Крім того, окремо визначають показник валового надою молока від корів молочного стада, в який включають молока надоєне тільки від корів молочного стада, ялових корів, корів на відгодівлі та нагулі та розтелених телиць. Не включається молоко, надоєне від корів м’ясного стада. Цей показник дозволяє точніше визначити розмір продукції і рівень продуктивності корів м’ясного стада. До поголів’я корів молочного стада не входять корови м’ясного напряму, вибракуванні та поставленні на відгодівлю, а також корови, виділені для групового підсисного вирощування телят.
Якщо молоко обліковується в літрах, то для перерахунку в кілограми потрібно його обсяг помножити на коефіцієнт 1,03.
Молочна продуктивність корів є основним показником продуктивності корів молочного стада, тобто корів, призначених для одержання молока, і допоміжним для продуктивності корів м’ясного напряму, використовуваних для підсисного вирощування телят.
Молочна продуктивність корів характеризується такими показниками удійності корів:
1. надоєм молока з розрахунку на одну корову молочного стада;
2. надоєм на дійну корову;
3. надоєм на дійну корову за період лактації.
Основним показником молочної продуктивності є надій молока розрахунку на одну корову молочного стада. Цей показник одержують діленням валового надою молока на середнє за досліджуваний період поголів’я корів молочного стада.
продуктивність корова валовий молоко
Показник надою молока з розрахунку на одну корову молочного стада є основним при оцінці результатів господарської діяльності підприємств і об’єднує два показники: показник молочної продуктивності корів і показник господарського використання корів для одержання молока.
Тому для оцінки молочної продуктивності корів у господарстві визначають надій на дійну корову.
Розраховують його як відношення валового надою молока до середнього за досліджуваний період поголів’я дійних корів. До дійних корів відносяться корови, що дали приплід і доїлися у досліджуваному періоді. Поголів’я дійних корів завжди менше поголів’я корів молочного стада. Пояснюється це тим, що корови перед отеленням протягом певного періоду (60 днів), який називається сухостійним періодом не дояться.
Надій на дійну корову може бути розрахований до двояко:
1. діленням валового надою молока на середньорічне поголів’я дійних корів;
2. діленням валового надою молока на середньо групове поголів’я дійних корів;
Середньорічну кількість дійних корів визначають діленням загальної кількості дійних корово-днів на календарну тривалість року (365або366 дн.). середньо групову кількість дійних корів знаходять діленням загальної кількості дійних корово-днів на нормальну тривалість лактаційного періоду (305 дн.).
Надій на середньо групову дійну корову більш правильно характеризує молочну продуктивність корів, бо при середній тривалості сухостійного періоду 60 днів і відсутності ялових корів частка дійних корів у загальному поголів’ї корів молочного стада становить 0,84 (305: 365). Цей показник зменшується за наявності в стаді ялових корів і скороченні тривалості лактаційного періоду (менше 300 днів), а збільшується при подовженні лактації і підвищенні і стаді частки первісток, які не мали перед початком лактації сухостійного періоду. Відповідно надій на середньорічну дійну корову буде в 1, 2 разу (1: 0,84) вище фактичної продуктивності кожної корови. За місяцями року в зв’язку з сезонність отелення частка дійних корів у стаді сильно коливається, що необхідно врахувати при аналізі середньої продуктивності корів молочного стада.
За нормальних умов надій на середньорічну корову молочного стада і надій на середньо групову дійну корову приблизно рівні, а співвідношення їх чисельності близьке до одиниці. Наявність у стаді ялових корів, що не дояться і корів із вкороченою лактацією зменшує частку дійних корів у стаді і зменшує, таким чином, продуктивність молочного стада. Про наявність яловості в стаді можна судити по виходу телят на 100 корів.
Сутність господарського використання корів для одержання молока характеризує показники питомої ваги дійних корів у стаді. Він може бути знайдений як відношення кормо-днів дійних корів до загальної кількості кормо-днів усіх кормів за звітний період. взаємозв’язок показників надою на корову молочного стада, надою на дійну корову і частки дійних корів у стаді виражається такою рівністю:
Надійна одну корову = Надій на одну дійну корову * частка дійних корів у стаді.
Відповідно, при однаковому надої на одну дійну корову надій на одну корову молочного стада буде тим вище, чим вища частка дійних корів у стаді.
До показника надою на середньо групову дійну корову близький використовуваний для зоотехнічної оцінки молочної продуктивності корів показник надою на дійну корову за період лактації. Його розраховують діленням валового надою молока, одержаного від корів, що закінчили в даному році лактацію, на їх кількість. Перевага цього показника полягає в тому, що на нього не впливає можливий зсув отелення.
Молочна продуктивність корів залежить від кількості та якості згодованих кормів, забезпеченості приміщеннями, породного складу і живої ваги корів, догляду за тваринами, а також наявності в стаді ялових корів, продуктивність яких значно нижча та ін.
Молочна продуктивність корів залежить також від їхнього віку (кількості отелення) і періоду лактації. Підвищення надоїв молока за лактацію найбільш часто спостерігається до 4-6 отелень, після чого продуктивність поступово знижується. Максимальний надій молока протягом лактації припадає на другий місяць, потім продуктивність корів знижується (на 7-8%, що до попереднього місяця). Тому при порівнянні надоїв за два періоди або двох стадах необхідно надої привести до одного місяця лактації.
Великий вплив на рівень продуктивності корів мають біологічні фактори: природа, вік першого парування, жива вага та розвиток, кратність доїння. Встановлено, що при збільшенні кратності доїння з двох до трьох молочна продуктивність корів з надоєм 3000 кг молока зростає на 5 - 10 % і більше.
Основним показником, яких характеризує рівень виробництва молока і розвиток молочного скотарства, є вихід молока з розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь. Величина цього показника безпосередньо залежить від двох факторів:
Виробництво молока на 100га сільськогосподарських угідь = надій на одну корову * щільність корів
Органи державної статистики обчислюють показниками виробництва молока і продуктивності молочного стада на основі фізичної ваги молока. Проте в зв’язку з тим, що молоко, одержане від різних корів, відрізняється за складом поживних речовин, особливо за кількістю молочного жиру, для повної й усесторонньої характеристики молочної продуктивності корів необхідно враховувати і якість молока. Тому при оцінці молочної продуктивності корів, поряд з показниками надоїв на одну корову, важливе значення мають показники якості молока (калорійність, вміст жиру, білка, сухих речовин та ін.).
Основним показником, що характеризує якість молока, є його жирність. Під показником жирності розуміють кількість жиру, що міститься в 100 грамах молока. Середні значення жирності молока залежно від порід корів коливаються від 3,2 до 6,5 %. Для порівняння показників молочної продуктивності ферм, господарств або групи господарств з урахуванням якості молока звичайно проводиться перерахунок одержаного молока на базисну жирність. Чим вища жирність молока, тим більше продукції може бути одержано при його переробці.
Середня жирність молока визначається за формулою середньої арифметичної зваженої:
x=Σxƒ/Σƒ,
де x - жирність молока;
ƒ - кількість надоєного молока.
Отже, можна зробити висновок, що вміст жиру в молоці залежить від породи, віку тварини, кормового раціону, місяця лактації, умов утримання і т.д. Утворенню жиру молока сприяють корми з достатньою кількістю білка, жиру, мінеральних речовин і вітамінів. Основним джерелом утворення молочного жиру є корми з легкозасвоюваними вуглеводами - цукром і крохмалем.
Важливим етапом статистичного дослідження є систематизація групування інформації, тобто її обробка. На цьому етапі зібрані в результаті статистичного спостереження відомості кожного елементу сукупності підсумовуються, систематизуються [4,35].
Групування невід'ємний елемент зведення, його найважливішим етап. Це процес утворення груп одиниць сукупності, однорідних у певному відношенні, а також тих, що мають однакові або близькі значення групувальної ознаки. Групуванням називають розподіл статистичної сукупності на групи (частини) за рядом характерних для них ознак. Це статистичний метод розчленування складного масового явища на істотно
різні групи з метою всебічної характеристики його стану, розвитку взаємозв'язків.
Відповідно до вирішуваних завдань розрізняють такі види групувань: типологічні, структурні, аналітичні.
Типологічне групування це групування за допомогою якого у досліджуваній сукупності явищ відокремлюються одноякісні в істотному відношенні групи, перш за все класи і соціально-економічні типи.
Структурне групування (інколи його називають варіаційним) це групування, яке характеризує розподіл одиниць однотипних сукупностей за будь - якими ознаками.
Аналітичне групування дає змогу встановлювати причинно наслідкові зв'язки між досліджуваними явищами та їх ознаками. Тобто аналітичне групування - це дослідження взаємозв'язків варіюючих ознак у межах одноякісної сукупності. Взаємопов'язані ознаки наділяють на факторні і результативні. При цьому групи утворюють, як правило, за факторною ознакою, а для кожної виділеної групи розраховується або середнє значення результативної ознаки, якщо вона кількісна або відносні величини, якщо вона якісна.