- збитковість сільського господарства в цілому завдячувала великій неефективності галузі тваринництва;
- в останні роки помічаються позитивні зрушення в області становлення тваринницької галузі, проте ці зрушення дуже скромні;
- рентабельність галузі рослинництва характеризується вагомими коливаннями, що пояснюється рядом природно-економічних факторів;
- ефективність виробництва зернових культур також не є стійкою й залежить від погодних умов, інтенсифікації виробництва, кон’юнктури ринку та інших умов [43].
Найбільшої рентабельності по виробництву зернових у звітному році досягли Горностаївський район – 29,5 %, Каховський – 25,6 % та Новотроїцький – 27,3 %.
На даний час проблемним питанням залишається ресурсне забезпечення сільськогосподарського виробництва. Зношуваність основних засобів більше ніж у 10 разів перевищує їх оновлення.
В умовах різкого зниження технічного оснащення необхідно організувати ефективне використання паливного ресурсного потенціалу.
Необхідно прийняти ряд дійових заходів по збільшенню внесення мінеральних і органічних добрив, застосуванню засобів захисту рослин [24].
Позитивними зрушеннями є те, що на базі дослідного господарства „Асканійське” відбулася обласна науково-практична конференція „Зерно Херсонщини – 2005”. Були визначені пріоритетні напрямки виконання програми. Це, насамперед, збільшення посівних площ озимих зернових до 802 тис. га, раціональний підбір сортів та використання насіння високих репродукцій, ефективне використання зрошуваних земель, підвищення культури землеробства.
Реальний стан справ у зерновиробництві області на сьогоднішній день слідуючий: посіви зернових культур на переважній частині території добре перезимували і, в більшій мірі, вважаються задовільними. Практично на всіх посівах було проведено агротехнічні та профілактичні заходи, пов’язані з весняно-польовими роботами. Станом на 15.04.06. було виконано план по сівбі ярих зернових на 87%. Зараз ведеться активна робота по підготовці до збиральних робіт. Як завжди, в області гостро стоїть проблема з нестачею паливно-мастильних матеріалів та технікою.
У дев’ятиденний строк планується зібрати ранні зернові культури.
Херсонська область погіршила прогноз обсягів валової продукції сільського господарства в 2006 році до 1,3 %.
У поточному році програмою економічного і соціального розвитку області визначено виробити 2371,2 млн. грн. валової продукції сільського господарства. Це на 101,4 тис. грн. більше за звітний рік. Планується, що цього року в регіоні виростять 1856,4 тис. т зерна, що перевищує фактичний показник попереднього року на 317,1 тис. т.
Для успішного збору врожаю, в першу чергу, необхідно вирішити питання забезпечення технікою. На сьогодні у сільгосптоваровиробників області залишилося лише 2559 зернозбиральних комбайнів, з них 1180 одиниць – комбайни „Нива” та 670 одиниць – „Дон 1500”. Керівників господарств доведено до відома про державну підтримку у придбанні техніки – це 30 % знижка, пільгові умови кредитування.
На території області функціонують 8 агротехнічних формувань та приватних підприємств, які мають 73 одиниці високопродуктивної зернозбиральної техніки. Однак, цієї кількості комбайнів буде недостатньо і сільгосптоваровиробникам необхідно залучати їх з інших областей України. Вартість збирання одного гектара залученими комбайнами ще остаточно не визначена і коливається від 150 до 180 грн. Дотримуватися цієї ціни повинні аграрії області під час укладення угод [16].
Для проведення жнив в області господарства усіх форм власності та господарювання необхідно накопичити 16 тис. т дизельного палива, 2,7 тис. т бензину та 800 т моторних масел.
Дослідивши динаміку виробництва зерна на Херсонщині, можна відмітити, що екстенсивні шляхи виробництва конкурентноспроможного зерна на внутрішньому і зовнішньому ринках вичерпані. Виробництво зерна для внутрішнього і зовнішнього ринків повинне здійснюватись на основі стабілізації землекористування і впровадження інтенсивних технологій вирощування зернових культур. Потенціал регіону використовується далеко не на повну силу. Для забезпечення внутрішнього ринку і рентабельного експорту середня врожайність зернових повинна становити 50 ц/га. Звідси валові збори зернових в області при середніх посівних площах в 766 тис. га, реальні в межах 3,8 млн. т [14,23].
Для досягнення прогнозованих результатів необхідно здійснити ряд кардинальних заходів по підвищенню ефективності зернового виробництва. А саме: збільшення виробництва і поліпшення якості зерна, забезпечення більшої сталості зернового господарства і ефективного використання його виробничих ресурсів. Основним напрямом подальшого розвитку зернового господарства є інтенсифікація виробництва зерна на основі внесення оптимальної кількості органічних і мінеральних добрив, розширення посівів високоякісних сортів і гібридів, впровадження комплексної механізації, інтенсивних та індустріальних технологій, застосування прогресивних форм організації і оплати праці з урахуванням кінцевого результату.
Виробництво зерна є складовою широкої системи маркетингу зерна, яка, якщо побудована і функціонує правильно, може стати джерелом добробуту і виробників, і всієї економіки області [15].
В ринкових умовах головною проблемою вирощування і використання зернових культур стає підвищення їх конкурентоспроможності як на внутрішньому, так і, головне, на зовнішньому ринках. Досягнути цього можна за рахунок одночасного зниження собівартості зерна і суттєвого підвищення його якості. Головні шляхи вирішення цих проблем такі:
1. Скорочення площі посіву пшениці або, принаймні, концентрація уваги на кращих землях і на попередниках, середня врожайність зерна на яких може і повинна бути не менше 50 ц/га.
2. Зерно з цих площ посіву за вмістом білка повинно відповідати вимогам першого-третього класів (12-15 % на суху речовину). Для досягнення цього залежно від рівня природної родючості землі, мінімальні дози азотних добрив повинні становити 100-150 кг азоту (діючої речовини) на один га посіву.
3. Усі ці площі повинні засіватись тільки сортами сильної і надсильної пшениці і стійкими до проростання зерна в колосі на останніх етапах дозрівання зерна.
4. Повинна бути забезпечена висока ефективність меліорації.
5. Посіви повинні бути захищені від ушкодження зерна шкідливою черепашкою.
6. При виконанні цих агротехнічних заходів з одночасним використанням надсильних сортів пшениць вся Херсонська область може стати зоною виробництва конкурентоспроможного зерна пшениці найвищої якості [33].
зерновий господарство торгівельний експортний
2. Фактори формування експортного потенціалу зернового господарства Херсонської області
Ринкова структура АПК це – система підприємств, організацій, закладів виробничої та невиробничої сфер, які покликані обслуговувати товаровиробників, створювати умови для своєчасного і безперервного нарощування обсягів пропозиції продукції на ринку.
Ринкова структура АПК може бути представлена підприємствами й організаціями, які виконують такі функції: оптової торгівлі; транспортування; зберігання; комунікаційного зв’язку; стандартизації; сертифікації; цінового моніторингу; інформаційної служби [28].
Інфраструктура ринку зерна – комплекс виробничих і невиробничих формувань, які забезпечують умови виробництва зерна, його заготівлі, зберігання, переробки, реалізації, страхування, кредитно-фінансові та інші послуги [33].
Складовими інфраструктури ринку зерна є товарні та аграрні біржі, брокерські контори, аукціони, агроторговельні доми, оптово-продовольчі ринки, ярмарки, комерційні та акціонерні банки, електронні торги за допомогою найновітніших комунікацій, торгово-посередницькі кооперативи, інформаційні центри, міські ринки, системи цінового моніторингу, продовольчі ринки населених пунктів, інтервенційні фонди. Разом з іншими формуваннями (кредитно-фінансовими, страховими, постачальницькими, транспортними і т.п.) вони покликані обслуговувати процес ринкового товарообміну, забезпечувати його надійність, прозорість, стабільність [37].
Нині зерновий ринок, як і аграрний в цілому, Херсонщини проходить у своєму розвитку фазу становлення, якій притаманний ряд особливостей. По-перше, це наявність елементів однобічності та стихійності у виробництві організації; по-друге, слабка координація у виборі єдиних правил поведінки та дій у масштабах регіону; по-третє, недостатньо розвинута інформаційна база з питань попиту, пропозиції та прогнозних оцінок; по-четверте, обмеженість у виборі механізму функціонування та недостатньо відпрацьована взаємодія з іншими сегментами загального ринку, в першу чергу, з ринком капіталу; по-п’яте, сировинні напрямки аграрного ринку домінують над продовольчими. На відміну від підприємств переробної галузі, котрі є більш конкурентоспроможними на світових ринках, ніж сировинні виробництва, сільське господарство є монопольнішим і менш стурбованим за ринки збуту; по-шосте, нерівномірність розподілу елементів ринкової інфраструктури в межах області; по-сьоме, за 3-4 роки прискореної реформації сформувати ефективно діючий внутрішній та зовнішній зерновий ринок практично неможливо. Тому наявний ринок більше схожий на стихійний базар. Про це свідчать досвід торгівлі зерном у 2001-2002 роках. Так, у Херсонській області до 90 % зерна реалізовувалось у найнесприятливіший період максимальної пропозиції та відповідно – мінімальних попиту і цін, з них 70 % продали взагалі в липні-вересні, тобто відразу після збирання урожаю; по-восьме, обсяг послуг суттєво відстає від обсягів реалізації продукції; по-дев’яте, в ряді випадків недостатнє кадрове забезпечення структур аграрного ринку. За даними експертів, лише 15 % реформованих підприємств області мають сучасний управлінський персонал, який може розв’язувати нагальні проблеми. Нині найнижчі витрати коштів та енергії на гектар і одиницю продукції, мінімальна її собівартість і висока товарність у підприємствах, які спираються на сучасну аграрну науку, маркетингові служби [36].