5.Для розрахунків виробничої потужності підприємства береться максимально можливий річний фонд часу (кількість годин) роботи устаткування.
6.Розраховується також технологічна спроможність (потужність) решти виробничих ланок підприємства (поряд з провідними цехами чи дільницями).
7.Визначення виробничої потужності підприємства завершується складанням балансу, що відбиває зміни її величини протягом розрахункового періоду і характеризує вихідну потужність.
8.Визначення й регулювання резервної виробничої потужності підприємства здійснюється з допомогою розрахунків необхідної кількості резервних агрегатів (груп устаткування) та обґрунтування розмірів експериментально-дослідних виробництв.
У практиці господарювання рівень використання виробничої потужності діючого підприємства визначається двома показниками:
1)коефіцієнтом освоєння проектної потужності (співвідношення величин поточної і проектної потужності);
2)коефіцієнтом використання поточної потужності (співвідношенням річного випуску продукції та середньорічної її величини).
Нині в Україні рівень використання виробничих потужностей підприємств у більшості галузей економіки, і передовсім у промисловості, становить менше за 50%, а проектні потужності, як правило, своєчасно (у нормативні строки) не освоюються. Способи ефективнішого використання виробничих потужностей такі самі, як і використання основних фондів підприємства.
14. Дохід, прибуток і рентабельність
Доходи (відповідно до Стандартів бух. обліку) - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменьшення зобов"язань, які призводять до зростання власного капіталу крім зростання капіталу за рахунок внесків вкладників
Дохід (за законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” зі змінами від 24.12.2002р.) – це сума віх доходів платника податку від усіх видів діяльності.
Прибуток – це частина доходу (виручки від реалізації, що залишається після відшкодування витрат , пов’язаних з отриманням таких доходів.
Схема розподілу доходів (за законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” зі змінами від 24.12.2002р.)
Загальний дохід — Непрямі податки = Скоригований дохід
Скоригований дохід — Валові витрати = Балансовий прибуток
Балансовий прибуток — Податок на прибуток = Чистий прибуток
Чистий прибуток розподіляється на фонд накопичення ( розвитку ) і фонд споживання (виплати дивідендів, стимулювання працівників, соціального розвитку).
Загальна величина прибутку підприємства утворюється з (станд бух. обліку):
· прибутку від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг;
· прибутку від іншої операційної діяльності;
· фінансового прибутку;
· іншого прибутку;
· надзвичайного прибутку
Також існують наступні види прибутку:
* балансовий ( прибуток від реалізації продукції + приб. Від іншої операційної діяльності + фін. прибуток + інший приб.)
* номінальний ( фактичний ); реальний ( купівельна спроможність, з урахуванням інфляції )
* мінімальний (розмір якого, після сплати податків задовольнить уявлення власника підприємства про мінімальний рівень рентабельності на вкладений капітал )
* цільовий ( дозволяє здійснювати поточну діяльність та підтримувати виробництво та соціальний розвиток)
* максимальний ( досягнення цілей підприємства на ринку )
Прибуток — це частина виручки, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробництво і комерційну діяльність підприємства.
Рентабельність — це показник ефективності діяльності підприємства і, в залежності від виду показника, який використовується характеризує ефективность використання виробничих фондів підприємства, показує рентабельність продукції підприємства, рентабельність сукупних активів та власного капіталу підприємства.
— Рентабельність= прибуток/ суму витрат
Це загальний показник рентабельності підприємства. Він показує скільки прибутку припадає на одну гривню витрат. Він характеризує ступінь використання чи ефективності витрат підприємства та їх окупність.
— Рентабельність виробничих фондів=прибуток/С,о.ф. + С н.о.з.
С.о.ф. — середньорічна вартість осн. виробничих фондів
С.н.о.з. — середньорічна вартість нормованих оборотних засобів
Показує ефективність використання виробничих фондів
— Рентабельність продажу (чистої виручки від реалізації)= прибуток / валовий дохід
Показує ефективність продажу, частку прибутку у валовому доході
— Рентабельність трудових ресурсів = прибуток/середньорічна чисельність працюючих, або прибуток/середня з/п
Характеризує ефективність витрат на утримання робочої сили на підприємстві
— Рентабельність сукупних активів на підприємстві= прибуток/сума вартості активів
Характеризує ефективність використання всього наявного майна підприємства
— Рентабельність власного капіталу= чистий прибуток/ сума власного капіталу.
Основні фактори підвищення рентабельності:
· оптимізація витрат виробництва (раціоналізація управління виробничими запасами та джерелами постачання);
· зниження матеріаломісткості та енергомісткості виробництва багатьох видів продукції;
· застосування новітніх технологій та високопродуктивного устаткування у виробничому процесі;
· підвищення якості і конкурентоспроможності продукції та послуг;
· підвищення продуктивності праці працівників
15. Суть оборотних фондів і фондів обігу, їх склад і структура
Оборотні фонди підприємства мають матеріально-речову й вартісну форми. У практиці планування та обліку господарської діяльності до складу оборотних фондів включають: виробничі запаси; незавершене виробництво та напівфабрикати власного виготовлення; витрати майбутніх періодів.
Виробничі запаси становлять найбільшу частину оборотних фондів. До них належать запаси сировини, основних і допоміжних матеріалів, покупних напівфабрикатів, палива й пального, тари, ремонтних деталей і вузлів, малоцінних інструментів, господарського інвентарю (реманенту) та інших предметів, а також аналогічних предметів, що швидко зношуються.
Незавершене виробництво — це предмети праці, обробку (переробку) яких не завершено підприємством. Вони перебувають безпосередньо на робочих місцях або в процесі транспортування від одного робочого місця до іншого. До напівфабрикатів власного виготовлення відносять ті предмети праці, що їх повністю оброблено (перероблено) у даному виробничому підрозділі підприємства, але які потребують дальшої обробки в інших підрозділах (наприклад, поковки, штамповки, відливки та інша продукція заготовочного виробництва).
Витрати майбутніх періодів — це грошові витрати, які зроблено в даний період, але які буде відшкодовано за рахунок собівартості продукції (роботи, послуг) у наступні періоди. До них належать витрати на підготовку виробництва, освоєння випуску нових виробів, раціоналізацію і винахідництво, придбання науково-технічної та економічної інформації, передплату періодичних видань тощо.
Співвідношення оборотних фондів у розрізі окремих елементів і стадій функціонування (запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів) характеризує їхню виробничо-технологічну (стадійну) структуру. Вона формується під впливом низки факторів (тип виробництва, особливості продукції та технології її виготовлення, умови забезпечення підприємства матеріальними ресурсами тощо) і змінюється в часі повільно, без різких коливань.
Структура оборотних фондів на підприємствах різних галузей має значні відмінності, зумовлені конкретними технологіями і формами організації виробництва, умовами забезпечення матеріальними ресурсами, цінами на них тощо. Так, найбільшу частку в загальному обсязі оборотних фондів становлять: виробничі запаси — на електростанціях та підприємствах легкої промисловості (до 90%); незавершене виробництво — на підприємствах машинобудування (близько 40%, у зв’язку з великою тривалістю виробничого циклу); витрати майбутніх періодів — на підприємствах добувної індустрії (40—50% і більше).
Фонди обігу – це залишки готової продукції на складі підприємств, відвантажені, але не оплачені покупцями товари, залишки коштів підприємств на поточному рахунку в банку, касі, у розрахунках, у дебіторській заборгованості, а також укладені в короткострокові цінні папери.
16. Суть і порядок розробки бізнес-плану
Методика розроблена відповідно до Положення про Реєстр неплатоспроможних підприємств та організацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 листопада 1996 р. N 1403, для надання методичної допомоги спеціалістам підприємств, Агентства, інших органів виконавчої влади, банків та інвесторів при складанні бізнес-планів, а також для їх оцінки з метою вибору найбільш ефективного бізнес-плану в процесі проведення реструктуризації підприємств.
Бізнес-план (далі - план) - це специфічний плановий документ, в якому відображено організаційно-фінансові заходи для забезпечення виробництва окремих видів товарів, робіт, послуг. План дає можливість визначити перспективи розвитку майбутнього ринку збуту, оцінити витрати на виготовлення і реалізацію потрібної цьому ринку продукції, визначити її потенційну прибутковість. План повинен також дати відповідь: чи доцільно здійснювати інвестування виробництва з точки зору самоокупності витрат.
Короткий зміст основних розділів плану
Резюме складається в самому кінці роботи над планом і відтворює його основний зміст та його переваги.
В резюме в стислій формі вказується:
- основна мета плану; наявні засоби та можливості для здійснення плану відповідно до загального плану реструктуризації; строк реалізації плану; джерела інвестування; сума необхідних коштів; строк погашення наданої фінансової підтримки;
- висновки маркетингових досліджень;