· облаштування державних кордонів і налагодження зв’язків між прикордонними регіонами;
· широкий розвиток прикордонної торгівлі та міжнародного співробітництва, в першу чергу з сусідніми державами та країнами СНД;
· розвиток регіональних і міжрегіональних інфраструктурних систем транспорту, зв’язку, інформатики, які забезпечують і стимулюють ефективність територіального поділу праці.
В соціальній сфері:
· забезпечення повної зайнятості населення;
· підвищення рівня добробуту та стабілізація рівня життя населення:
· гарантування продовольчої забезпеченості;
· запобігання погіршенню демографічної ситуації і депопуляції населення;
· здійснення заходів щодо продовження життя населення і підвищення його природного приросту;
· формування раціональної системи розселення шляхом зміцнення сільської її мережі, активізація функціонування сільських населених пунктів, малих сільських поселень на базі малого і середнього підприємництва.
В екологічній сфері:
· запобігання забрудненню довкілля;
· ефективне використання природних ресурсів;
· оздоровлення екологічного стану промислових регіонів Прикарпаття, Донбасу, Придніпров’я, а також територій, що зазнали радіоактивного забруднення в результаті аварії на ЧАЕС. Створення в цих регіонах сприятливих умов для життєдіяльності населення;
· раціональне використання рекреаційних ресурсів в Криму, районах Чорноморського і Азовського узбережжя, Карпатах, в екологічно чистих зонах інших областей України шляхом створення розгалуженої мережі транспортних комунікацій, об’єктів соціальної інфраструктури.
Згідно концептуальних засад державної регіональної економічної політики, реалізація відповідних заходів передбачала поетапне досягнення її цілей та завдань. Зокрема, за етапами виконання регіональної політики, її схваленою Урядом у 1999 році Концепцією було передбачено низку наступних заходів.
Перший етап (2000-2001 роки):
· створення Центрального органу виконавчої влади з питань регіональної політики;
· розробка і внесення змін до існуючої нормативної бази щодо визначення функцій і розмежування повноважень центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування;
· розробка методики фінансового вирівнювання регіонів;
· створення Національного і територіальних агентств регіонального розвитку;
· розробка мінімальних державних соціальних стандартів;
· розробка середньо- і довгострокових прогнозів ресурсного забезпечення економіки України з урахуванням регіональних особливостей; стимулювання створення ареалів та зон економічного зростання в регіонах;
· формування інфраструктури регіональних і міжрегіональних аграрних ринків: товарних бірж, оптових ринків, агроторгових домів, аукціонів, ярмарків, заготівельних кооперативів, підприємств фірмової торгівлі;
· створення фондів фінансового вирівнювання на центральному та регіональному рівнях;
· розробка нормативно-правової бази визначення депресивних і проблемних регіонів та умов надання їм державної підтримки;
· запровадження нової моделі організації місцевих органів виконавчої влади;
· перехід до формування збалансованих бюджетів усіх рівнів на реальній доходній базі та оптимізованих видатках;
· упорядкування територіальних громад, підвищення їх економічної, фінансової та владної дієздатності;
· запровадження системи комунальних запозичень;
· створення інститутів і механізмів забезпечення взаємного представництва центральних та регіональних органів влади;
· визначення регіональних розмірів соціальних виплат з урахуванням демографічної, галузевої і цінової кон’юнктури та створення єдиної бази даних отримувачів соціальної допомоги;
· створення нового економічного механізму взаємодії державних органів влади різних рівнів, органів місцевого самоврядування і природокористувачів, включення екологічних вимог у процедуру регіональних управлінських рішень;
· організація державного і громадського контролю за виконанням регіональних соціальних програм, ефективним використанням фінансових ресурсів;
· реорганізація діючої системи соціального захисту, усунення дублювання функцій соціальної підтримки органами публічної влади різних рівнів, надання усіх видів допомоги в регіонах та територіальних громадах;
· врегулювання питань комунальної власності, державної підтримки розвитку місцевого самоврядування, порядку утворення та діяльності органів самоорганізації населення;
· утворення Всеукраїнського об’єднання органів місцевого самоврядування;
· розробка концепції перспективного розвитку малих міст України.
Другий етап (2002-2004 роки);
· формування інтегрованих регіональних та міжрегіональних територіально-господарських утворень: фінансово-промислових груп, консорціумів, холдінгів, корпорацій, технополісів тощо;
· розробка нормативно-правової бази щодо взаємодії регіонів України з регіонами країн Європейського Союзу;
· запровадження системи фінансового вирівнювання на основі прозорих і об’єктивних критеріїв та показників;
· створення міжнародних регіонів економічного співробітництва, запровадження особливого режиму транскордонної кооперації шляхом надання відповідних повноважень органам регіонального управління та місцевого самоврядування;
· завершення передачі державного майна, включаючи об’єкти соціально-культурної сфери, до складу комунальної власності та його розмежування між рівнями регіонального управління та місцевого самоврядування;
· запровадження програмного підходу до формування державного та місцевих бюджетів у галузях освіти, охорони здоров’я, соціального захисту і культури;
· остаточний перехід на казначейське виконання місцевих бюджетів;
· створення системи адміністративних судів як інструменту забезпечення законності у сфері державного управління та захисту прав і свобод громадян, врегулювання окремим Адміністративно-процесуальним кодексом, процедури;
· розгляду справ з цих питань;
· формування та законодавче врегулювання служби в органах місцевого самоврядування;
· розвиток співробітництва асоціацій та об’єднань місцевих регіональних влад з відповідними об’єднаннями зарубіжних країн.
Третій етап (2005-2010 роки):
· розробка методологічного та нормативно-правового забезпечення щодо реформи адміністративно-територіального устрою України;
· трансформація адміністративно-територіальної одиниці середньої (район) та вищої (область) ланки адміністративно-територіального устрою на основні збереження його конституційної триланкової структури;
· відкриття зелених коридорів та формування спільної екологічної мережі з країнами Європейського Союзу та Російської Федерації;
· законодавче врегулювання міграційних процесів і проблем зайнятості прикордонних областей;
· розробка міжрегіональних інвестиційних соціальних проектів і створення міжрегіональних бюджетів розвитку;
· підвищення забезпеченості населення озелененими територіями, доведення природних комплексів регіонів до рівня, що забезпечує виконання рекреаційних та середовище регулюючих функцій на урбанізованих територіях;
· створення економічних і нормативно-правових передумов реалізації основних принципів сталого розвитку в регіонах;
· запровадження державних і регіональних інформаційних систем щодо стану потенціалу і потреб регіону.
Механізм реалізації державної регіональної економічної політики - це система конкретних економічних важелів, за допомогою яких здійснюється державний вплив на організацію суспільства, забезпечується соціально-економічний розвиток та вдосконалюється структура господарського комплексу регіону.
Основними складовими цього механізму виступають:
· Відповідна законодавчо-нормативна база. Вона визначає взаємовідносини держави і регіонів. Через законодавчу базу держава проводить політику, спрямовану на підвищення економічної самостійності територій. Вона координує діяльність місцевої влади на основі визначення співвідношень державного і місцевих бюджетів. Державні органи управління можуть впливати на регіональний розвиток через надання регіонам різних заохочувальних премій за спорудження об’єктів, які дозволять покращити економіку регіону, працевлаштувати вивільнених працівників, або поліпшити екологічну ситуацію.
· Бюджетно-фінансове регулювання регіонального розвитку. Доступне державне втручання в господарські процеси, які вимірюються показником питомої ваги державних видатків у внутрішньому валовому продукті. їх висока питома вага свідчить про сильний вплив держави на економіку. У перспективі передбачається розширити права місцевих органів виконавчої влади у бюджетній політиці на основі підвищення ролі місцевих податків і зборів та встановлення науковообгрунтованих нормативів відрахувань до місцевих бюджетів.
· Прогнозування і програмування. З допомогою розробки довгострокових і середньострокових програм розвитку регіонів (районів, областей) досягається планомірність розвитку продуктивних сил, узгоджуються інтереси окремих галузей. На сьогодні розробляються окремі проекти соціально-економічного розвитку Карпатського регіону, Полісся, Поділля та ін., але вони майже не життєві, оскільки відсутні єдині органи управління цими регіонами.
· Розвиток різних форм територіальної організації продуктивних сил (створення спеціальних економічних зон, міжрегіональне та прикордонне співробітництво). Створення спеціальних економічних зон дасть змогу збільшити надходження іноземних інвестицій, створити сучасну виробничу, транспортну і ринкову інфраструктуру, підвищити ефективність використання природних ресурсів. Пільговий режим оподаткування та митного режиму сприятиме зростанню економічної активності об’єктів господарювання. Особливе місце в регіональній економічній політиці відводиться різним формам прикордонного співробітництва. Створюються зони спрощеного перетину кордону, взаємовигідної торгівлі, добросусідства.