У кодексі дане чітке визначення поняття банкрутства, його ознак, основ для порушення справи про неспроможність господарським судом, термінів розгляду справ про банкрутство. У кодексі вперше дане визначення фіктивного банкрутства.
Основні умови господарської діяльності в Україні регулюються сукупністю загальноекономічних законів.
Закон «Про конкуренцію й обмеження монополістичної діяльності на товарних ринках» від 22 березня 1997 р. (з наступними змінами і доповненнями) визначає організаційні і правові основи попередження, обмеження і припинення монополістичної діяльності (зловживання домінуючим, тобто винятковим, положенням на ринку, угоди чи погоджені дії, що обмежують конкуренцію і т.п.) і несумлінної конкуренції (поширення помилкових, неточних чи перекручених відомостей, здатних завдати шкоди іншому суб'єкту, що хазяює, одержання, використання чи розголошення конфіденційної інформації, самовільне використання чи копіювання товарного знаку, фірмового найменування чи маркірування товару, введення в оману споживачів щодо характеру, способу виготовлення, споживчих властивостей і якостей товару, некоректна реклама і т.п.). Визначаючи задачі, функції і повноваження Державного комітету з антимонопольної політики і підтримки нових економічних структур, закон деякою мірою забезпечує умови для створення й ефективного функціонування ринкових механізмів.
Закон України «Про рекламу» від 01 січня 1998 р., Указ Президента України «Про захист споживачів від несумлінної реклами» від 10 червня 1997 р., регулюють загальні відносини в сфері рекламної діяльності, визначають особливості різних видів реклами і специфіку реклами окремих товарів. Наприклад, не допускається неналежна реклама, у тому числі недостовірна, свідомо помилкова реклама (утримуюча інформацію, що не відповідає дійсності, що вводить споживачів в оману), несумлінна і неетична реклама (порушуюча загальноприйняті норми гуманності і моралі, що ганьбить чи принижує честь і достоїнство людей, ділову репутацію конкурентів).
Особливо регламентується реклама фінансових, страхових, інвестиційних і інших інститутів, зв'язаних із залученням коштів населення і юридичних осіб, а також рекламна діяльність на ринку цінних паперів. Наприклад, заборонено приводити кількісну інформацію, що не має безпосереднього відношення до рекламованих послуг чи цінним паперам, гарантувати розміри дивідендів по простих іменних акціях, рекламувати цінні папери до реєстрації проспектів емісії, представляти які-небудь гарантії, обіцянки чи припущення про майбутню прибутковість діяльності, у тому числі шляхом оголошення росту курсової вартості цінних паперів, при повідомленні в рекламі про умови договору умовчувати хоча б про одному з них.
Закон України «Про захист прав споживачів» від 01 січня 2006 р. регулює відносини, що виникають між споживачами і виготовлювачами, виконавцями, продавцями при продажі товарів (виконанні робіт, наданні послуг), установлює права споживачів на придбання товарів (робіт, послуг) належної якості і безпечних для життя і здоров'я споживачів, одержання інформації про товари (роботах, послугах) і про їхніх виготовлювачів (виконавцях, продавцях), державну і суспільну захист їхніх інтересів, а також визначає механізм реалізації цих прав.
Закон України «Про державну підтримку малого підприємництва в Україні» від 14 червня 2005 р. визначає загальні положення в області державної підтримки і розвитку малого бізнесу, установлює форми і методи державного стимулювання і регулювання діяльності суб'єктів малого підприємництва (створення пільгових умов використання державних фінансових, матеріально-технічних і інформаційних ресурсів, науково-технічних розробок і технологій; установлення спрощеного порядку реєстрації, ліцензування діяльності, сертифікації продукції, надання державної статистичної і бухгалтерської звітності; формування інфраструктури підтримки і розвитку малого підприємництва, організація підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів для малих підприємств; підтримка зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів малого підприємництва).
Соціальні (трудові) відносини регулюються Кодексом законів про працю (КЗПП), прийнятим у 2003 р. (із внесеними змінами).
Ефективне функціонування ринкових відносин припускає наявність у підприємців, потенційних інвесторів і акціонерів достатньої інформації про різних суб'єктів, що хазяюють, визначеної «прозорості» ринку. Деякою мірою цьому сприяє створення інституту незалежного аудита в Україні.
Аудит – це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам.
Аудит здійснюється незалежними особами (аудиторами), аудиторськими фірмами, які уповноважені суб'єктами господарювання на його проведення. Він може проводитись з ініціативи господарюючих суб'єктів, а також у випадках, передбачених чинним законодавством (обов'язковий аудит). Затрати на проведення аудиту відносяться на собівартість товару (продукції, послуг).
Основними документами, що регламентують аудиторську діяльність в Україні є Закон України «Про аудиторську діяльність в Україні» від 22 квітня 1993 р. Порядок атестації аудиторів і ліцензування аудиторської діяльності в Україні розглядає Аудиторська палата України. Необхідність щорічної аудиторської перевірки підтверджена в Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 р.
Спеціальним законодавством регулюється в Україні порядок придбання, використання і захисти прав промислової власності. Серед основних законів цього блоку – Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» від 15 грудня 1993 р., Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15 грудня 1993 р., Закон України «Про авторське і суміжні права» від 23 грудня 1993 р.
Фіскальні відносини, тобто владні відносини по встановленню, введенню і стягнення податків і зборів, а також відносини, що виникають у процесі здійснення податкового контролю і залучення до відповідальності за здійснення податкових правопорушень, регулюються в Україні Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 р., Законом України «Про фіксований сільськогосподарський податок» від 17 грудня 1998 р. та іншими Законами про податки і збори. Місцеві податки і збори встановлюються нормативними правовими актами, прийнятими представницькими органами місцевого самоврядування в межах, установлених законодавством.
Податкове законодавство встановлює систему податків, стягнених у державний бюджет, а також загальні принципи оподатковування і зборів в Україні, у тому числі види податків і зборів, підстави виникнення, зміни і припинення обов'язків по сплаті податків і зборів, порядок їхнього виконання, права й обов'язки платників податків і податкових органів, установлює форми і методи податкового контролю, відповідальність за здійснення податкових правопорушень.
Порядок числення і сплати окремих податків і зборів додатково роз'ясняється в постановах Верховної Ради України, Державної податкової служби, Державного митного комітету та ін. Щорічно приймається та підписується Президентом України Закон «Про тарифи страхових внесків у Пенсійний фонд України, Фонд соціального страхування України, Державний фонд зайнятості населення та у фонди обов'язкового медичного страхування» на відповідний рік.
Податкове законодавство України, а також Закон України «Про державну податкову службу в Україні» від 04 грудня 1990 р. визначають повноваження й основні функції Державної податкової служби України.Державна податкова служба України являє собою єдину незалежну централізовану систему органів оподатковування і складається з центрального органу і державних податкових інспекцій, що є юридичними особами. Відповідно до вступившим у силу з 15 липня 1998 р. Законом України «Про державні органи податкової поліції» крім Державної податкової служби України на правах держкомітету діє Державна служба податкової поліції України, що здійснює виявлення, попередження і припинення податкових злочинів і правопорушень, що забезпечує безпеку діяльності державних податкових інспекцій, захист їхніх співробітників від протиправних зазіхань під час виконання службових обов'язків, попередження, виявлення і припинення корупції в податкових органах.
Особливості господарювання в окремих сферах економіки регулюються по-різному, наприклад, відсутні особливі додаткові заходи регулювання торгового підприємництва, у той час як діяльність банків і кредитних організацій чи професійних учасників ринку цінних паперів значним образом регламентована.
Правове регулювання діяльності на ринках позикового капіталу в Україні здійснюється Законом України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 р. (з наступними змінами і доповненнями), Законом України «Про Національний банк України» від 20 травня 1999 р. (з наступними змінами і доповненнями), іншими законами, нормативними актами Національного Банку України.
Закон «Про Національний банк України» визначає особливості організації НБУ, його функції, права і повноваження в розробці і проведенні грошово-кредитної політики, здійснення банківського регулювання і нагляду за діяльністю кредитних організацій, виконання банківських функцій.
Закон України «Про банки і банківську діяльність» визначає порядок установи, реєстрації і ліцензування кредитних організацій в Україні. Різні аспекти діяльності комерційних банків і небанківських кредитних організацій крім того регулюються інструкціями, положеннями і листами НБУ. Наприклад, вимоги до статутного капіталу (мінімальний розмір, структура, частка власних коштів), ряд обов'язкових нормативів (норматив достатності капіталу, ліквідності організації), максимальні розміри кредитних ризиків, кредитів, гарантій і доручень, притягнутих грошових внесків населення встановлені в Інструкції «Про порядок регулювання діяльності кредитних організацій», затвердженої наказом НБУ від 30 січня 2000 р. і Інструкції «Про порядок реєстрації кредитних організацій і ліцензуванні банківської діяльності» від 27 вересня 2000 р. Особливості проведення різних банківських операцій також регулюються окремо, наприклад, депозитарні операції – Правилами ведення обліку депозитарних операцій кредитними організаціями в Україні, затвердженими наказом Національного банку України від 25 липня 2000 р., операції довірчого керування – Інструкцією про порядок здійснення операцій довірчого керування. Інструкція «Про застосування до кредитних організацій заходів впливу за порушення пруденціальних норм діяльності», затверджена 31 березня 1999 р., значно формалізувала повноваження Національного банку України по нагляду за діяльністю кредитних організацій.