Єдиний споживач товару і багато самостійних виробників. При цьому єдиний споживач придбаває весь обсяг пропозиції товару, який постачається всіма виробниками. Дана структура породжує особливий тип недоконалої конкуренції, який називають монопсонією (монополія попиту).
Структура взаємозв’язків, де єдиному споживачеві протистоїть єдиний виробник (двостороння монополія), взагалі не є конкурентною, але також не є і ринковою.
2.1 Досконала та недосконала конкуренція
Досконала конкуренція.
Визначення ціни на продукцію та розмірів її виробництва пов'язане, перш за все, із обсягом попиту на товар та наявністю конкурентів, що виробляють аналогічний товар. Залежно від рівня конкуренції на ринку продавців розрізняють: ринки досконалоконкурентні, чистої монополії, монополістичної конкуренції та олігополії.
Досконала конкуренціяозначає такий стан на ринку товарів або послуг, коли вплив кожного учасника економічного процесу на діяльність ринку настільки малий, що він не впливає на загальні умови функціонування ринку та на ціни.
У другій половині XIXст. відомий французький економіст Л. Вальрас розробив теорію досконалої конкуренції, яка вважається класичною в економічній науці. Поняття досконалої конкуренції охоплює такі основні положення:
1.В економіці є велика кількість малих фірм, які виробляють однакові продукти. У цих умовах випуск продукції кожного з виробників буде становити незначну частку у загальному випуску продукції. Вальрас вважав, що за таких умов неможливим буде вплив на ціну товару, тому що вона є величиною постійною, фіксованою. При цьому виключалася можливість змови між виробниками з метою зміни ціни товару.
Кожен виробник має можливість вільно вкладати та вилучати з обігу свої капітали у будь-якій галузі виробництва. Якщо є економічні чи юридичні перешкоди на шляху вільного переливання капіталів, наприклад, патенти, то це порушує досконалість конкуренції.
3.Уся продукція одного виду, яка виробляється усіма фірмами галузі, повністю однорідна. Іншими словами, немає різниці між якістю товарів різних фірм, немає впливу реклами, фірмових знаків тощо. Відсутня також диференціація товарів.
4.Повне інформування усіх учасників економічного процесу про ринки та про дії конкурентів. Тут мова іде про те, що, з одного боку, і продавці, і покупці знають про якість товарів, кон'юнктуру ринку, ціни та інше, що дає їм можливість поводити себе раціонально; з іншого боку, жоден продавець не може істотно впливати на ціну товару. Це явище мас назву "досконала інформованість".
5.Відсутні транспортні витрати. Це припущення виключає можливість викликаної різною відстанню фірм від ринків збуту диференціації ціни на товар однієї і тієї самої якості.
6. Досконала конкуренція потребує повної мобільності
факторів виробництва між галузями та фірмами. Абсолютно
вільно переливаються не тільки капітали, але й робоча сила.
Виникнення профспілок, укладання колективних угод трактується як створення монополії з боку робочого класу.
Теоретичне поняття досконалої конкуренції фактично є відмовою від розуміння конкуренції як гострого суперництва, яке панує у діловій практиці та повсякденному житті. Така форма організації ринку має назву досконалої лише тому, що кожний виробник може продати за певною ринковою ціною стільки продукції, скільки забажає, а на рівень ринкової ціни не зможе вплинути ні окремий продавець, ні окремий покупець. По суті, такий вид конкуренції — це абстракція, певна модель, яка показує найкращий стан діяльності ринку, але в в реальній ситуації її немає. Для сучасних ринків товарів та послуг характерною є недосконала конкуренція.
Мікроекономічна модель досконалої конкуренції базується на певних припущеннях.
1. Продукція, що продається на ринку, є однорідною.
Однорідність означає, що товари всіх виробників абсолютно нічим не відрізняються для споживачів, тобто вони є досконалими субститутами (взаємозамінними), а криві байдужості для споживачів мають вигляд прямих. Прикладами однорідних товарів можуть бути стандартизовані товари, що продаються на спеціалізованих біржах: кава, пшениця, нафта певних сортів або напівфабрикати, такі як золото, алюміній у зливках тощо. Якщо продукція окремих виробників є однорідною, але споживач може її розрізнити за товарною або виробничою марками і вони мають значення для споживача, то такі товари не можна вважати однорідними. Отже, за рахунок однорідності товарної продукції ринок досконалої конкуренції є абсолютно знеособленим.
Досконала взаємозамінність товарів означає, що коефіцієнт перехресної еластичності попиту за ціною для продукції будь-якого підприємства прагне до нескінченності. Це означає, що будь-яке підвищення ціни призведе до переключення попиту з товару одного виробника на товар іншого.
2. Величина кожної фірми є надзвичайно малою стосовно величини ринку, і зміна обсягу виробництва у межах окремого підприємства не призведе до зрушення ціни на ринку в короткостроковому періоді. Оскільки обсяг індивідуальної пропозиції на ринку є малим, то для забезпечення попиту на цьому ринку є необхідною велика кількість фірм. Відповідно, на ринку досконалої конкуренції є велика кількість малих за розміром фірм.
3. Виключена можливість укладання формальних або неформальних угод між фірмами з метою набуття монопольних переваг.
Є вільний вхід у галузь та вихід з неї. Це означає, що будь-яке підприємство може розпочати випуск продукції певної галузі або припинити її виробництво. Споживачі, у свою чергу, можуть купувати продукцію у будь-якому обсязі, збільшувати покупки або зовсім їх припинити. Водночас, немає, ніяких бар'єрів для входу у галузь, а цей вхід не потребує, значних початкових витрат. Жоден виробник не повинен залишатися у галузі, якщо цього не бажає, а державне втручання в організацію ринку є повністю виключеним.
Отже, на ринку досконалої конкуренції забезпечена мобільність виробничих ресурсів, капіталу та робочої сили.
5. На ринку наявна досконала інформованість про всі пара-метри як з боку покупців, так і з боку продавців. Інформація розповсюджується серед агентів ринку миттєво та нічого не коштує. Сутність цього припущення полягає у тому, що всі суб'єкти ринку заздалегідь знають про ціни продавців і перехід від одного продавця до іншого нічого для них не кош тує. На жаль, у житті такого немає. Інформація є дефіцитною, а на її отримання, переробку та використання витрачається багато часу, сил та грошей. Тому деякі економісти надають перевагу моделі чистої конкуренції, визнаючи при цьому, що отримання та використання інформації потребує часу та зусиль. Інші, навпаки, вважають, що без вирішення проблеми невизначеності та ризику за умов недосконалої інформації модель чистої конкуренції не має переваг над моделлю недосконалої конкуренції.
Розглядаючи модель ринку досконалої конкуренції, до поняття короткостроковий та довгостроковий період слід ще додати певні умови.
Миттєвим періодом вважається такий короткий період, протягом якого випуск кожного підприємства та кількість під приємств у галузі є фіксованими.
Короткостроковим періодом називається такий період, протягом якого виробничі потужності кожного підприємства (розмір та число заводів, фабрик, інших виробничих одиниць) є фіксованими, але випуск може бути збільшеним або зменшеним за рахунок впливу кількісних характеристик змінних ре сурсів. При цьому кількість підприємств у галузі є фіксованою.
Довгостроковий період — це період, протягом якого виробничі потужності можуть бути пристосовані до умов попиту та витрат. Підприємство може повністю припинити свою діяльність, а інші фірми — увійти у галузь, тобто кількість підприємств у галузі може змінюватися.
Таким чином, у миттєвому та короткостроковому періодах кількість підприємств у галузі є постійною, а у довгостроковому — змінною.
На підставі припущення про однорідність продукції можна стверджувати, що функції витрат всіх підприємств галузі повинні бути однаковими, оскільки однорідність продукції передбачає однаковість ресурсів, що витрачаються. Тому можна говорити про поведінку типової фірми, всі висновки про яку будуть правильними також щодо кожного підприємства галузі. Для спрощення аналізу передбачається також, що у кожної фірми немає запасів готової продукції, так що обсяг продажу кожного підприємства дорівнює обсягу його випуску в тому самому періоді.
Оптимальний план підприємства визначається на підставі цільової функції його діяльності. Метою будь-якого підприємця узагальнено можна вважати прагнення до отримання найбільшого прибутку за заданих умов ринку.
Прибуток— це різниця між надходженням від реалізації певного обсягу продукції (загальною виручкою) та загальними витратами на її виробництво.
Сукупна виручка — сума грошей, що отримує фірма внаслідок продажу певного обсягу продукції:
TR(q)=Pq
Середня виручка — це сума загальної виручки на одну одиницю реалізованої продукції:
AR(q)=TR(q)/q
Гранична виручка — зміна сукупної виручки при збільшенні обсягу реалізації продукції на одну одиницю:
MR(q)=dTR(q)/dq
Головними умовами для максимізації прибутку є попит споживачів на певний товар та, в умовах досконалої конкуренції, ціна, що визначається внаслідок взаємодії попиту та пропозиції. Підприємство в умовах певного типу ринку є ціноотримувачем: крива попиту на його продукцію (особисто для нього) є нескінченно еластичною та має вигляд прямої, яка паралельна осі випуску. Це означає, що підприємство може продати будь-який обсяг продукції за існуючою ціною. Такий висновок випливає з припущення про те, що кожне підприємство є настільки малим, що не може самостійно впливати на ринкову ціну, збільшуючи або зменшуючи обсяги пропонованої продукції. Тому ціна для нього є заданою ринком і продавати свою продукцію підприємство може лише за цією ціною (рис. 7.1).