Різниця між показниками і критеріями у тім, що критерій визначає сам принцип, підхід до оцінки ефективності, мету, а показник визначає метод, тобто інструмент оцінки ефективності.
Виходячи з полівалентного характеру чинників, кількісне визначення соціальної ефективності єдиним показником утруднено. Необхідно зважати і на той факт, що індивідуальна соціальна оцінка конкретного соціального результату може варіювати в дуже широкому діапазоні.
Здійснення практичних розрахунків соціальної ефективності особливо важливе для працівників підприємств. Розробці даної проблеми приділялося недостатньо уваги. Разом з тим цей показник з розвитком суспільства стає все більш важливою характеристикою роботи підприємства. Варто відзначити, що від соціальної ефективності у певній мірі залежить економічна ефективність функціонування фірми.
Соціальна ефективність є різновидом ефективності, тому її показники теоретично повинні будуватися за схемою ефект – витрати. Але принцип “максимум результату при мінімумі витрат”, як уже було раніше відзначено, неможливо застосовувати до категорії соціальної ефективності виробництва, отже, таке співвідношення не буде нести ніякої корисної інформації. На практиці для пошуку найбільш прийнятних шляхів зростання соціальної ефективності виробництва на підприємстві необхідно використовувати показники, що відбивають ступінь реалізації складових цієї його характеристики.
Визначення ступеня гарантованості повної зайнятості на підприємстві кількісно утруднено. У деякій мірі відображенням стану даного чинника є ступінь участі колективу в управлінні виробництвом. Якщо працівник бере участь в управлінні підприємством, то це дає йому деяку гарантію, що він буде забезпечений роботою.
Реалізація такого чинника соціальної ефективності діяльності підприємства як інтелектуалізація праці і ступінь її творчого змісту відбиває частка працівників, зайнятих творчою роботою. До таких можна віднести працюючих, що управляють машинами, механізмами. На ступінь задоволення потреби у творчому змісті праці впливає розвиток науково-технічного прогресу в країні. Засоби виробництва, що використовуються на підприємстві, визначають, який характер буде мати праця: творчий чи рутинний [12].
Для більш повної характеристики рівня доходів працівників необхідно розраховувати темпи їх зростання. Тільки даний показник може оцінити дійсний стан даної складової соціальної ефективності.
Теоретично задоволення потреби в участі в управлінні виробництвом характеризує такий показник: кількість акцій, придбаних працівниками цього підприємства. Але слід зазначити, що даний показник не повною мірою відбиває ступінь реалізації даного елемента соціальної ефективності, тому що придбані акції не завжди надають право голосу в прийнятті рішень, тобто він є недостатнім. Тому на практиці необхідно розраховувати частку акцій у загальній кількості, що дають таке право голосу працівникам.
Кількісний вимір ступеня задоволення потреби в сприятливому морально-психологічному кліматі утруднено. Для цього може бути використаний метод соціологічного опитування колективу підприємства у вигляді анкетування і на основі цього визначити кільксть конфліктів за визначений період часу і кількість людей, що були втягнуті у конфліктні ситуації.
Чинник вільного часу реалізується через зменшення тривалості робочого дня, і визначається як співвідношення вільного часу до робочого часу. При зменшенні тривалості робочого дня заробітна плата працівників не повинна бути знижена. Інакше це може призвести до того, що задоволення потреби у вільному часі буде здійснюватися на шкоду реалізації інших потреб. Необхідним показником соціальної ефективності є також темпи зростання соціальних витрат підприємства на проведення різних культурних, оздоровчих, спортивних і інших подібних заходів.
Ступінь задоволення колективу підприємства в чистому екологічному середовищі характеризує рівень шкідливих речовин у повітрі, воді, землі, кількість яких залежить від наявності очисних споруд, якості їх роботи. Ступінь задоволення колективу підприємства в чистому екологічному середовищі відбивається не тільки на його здоров'ї, але і на існуванні самого підприємства, а значить і робочих місцях.
В умовах конкретного регіону – Харківської області – система показників дає можливість аналізувати соціальну ефективність виробництва, визначати напрямки збільшення ступеня задоволення потреб працівників підприємства. Аналіз соціальної ефективності доцільно проводити у декількох аспектах, а саме: аналіз рівня доходів населення, аналіз ситуації на ринку праці та демографічної ситуація. Поєднавши зазначені характеристики конкретного регіону – Харківської області – можемо визначити соціальну складову рівня ефективності діяльності підприємницького сектору.
Отже аналіз рівня доходів населення показав, що середньомісячна номінальна заробітна плата штатного працівника області за січень-листопад 2009р. становила 1864 грн. та на 8,4% перевищила дані відповідного періоду 2008р., тоді як за одинадцять місяців 2008р., відносно даних за аналогичний період 2007р., темп росту заробітної плати був значно вищим – 35,2%.
Середній розмір номінальної заробітної плати одного штатного працівника у листопаді п.р. складав 1962 грн. і перевищував законодавчо встановлені державні соціальні стандарти: рівень мінімальної заробітної плати та прожитковий мінімум для працездатної особи (744 грн.) – у 2,6 раза. За місяць заробітна плата працівників міста зросла на 1,1%, порівняно з листопадом попереднього року – на 8,4%. Нарахування за оплачену годину, відносно жовтня 2009р., збільшились на 6,8% і у листопаді п.р. становили 12,94 грн.
За даними статистичної звітності серед районів міста найвища заробітна плата у листопаді була нарахована працівникам Червонозаводського (2564грн., що на 30,7 більше середньої заробітної плати по місту), Київського (2170грн., що на 10,6% більше середньої заробітної плати по місту), Ленінського (2085 грн., що на 6,3% більше середньої заробітної плати по місту). Водночас на 30,2% менше середнього показника були заробітки працюючих Московського району, на 18,5% менше заробітки працюючих Фрунзенського району, на 15,2% менше заробітки працюючих Жовтневого району. Сума заборгованості з виплати заробітної плати працівникам окремих підприємств, установ та організацій міста за місяць зменшилась на 19,8% (або на 23,4 млн.грн.), а порівняно з початком поточного року збільшилась на 12,0% (або на 12,0 млн. грн.) і на 1 грудня п.р. становила 94,7 млн. грн. (75,1% від загальної суми боргу по області). Обсяг боргу працівникам міста дорівнював 11,0% від фонду оплати праці, нарахованого за листопад п.р. Більше половини обсягу боргу по місту належали працівникам підприємств Жовтневого (27,2%), Ленінського (16,1%), Київського (15,1%) та Московського (12,3%) районів м. Харкова.
Розподіл загальної суми заборгованості з виплати заробітної плати за типами підприємств наведено в таблиці 2.1.
Таблиця 2.1
Розподіл загальної суми заборгованості з виплати заробітної плати за типами підприємств
| Всього на 1 грудня 2009р., млн.грн.. | У % до | |||
| 1 листопада2009р. | 1 січня 2009р. | підсумки | ||
| Загальна сума заборгованості | 94,7 | 80,2 | 112,0 | 100,0 |
| у т.ч. утворена на підприємствах | ||||
| економічно активних | 89,5 | 79,2 | 108,4 | 94,5 |
| банкрутах | 3,1 | 100,3 | у 3,3р. | 3,3 |
| економічно неактивних | 2,1 | 99,2 | у 2р. | 2,2 |
Із загальної суми заборгованості економічно активним підприємствам належить 94,5% боргу, суб’єктам господарювання, щодо яких реалізовуються процедури відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом – 3,3%, економічно неактивним підприємствам – 2,2%. Порівняно з 1 листопада 2009р. борг працівникам економічно активних підприємств, установ та організацій, що розташовані у м.Харкові, зменшився на 20,8% і на 1 грудня 2009р. становив 89,5 млн.грн. На 1 грудня 2009р. сума невиплаченої заробітної плати працівникам підприємств-банкрутів склала 3,1 тис.грн. Відносно 1 листопада 2009р. заборгованість збільшилась на 0,3%.
Економічно неактивними підприємствами, тобто призупинившими виробничо-господарську діяльність у 2008 і попередніх роках, на 1 грудня 2009р. було не виплачено 2,1 млн.грн. У листопаді 2009р. населенням міста сплачено за ЖКП (включаючи погашення боргів попередніх періодів) 126,3 млн. грн., що склало 63,0% від нарахованих за місяць сум. Заборгованість протягом місяця збільшилась на 9,0% і на кінець листопада склала 892,2 млн.грн. (або 77,0% від суми боргу по області). Аналіз ринку праці свідчить, що на обліку в державній службі зайнятості на 1 січня 2010р. по м.Харкову перебувало 8,6 тис. незайнятих громадян, з яких 8,4 тис., або 97,7 % – особи зі статусом безробітних. За місяць чисельність зареєстрованих безробітних по місту зменшилась на 1,0%, а відносно 1січня 2009р. – на 8,7%. Великою проблемою є безробіття серед жінок, які складають 62,0% усіх безробітних. Кожен третій безробітний – це молода людина у віці до 35 років (табл. 2.2).
Таблиця 2.2
Тенденції щодо зареєстрованого безробіття в м. Харкові у 2008-2009 рр.
| Кількість зареєстрованих безробітних на 1 січня | ||||||
| 2010р. | 2009р. | |||||
| осіб | у % до | осіб | у % до | |||
| 1 січня 2009р. | 1 грудня 2009р. | 1 січня 2008р. | 1 грудня 2008р. | |||
| Безробітні, всьогоз них: | 8414 | 91,3 | 99,0 | 9220 | 143,7 | 136,6 |
| жінки | 5218 | 89,8 | 98,5 | 5808 | 127,6 | 129,5 |
| молодь у віці до 35 років | 3281 | 95,5 | 100,4 | 3434 | 168,7 | 146,0 |
| особи, які потребують особли-вого соціального захисту | 1730 | 101,3 | 99,5 | 1707 | 130,6 | 119,2 |
| вивільнені працівники | 1663 | 180,2 | 99,2 | 923 | 81,5 | 111,7 |
| особи, які проживають у сільській місцевості | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 |
Більше двох третин (67,1%) від усіх зареєстрованих безробітних – колишні службовці, майже одна третина (26,8%) – робітники, решта – особи без професії, або такі, які займали місця, що не потребують спеціальної підготовки. Рівень зареєстрованого безробіття, розрахований по відношенню до средньорічної чисельності населення працездатного віку на 1 січня 2010р. становив 0,9%. Порівняно з минулим місяцем 2009р. цей показник не змінився. У грудні поточного року мало місце зменшення попиту на робочу силу. За повідомленням підприємств, установ та організацій кількість вільних робочих місць і вакантних посад упродовж грудня 2009р. зменшилась на 14,0% та на 1 січня п.р. становила 1,7 тис. Навантаження незайнятого населення, яке у грудні 2009р. перебувало на обліку державної служби зайнятості міста, на кінець місяця становило 5 осіб на одну вакансію.