Міністерство аграрної політики України
Харківський національний аграрний університет ім. В.В. Докучаєва
Факультет обліку і фінансів
Спеціальність Фінанси
Кафедра статистики
Курсова робота
на тему:
Статистичний аналіз виробництва зерна
(на матеріалах сільськогосподарських підприємств Кегичівського району Харківської області)
Виконала:
студенка 2 курсу 1 групи
Толмачова О.О.
Перевірила: Ярова В.В.
Харків-2010
Зміст
Вступ
1. Аналіз розміру і структури посівних площ зернових культур за 3-5 років
2. Динаміка урожайності зернових культур за 10 років
3. Показник варіації урожайності зернових культур
4. Індексний аналіз валових зборів зерна та факторів які зумовлюють їх зміну за 3-5 років
5. Шляхи підвищення урожайності та збільшення валових зборів зернових культур
Висновки та пропозиції
Список використаних джерел
Вступ
Зерно – головне джерело виробництва продуктів харчування для людини, кормів для сільськогосподарських тварин, є сировиною для промисловості і для виробництва біоенергії. Зернові культури у світі займають 35% ріллі. Внаслідок багатої кількості видів, форм і сортів зернових культур, вирощування їх можливе при різних ґрунтово-кліматичних умовах.
Майже на всіх етапах розвитку суспільства зерно було і нині залишається ваговим джерелом багатства України як і значною частиною інших країн світу. Адже зерно належить до найпоширеніших товарів внутрішнього і світового ринку сільськогосподарської продукції. Зернова галузь завжди була високопродуктивним виробництвом.
На сучасному етапі розвитку суспільного виробництва стратегічною метою аграрної політики є відродження і розвиток тих галузей АПК, які найбільш ефективно використовують природно – кліматичні, трудові та інші ресурси, продукція яких має попит на внутрішньому ринку й експортоспроможність за умови відповідних протекційних заходів держави, щодо захисту власного товаровиробника від недоброякісної конкуренції.
Національні інтереси України все більшою мірою обумовлюється пріоритетну роль зернової галузі в економіці держави. До цього спонукає і глобалізація продовольчої проблеми у світі та намагання розвинутих держав збільшувати власне виробництво, отримати провідне місце на ринку продовольства. У цьому зв’язку Україна, як житниця Європи, має повернути втрачені позиції і посісти належне місце в Європейському економічному просторі.
Виробництво зерна в Україні традиційно належить до стратегічних галузей розвитку не тільки сільського господарства, а й усього народногосподарського комплексу країни. Зернове господарство відноситься до основних пріоритетів розвитку агропромислового сектора економіки держави, є важливим джерелом прибутковості сільськогосподарських підприємницьких структур. Це зумовлюється наявністю сприятливих ґрунтово-кліматичних умов для вирощування зернових і зернобобових культур, споконвічною високою хліборобською майстерністю працьовитого українського селянства, вигідним економічним і геополітичним розташуванням України на Європейському континенті. Протягом тривалого історичного періоду зернові культури займають більше половини орних земель, а за обсягом валових зборів зерна і його виробництва на душу населення України завжди знаходилось в числі перших 6 – 7 країн світу.
Зараз можна вважати, що минулорічна зернова нива за обсягом валового збору поклала початок подоланню кризової ситуації в цій галузі сільського господарства України.
Успішне виконання зернової програми як головного напряму розвитку сільського господарства має сприяти стимулюванню розвитку інших рослинницьких і тваринницьких галузей, підвищенню загальних культур землеробства та родючості ґрунтів, послідовному здійсненню інтенсифікації сільського виробництва на інноваційній основі.
З метою детально дослідити урожайність , посівні площі, виробництво зернових культур в Шевченківському районі, завданням даної курсової роботи є – аналіз розміру і структури посівних площ, визначення динаміки урожайності зернових культур, визначення показника варіації, індексного аналізу валових зборів, рівня рентабельності виробництва зернових культур, вплив факторів на валові збори.
Оскільки вирощування зерна, має важливе значення для економіки країни, ми ретельно розглянемо та розрахуємо дані показники.
1. Аналіз розміру і структури посівних площ зернових культур
Посівна площа є основною формою використання головного засобу сільськогосподарського виробництва – землі. Від її розміру залежить обсяг виробництва продукції рослинництва, оскільки останній безпосередньо визначається розмірами посівної площі і врожайності зернових культур.
Важливо також відзначити, що багато закономірностей розвитку сільського господарства знаходять свій кількісний вираз у даних про посівні площі та їх структуру. Так, ефективність сільськогосподарського виробництва багато в чому залежить від раціонального територіального розміщення окремих видів сільськогосподарських культур і спеціалізації рослинництва по економічних районах, природно - економічних зонах, адміністративних і господарських одиницях з урахуванням природно – кліматичних та економічних умов. Пояснюється це тим, що значна розмаїтість ґрунтово-кліматичних умов нашої країни створює в окремих її регіонах сприятливі умови для вирощування тільки певних сільськогосподарських культур.
Посівною називають площу ріллі або інших розораних угідь, яка зайнята посівами сільськогосподарських культур.
Розміри посівних площ визначають по окремих культурах.
Вони відрізняються, по-перше, особливостями їх господарського призначення, по-друге, особливостями їх вирощування. Тому в статистиці розміри посівних площ вивчають по групах однорідних культур, в основу відокремлення яких покладені різні ознаки. Одна із таких груп це зернові культури.
Зернові культури, основна продукція яких – зерно; при цьому серед них за видом одержуваної продукції та її призначенням виділяють підгрупу продовольчі культури, у складі якої розрізняють хлібні (пшениця, жито) і круп’яні (гречка, просо, рис), і підгрупу фуражні, до якої включають ячмінь, овес, кукурудзу на зерно, а також зернобобові культури.
Розміри посівних площ по таких культурах, як пшениця, жито і ячмінь, залежно від біологічних особливостей, обумовлених часом сівби, обліковують як посіви озимих культур, які висівають восени і збирають у наступному році, і посіви ярих культур, які висівають навесні і збирають у тому ж році; при цьому серед посівів ярих культур розрізняють посіви ранніх культур (пшениця, ячмінь, овес та інші).
За характером вирощування сільськогосподарських культур і значення посіву розрізняють основні і неосновні посіви. До основних посівів сільськогосподарських культур належать посіви таких культур, що займають поле сівозміни більшу частину вегетаційного періоду.
Серед неосновних посівів розрізняють:
-міжрядні посіви – посіви в міжряддях просапних культур після збирання основної культури з метою одержання двох і більше врожаїв в поточному році.
-проміжні посіви – посіви культур збирання, яких проводиться до закінчення остаточного обліку посівних площ і до цього часу звільнена площа використовується під основну культуру.
-посіви попередніх культур – посіви на розораних луках з метою докорінного поліпшення.
Зернові культури висівають навесні під валовий збір поточного року і восени під валовий збір майбутнього року.
У статистиці виділяють кілька облікових категорій посівних площ.
Засіяна площа – це вся та площа, на якій було висіяне насіння сільськогосподарських культур. При цьому ділянки, на яких протягом року насіння висівають двічі ( наприклад при пересіванні загиблих озимих, при повторних посівах тощо ), двічі входять до складу засіяної площі.
Розрізняють два різновиди засіяної площі: площа, засіяна в календарному році, і площа, засіяна під урожай поточного року.
Площу засіяну під урожай поточного року, визначають для обліку витрат виробництва, які відносять на продукцію поточного року. До неї включають площі, на яких проводилася сівба навесні поточного календарного року, посіви озимих культур, проведені восени минулого року, і посіви багаторічних трав, проведені влітку і восени минулого року.
Площу засіяну в календарному році використовують для обліку незавершеного виробництва під урожай майбутніх років. До неї включають усі ті площі, на яких проводилася сівба навесні, влітку і восени поточного року.
Весняна продуктивна площа – площа, яка фактично зайнята під посівами до того часу закінчення сівби ярих культур. До складу весняної продуктивної площі входять: озимі посіви минулого року, що збереглися до закінчення весняної сівби; посіви ярих культур поточного року на самостійній площі включаючи пересів загиблих озимих, площу багаторічних технічних культур.
Збиральна площа – це площа, на якій у поточному році повинні бути організовані збиральні роботи. Розмір збиральної площі визначається відношенням від весняної продуктивної площі загиблих влітку посівів, а також площ, з яких урожай у поточному році збирають двічі.
Фактично зібрана площа – площа , на якій проведені збиральні роботи. Її розмір визначається відношенням від збиральної площі ділянок, на яких врожай залишився незібраним через несприятливі кліматичні умови, господарсько-організаційні на інші причини, і площ, що призначалися до збирання, але були використані для випасу тварин або на зелене добриво.
Сучасна статистика посівних площ сільськогосподарських культур вивчає розмір, склад і динаміку посівів у розрізі економічних законів природних зон, адміністративно-територіального поділу і у цілому по країні стосовно соціально-економічних категорій господарств різних форм господарювання, окремих сільськогосподарських культур та їх груп. Поряд вивченням розмірів посівів на всіх землях статистика визначає розміри, склад і динаміку посівних площ на зрошуваних та осушених площах. Особлива увага приділяється аналізу сортових посівів сільськогосподарських культур, площ на яких, вирощування цих культур здійснюється за інтенсивними технологіями. Аналізуючи також хід сівби як окремих сільськогосподарських культур, так і їх груп.