ВСТУП
Мета практики – є дослідження питань акредитації закладів охорони здоров’я, як державного засобу регулювання і контролю якості їхньої діяльності. Завдання практики:
- вивчити характеристики лікувального закладу міської поліклініки №5 м. Горлівки.
- Ознайомитися з її організаційною структурою;
- Проаналізувати показники її діяльності;
- Розглянути кошторис видатків і оцінити його перевиконання або недовиконання, дослідити причини;
- Розглянути питання підвищення кваліфікаційного рівня працівників;
- Скласти звіт
1. АКТУАЛЬНІСТЬ ДОСЛІДЖЕННЯ
Системно розбалансований стан охорони здоров'я в Україні пов'язують із недосконалістю законодавчої й нормативної бази, недостачею фінансів і технологічним відставанням, надлишком кадрів і ліжок, лікувально-профілактичних установ і їхнім нераціональним використанням. Тому питання реформування цієї галузі назріли вже давно.
Для того, щоб система охорони здоров’я відповідала потребам суспільства, необхідний дієвий метод державного впливу на контроль якості медичних послуг, які надаються лікувально-профілактичними закладами України. Тому використання акредитації, як підтвердження виконання стандартів в сфері охорони здоров’я, є дуже актуальним завданням.
Важливість дослідження даної теми відмічають в свої роботах такі дослідники, як В. І. Журавель, В. С. Бирюков, В. В. Журавель («Напрямки і умови реформування охорони здоров’я в Україні»), А. С. Качур, Т. П. Гаврилова («Використання інтегрованих систем управління в сфері охорони здоров’я», І. І. Парфьонова, В. А. Минак «Цілі і задачі менеджмента і маркетинга при реформуванні системи охорони здоров’я» і деякі інші автори.
Предметом дослідження виступає процес проведення акредитації лікувально-профілактичного закладу.
Об’єкт дослідження – міська поліклініка № 3 міста Горлівки.
Метою дослідження є обґрунтування необхідності проведення акредитації лікувально-профілактичних закладів, як засобу впливу держави на якість медичних послуг.
Для досягнення цієї мети були поставлені наступні завдання:
- визначити роль держави в охороні здоров’яі розкрити сутність акредитації;
- розглянути об’єкт дослідження – міську поліклініку №8 міста Горлівки: її організаційну структуру, результати діяльності, виконання кошторису видатків;
- дослідити процес акредитації лікувально-профілактичного закладу;
- розробити рекомендації щодо вдосконалення процесу підготовки поліклініки до повторної акредитації.
Методи дослідження. Для реалізації поставлених у роботі мети й завдань використовувався комплекс взаємопов’язаних та взаємодоповнюючих загальнонаукових і спеціальних методів дослідження, спрямованих на отримання об’єктивних та достовірних результатів.
Інформаційною основою дослідження слугували законодавчі та нормативні акти вищих державних органів влади, наукова література, зокрема монографії, статті зарубіжних і вітчизняних учених у періодичних виданнях, результати власних соціологічних досліджень дисертанта і досліджень вітчизняних та зарубіжних центрів, офіційні публікації Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), комісій та органів ООН.
2. ОСНОВИ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ОХОРОНУ ЗДОРОВ’Я
акредитація державний поліклініка
Правові засади для функціонування галузі охорони здоров'я регламентують Конституція України 1996 року і загальне законодавство про охорону здоров'я: Закон України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" 1992 р.; санітарне законодавство України; Цивільний кодекс України 2004 р.; Господарський кодекс України 2004 р., 1994 р.; ратифіковані Україною міжнародно-правові акти і галузеве законодавство.
Згідно зі ст. З Конституції України "людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх ґарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави".
Згідно зі ст. 18 Конституції України "зовнішньоекономічна діяльність України спрямована на забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права".
Згідно зі ст. 43 Конституції України "кожен має право на працю... Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом".
Згідно зі ст. 49 Конституції України "кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.
Основні контури майбутньої системи і відповідно головні напрями правових засад системи охорони здоров'я були визначені ще в 1992 р. у Законі України "Основи законодавства про охорону здоров'я".
Відповідно до ст. З цього Закону зміст охорони здоров'я становить система заходів, спрямованих на забезпечення, збереження і розвиток фізіологічних та психологічних функцій, оптимальної працездатності та соціальної активності людини при максимальній біологічно можливій індивідуальній тривалості життя.
Стаття 4 цього Закону передбачає розвиток самостійності працівників охорони здоров'я на правовій і договірній основі.
Згідно зі ст. 18 цього Закону фінансове забезпечення системи охорони здоров'я повинно будуватися на використанні різноманітних джерел фінансування: коштів Державного і місцевих бюджетів, фондів медичного страхування, благодійних фондів та будь-яких інших незаборонених законодавством джерел. Досі проблему багатофункціонального фінансування галузі не вирішено з низки об'єктивних та суб'єктивних причин.
Невіддільною є проблема невирішеності економічних проблем галузі, таких як врегулювання надання платних медичних послуг населенню в державних і комунальних закладах охорони здоров'я. їх вирішення передбачалося шляхом внесення змін і доповнень до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку платних послуг, які надаються в державних закладах охорони здоров'я та вищих медичних закладах освіти" від 17.05.96 № 1138. Проте після прийняття постанови Кабінету Міністрів "Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів від 17 вересня 1996 р. № 1138" від 11.07.02 № 989 ситуація не змінилась, оскільки знову деякі положення постанови суперечили положенням інших нормативно-правових актів, таких як Господарський кодекс України.
Закон України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" передбачає багатоканальне фінансування галузі, проте не існує жодної постанови Кабінету Міністрів України або наказу Міністерства охорони здоров'я України, де регламентувалася б ця діяльність. Разом з тим на основі законів України "Про благодійність" та "Про громадські організації" створено благодійні фонди при закладах охорони здоров'я, що добровільно-примусово збирають кошти на лікування.
3. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА МІСЬКОЇ ПОЛІКЛІНІКИ №8
3.1 загальна інформація про лікувально-профілактичний заклад
Міська поліклініка № 5 є установою охорони здоров’я і призначена для зміцнення здоров’я населення, надання різних видів кваліфікованої медичної допомоги. До складу поліклініки входять - централізована бухгалтерія, яка обслуговує міські поліклініки №№ 3,5,8 і мікитівську районну стоматполіклініку № 3.
Поліклініка має повну назву „Міська поліклініка № 5".
Діяльність поліклініки здійснюється у відповідності з Констітуцією України і „Основами законодавства України про охорону здоров’я, законом „Про забеспечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, та чинним законодавством України про охорону здоров’я.
Поліклініка є міською комунальною власністю, лікувально-профілактичною установою, яка має право юридичної особи, укладає договори, виступає у судах від свого імені, має в своєму розпорядженні будівлі, території, відповідне устаткування, транспорт, інвентар та інше майно.
Поліклініка має власну гербову печатку, печатку круглу для документів, кутовий штамп та печатку для листів непрацездатності та довідок. Поліклініка підпорядковується відділу охорони здоров’я міської ради.
Предметом діяльності поліклініки є медична практика:
– Надання кваліфікованої допомоги населенню в поліклініці на дому.
– Надання медичної амбулаторно-поліклінічної допомоги трудівникам підприємств та установ на договірних умовах.
– Проведення профілактичної роботи серед населення. Надання платних медичних послуг, дозволених законодавчими актами держави.
3.2. Організаційна структура поліклініки №5
Керівництво поліклінікою здійснює головний лікар. Головним лікарем може бути особа, яка відповідає встановленим державою єдиним кваліфікаційним вимогам. Головний лікар призначається відділом охорони здоров'я міської ради.
Порядок зайняття посади керівника визначається діючим законодавством.
Основною формою здійснення повноважень трудового колективу є загальні збори, конференція. Головний лікар без доручення діє від імені поліклініки, представляє її у всіх установах, розпоряджається майном поліклініки, укладає договори, видає доручення, відкриває в банках поточні та інші рахунки; В межах компетенції головний лікар видає накази і дає вказівки обов'язкові для усіх робітників поліклініки. Заступники головного лікаря, керівники функціональних підрозділів, апарата управління, бухгалтерії, робітник відділу кадрів, призначаються на посаду і звільнюються головним лікарем в установленому порядку,
При відсутності головного лікаря його обов'язки виконує заступник по лікарсько-трудовій експертизі.