнів, фінанси господарюючих суб’єктів відповідної території, державні та позабюджетні фонди, кредитні ресурси, іноземні інвестиції, внутрішні запозичення у населення.
Складовою частиною аналізу фінансово-бюджетної сфери регіону є аналіз фінансового стану підприємств.
Аналіз інституціональних перетворень. Участь регіону у формуванні інституціональної політики держави потребує визначення головної мети і основних завдань; пріоритетних напрямків інституціональних перетворень економіки; заходів щодо переходу до грошової приватизації, розвиток малого і середнього бізнесу; визначення ефективності інституціональних перетворень; ролі і місця малого і середнього бізнесу в економічному зростанні, в розширенні зайнятості; заходів антимонопольної політики, регулювання діяльності монопольних угруповань; методів і засобів управління об’єктами державної і комунальної власності.
Аналіз ринку праці та рівня життя населення регіону. Зайнятість населення є одним з найважливіших напрямків соціальної політики держави.
З метою виявлення тенденцій вирішення проблем ринку праці в регіоні визначаються такі показники і напрямки дій суб’єктів регіональної економіки та регіонального державного управління:
· аналіз демографічної ситуації та проблем збалансування попиту і пропозиції на ринку праці регіону;
· динаміка і тенденції показників зайнятості населення. Аналіз взаємозв’язків динаміки зайнятості та динаміки ВВП, динаміки випуску продукції та динаміки показників зайнятості в окремих галузях економіки;
· оцінки впливу політики реструктуризації на рівень структурного безробіття.
· аналіз динаміки номінальних та реальних доходів населення, розмірів заробітної плати та основних показників рівня життя і купівельної спроможності населення.
· характеристика динаміки заборгованості з виплат заробітної плати й інших соціальних виплат та аналіз головних факторів, що породжують цю проблему, у тому числі в бюджетній сфері.
Аналіз гуманітарного розвитку (охорона здоров’я, освіта, культура і мистецтво, засоби масової інформації, фізична культура і спорт, туризм, сім’я і молодь).
Аналіз внутрішнього регіонального ринку товарів та послуг для населення. При аналізі стану внутрішнього регіонального ринку товарів та послуг для населення здійснюється оцінка стану вирішення проблеми збалансування попиту та пропозиції на ринку товарів та послуг. Аналіз насиченості ринку вітчизняними (у т.ч. регіональними) товарами та послугами.
Оцінка розвитку інфраструктури сфери торгівлі та громадського харчування.
Вивчається стан запровадження ринкових відносин при реформуванні житлово-комунальної сфери, у тому числі забезпечення надання якісних житлово-комунальних послуг населенню та упорядкування методики формування тарифів на житлово-комунальні послуги (позитивні та негативні приклади, питання, що потребують вирішення).
Аналіз зовнішньоекономічної діяльності суб’єктів економіки регіону. Аналізується зовнішньоекономічна діяльність регіональних державних структур та суб’єктів економічної діяльності регіону всіх форм власності.
Оцінка стану довкілля регіону. Екологічна політика регіону здійснюється в напрямку досягнення головної мети державної екологічної політики - відновлення безпечного навколишнього середовища та раціональне використання природно-ресурсного потенціалу.
Аналіз місцевої територіальної політики регіону. Місцева територіальна політика регіону розробляється для сприяння вирішенню економічних і соціальних проблем територій (міст, районів, окремих населених пунктів), структурної перебудови їх економіки, забезпечення раціонального територіального розподілу праці та виробництва, розвитку міжрегіональних та зовнішньоекономічних зв’язків з урахуванням можливостей та особливостей міст, районів, окремих населених пунктів.
Контрольні запитання
1. Особливості та закономірності розміщення продуктивних сил.
2. Принципи розміщення продуктивних сил.
3. Фактори розміщення продуктивних сил.
4. З якою метою розробляють документ РЦП ?
5. Аналіз і формування економічного розвитку регіону.
Основою формування економічних районів є суспільний територіальний поділ праці, що зумовлює виробничу спеціалізацію окремих територій, виробничі цикли і розвиток міжрайонної кооперації. Об’єктивними умовами виділення і розвитку економічних районів виступають: наявні природні ресурси, особливості економіко-географічного положення території, система розселення, чисельність населення, виробничий потенціал, спеціалізація господарства, рівень господарського освоєння території.
Основний вклад у розробку наукових основ економічного районування внесли такі радянські економіко-географи і економісти, як М. М. Баранський, М. М. Колосовський, П. М. Алампієв, Я. Г. Фейгін, Л. Я. Зіман та ін.
За визначенням П.М. Алампісва, економічний район - це географічно цілісна територіальна частина народного господарства країни, яка має свою виробничу спеціалізацію, міцні внутрішні економічні зв’язки і нерозривно пов’язана з іншими частинами суспільним територіальним поділом праці.
Економічне районування - це науковообґрунтований поділ країни на економічні райони, що склалися історично або формуються в процесі розвитку продуктивних сил на основі суспільного поділу праці.
На формування економічних районів впливають різні фактори: природні, економічні та історичні. Основними серед них є економічні:
· головним районоутворюючим фактором у кожній країні є суспільний територіальний поділ праці;
· територіальні виробничі комплекси (ТВК) як сукупність однорідних або тісно пов’язаних між собою різних елементарних техніко-економічних комплексів, розташованих на компактній території;
· до основних районоутворюючих факторів належать також і найбільші міста країни - великі регіональні і індустріальні центри із зонами економічного тяжіння до них периферійних територій. Кожне місто як економічний центр впливає на довколишню тяжіючу до нього місцевість, а найбільше місто об’єднує своєю зоною районоформуючого впливу всі менші міста. Так забезпечується зв’язок ядра і периферії економічного району. На Україні такими центрами є Київ, Харків, Донецьк, Дніпропетровськ, Одеса, Львів, Вінниця, Сімферополь, Житомир та Чернігів;
· економіко-географічного положення території району, вони значною мірою впливають на формування спеціалізації його господарства;
· природні умови і ресурси - це основа розвитку і спеціалізації сільського господарства та промисловості району;
· форми територіальної організації виробництва - промислові центри, промислові вузли (зосереджені в одному місті чи розосереджені в близько розташованих містах і селищах міського типу), одногалузеві і багатогалузеві промислові райони, локальні, районні і обласні агропромислові комплекси, які разом з транспортним комплексом та інфраструктурою об’єднуються в народногосподарський комплекс економічного району;
· суспільно-політичний устрій. В Україні суспільно-політичний устрій держави побудований на засадах унітарності, але з певними елементами федерації (АР Крим);
· адміністративно - територіальний поділ країни функціонують як самостійні суб’єкти господарювання різних форм власності, так і окремі ланки господарських комплексів територій.
Основними функціями економічного районування є:
· створення економічної основи територіального управління господарства регіонів;
· вдосконалення територіальної структури господарства;
· формування й реалізація державної регіональної економічної політики;
· обґрунтування вибору доцільних варіантів розміщення компонентів продуктивних сил;
· обґрунтування розвитку ТВК;
· підвищення ефективності використання ресурсного, виробничого і науково-технічного потенціалу;
· сприяння аналізу, діагностиці та прогнозуванню регіонального розвитку;
· створення основи для розробки і реалізації територіальних комплексних програм і схем природокористування, схем розвитку і розміщення продуктивних сил та розселення населення.
У практиці економічного районування виділяються такі критерії територіального поділу продуктивних сил:
· економічний район має бути великою економічно-цілісною територією, на якій є значні природні ресурси, необхідні для визначення його господарської спеціалізації;