2.2.Проблеми інфляційних процесів в Україні
Найбiльш iстотним негативним явищем в економiцi України на етапi її ринкового реформування виявилася iнфляцiя.
До числа iнфляцiйних факторiв, що мали мiсце протягом останнiх рокiв, належать:
а) надвисоке пiдняття цiн на енергоносii та основнi види сировини й матерiалiв;
б) збiльшення наявної грошовоi маси за рахунок додаткової емiсiї грошей;
г) зростання безготiвкового обiгу, як наслiдок кредитування низькорентабельних та збиткових пiдприємств;
д) монопольне цiноутворення в умовах монополiзацiї бiльшостi видiв промислового виробництва, що веде до диктативного пiдвищення цiн виробниками, оскiльки споживачi позбавленi вибору i вiдсутнiй стримуючий контроль за цiнами.
Спочатку нашiй економiцi була властива iнфляцiя витрат, оскiльки випереджаючими темпами зростали цiни енергоносiїв й первинної сировини, й кожна наступна хвиля пiдвищення цiн починалася з палива та сировини. Перiодичне випереджаюче пiдвищення цiн на енергоносii було iмпульсом для загального зростання цiн й iнфляцiї.
Пiдвищення пiдприємствами цiн на власну продукцiю, з метою покриття зростаючих витрат, дало поштовх до подальшого розвитку iнфляцiйних процесiв. При цьому типi iнфляцiї зростання грошової маси є наслiдком пiдвищення цiн. Незважаючи на дедалi зростаючу грошову емiсiю, виникла нестача оборотних засобiв пiдприємств для розрахункiв з своїми постачальниками (криза неплатежiв) i для видачi зарплати. В результатi склалася типова iнфляцiйна спiраль: зростання цiн веде до збiльшення витрат (i в тому числi зарплати), яке вимагає збiльшення грошової маси, а останнє, в свою чергу, веде до нового витка зростання цiн. Таким чином iнфляцiя в Українi являє собою поєднання iнфляцiї попиту та iнфляцiї витрат, що значно ускладнює здiйснення антиiнфляцiйної полiтики.
У 1992-1994 рр. в Українi проводилася помилкова економiчна полiтика, що фактично мала не антиiнфляцiйний, а проiнфляцiйний вплив на економiчну систему країни.
Починаючи з 1996 року, приборкування високих темпів інфляції стало основним завданням макроекономічної політики держави. Було обрано курс на поступове зниження дефіциту державного бюджету, як одного з головних джерел інфляції в Україні.
Найуспішнішим періодом у боротьбі з інфляцією стали 1996 – 1997 роки. За цей час було проведено цілу низку заходів щодо зміцнення позиції національної грошової одиниці. Стримуюча фіксальна політика уряду дала змогу зменшити державні витрати та скоротити державний дефіцит. Покриття дефіциту бюджету відбувалося уже не лише через кредити НБУ уряду, а також через продаж державних облігацій та частково через іноземні кредити. Більш жорстка грошово - кредитна політика центрального банку зменшила можливість спекуляції на валютному ринку. Успішна грошова реформа, під час якої тимчасовий карбованець був замінений на постійну гривню, значно збільшила довіру до національних грошей. Рівень інфляції в цей період склав найбільш низький за всі роки незалежності рівень 10,1%.
Не менш успішним роком для національної валюти став 2001 рік. Протягом січня – жовтня 2001 року інфляція в Україні була менша прогнозованого рівня і склала 103,9%, що значно нижче ніж в 2000 році(123,3%). Сьогодні в Україні відзначається один з найнижчих темпів інфляції серед країн СНД.
Основними факторами, що сприяли зміцненню позиції національної грошової одиниці стали нарощування випуску продукції у промислових галузях, і які орієнтовані на споживчий попит, збільшення обсягів сільськогосподарського виробництва в результаті прискорення структурних реформ в аграрному секторі, здешевлення кредитних ресурсів для виробників, зниження рівня бартерних операцій. Ріст національної економіки збільшив попит на гривню, що значно покращило її позиції на валютному ринку.
Нагадаємо, наприкінці 2007 року на пост прем'єр-міністра була призначена Юлія Тимошенко. Новий уряд розробив бюджет на 2008 рік, у якому було закладено виконання певних передвиборчих обіцянок, зокрема, підвищення рівня соціальних виплат, а також збільшення мінімальної заробітної плати, виплату компенсацій на внесками Ощадбанку СРСР.
Міжнародний валютний фонд (МВФ) поліпшив прогноз зростання ВВП України у 2008 році з 5,4% до 5,6%, а також погіршив прогноз інфляції (грудень до грудня) з 10,6% до 17,1%.
МВФ також погіршив прогноз середньорічної інфляції з 10,8% до 21,9% на 2008 рік.
У квітні Світовий банк погіршив прогноз показника інфляції в Україні на 2008 рік з 13,8% до 17,2%. При цьому Світовий банк зберіг прогноз зростання ВВП у 2008 році на рівні 5,5%.
За прогнозами Європейського банку реконструкції і розвитку, середньорічна інфляція в Україні у 2008 році склала 11,7%, зростання ВВП - 6%.
За даними Держкомстату, в Україні інфляція у березні проти лютого 2008 року склала 3,8%. З початку поточного року зростання споживчих цін склало 9,7%.
У той же час у березні 2008 р. до березня минулого року інфляція склала 26,2%, у січні-березні до аналогічного періоду 2007 рік – 22,5%.
Бюджет-2008 розрахований з урахуванням наступних макропоказників: номінальний ВВП - 889,4 млрд. грн. (в середині лютого 2008 року Кабмін збільшив прогнозний показник ВВП України на 2008 рік до 921 млрд. грн.); зростання ВВП - 6,8%; інфляція - 9,6%.
На сьогоднішній день рівень інфляції набув загрозливого характеру. Різке збільшення бюджетних витрат при незабезпеченості товарною пропозицією спровокувало посилення зростання інфляції.
Про це заявив голова Національного банку України Володимир Стельмах у своєму виступі у Верховній Раді 11 червня 2009р. щодо стану грошово-кредитного ринку. За його словами, в українській економіці спостерігається таке явище як рефляція – інтенсивне стимулювання бюджетними коштами внутрішнього попиту. За даними НБУ, якщо у першому кварталі 2007 року порівняно з першим кварталом 2006 року бюджетні витрати збільшилися на 15,5%, то у першому кварталі 2008 року порівняно з першим кварталом 2007 року зростання витрат склало 45%. «Це свідчить про надзвичайну інтенсивність бюджетних витрат, але економіка не створювала такими ж темпами товарну пропозицію і пропозицію послуг, - сказав Стельмах. - Доходи населення виросли на 47%. Ви розумієте, що це дисонанс, який став причиною інфляційного вибуху», передає «УНІАН».
Голова НБУ підкреслює, що рівень інфляції в Україні набув загрозливого характеру. За підсумками першого кварталу 2008 року рівень інфляції склав 9,7%, що вже перевищує прогноз рівня річної інфляції на 0,1%.
Стримування інфляції у майбутньому багато в чому залежить від правильної та виваженої грошово – кредитної політики НБУ. При чому дана політика не повинна іти в розріз із політикою уряду що до подальшої оптимізації умов діяльності виробників. Усі інструментарії грошово – кредитної політики центрального банку повинні бути в першу чергу спрямовані на здешевлення кредитних ресурсів.
Зменшення норми обов’язкових резервір та дисконтної ставки за прогнозами НБУ повинна стимулювати комерційні банки до зменшення відсотків по кредитам і зробити їх більш дешевшими для виробників.
Грошово – кредитна політика НБУ спрямована на здешевлення кредитних ресурсів, поряд із діяльністю уряду що до продовження процесу приватизації, проведення податкової реформи – є ті заходи держави, що повинні забезпечити подальше економічне зростання в Україні. Збереження позитивних змін у вітчизняній економіці дасть можливість зміцнити позиції гривні на валютному ринку. Стабільність національної грошової одиниці є основною передумовою мінімізації інфляції в Україні та тих негативних наслідків, до яких вона може призвести.
інфляція економічний наслідки антиінфляційний
3. Антиінфляційна політика та основні засоби боротьби з інфляцією
Розвинуті країни світу нагромадили значний досвід проведення антиінфляційної політики. Основними заходами держави у боротьбі з інфляцією, передусім з голопуючою та гіперінфляцією, є:
1) регулювання попиту та пропозиції;
2) індексація доходів;
3) контроль за цінами та заробітною платою.
Найтиповіші дії держави за розбіжності попиту і пропозиції такі: якщо платоспроможний попит перевищує пропозицію за умов виробництва ВНП нижче від оптимальної величини, держава повинна привести в дію три основних методи регулювання:
1) знизити податок на прибуток, щоб стимулювати інвестиції компаній і фірм;
2) збільшити витрати державного бюджету і насамперед державні закупівлі товарів і послуг;
3) зменшити відсоткову ставку за кредит і, отже, збільшити грошову масу в економіці.
Крім цих заходів слід провадити активну амортизаційну політику, збільшувати обсяг капіталовкладень у державному секторі тощо.
Якщо пропозиція вища від платоспроможного попиту, а виробництво ВНП перевищує оптимальну величину, держава повинна домагатися зниження сукупного попиту. Для цього їй необхідно збільшити податки на прибуток, скоротити державні витрати, збільшити плату за надання кредитів і, отже, зменшити грошову масу.
Застосування наведених важелів економічного регулювання не дає миттєвого ефекту. Наприклад, перші позитивні результати від збільшення чи зменшення податків на прибуток, подорожчання чи здешевлення кредиту з'являться не раніше, ніж через півроку.
Індексація доходів здійснюється залежно від темпів інфляції. Вона застосовується в усіх розвинутих країнах і визначається рівнем прожиткового мінімуму (або типовим споживчим кошиком) і узгоджується з динамікою індексу цін. За постійної інфляції індексацію через певні проміжки часу повторюють.
Контроль за цінами і заробітною платою здійснюють протягом нетривалого проміжку часу, оскільки в іншому разі відкритий тип інфляції трансформується у закритий і руйнується механізм ринкового саморегулювання. Крім того, держава впливає на інфляцію здебільшого опосередковано, через механізм очікувань.