Інтенсифікація виробництва нині набуває визначального характеру у подоланні кризових явищ в сільськогосподарському виробництві, освоєнні ринкових відносин, у гарантуванні продовольчої безпеки країни. Аналіз свідчить, що тільки на основі системного оновлення матеріально – ресурсного потенціалу аграрного сектору економіки, забезпечення економічних інтересів сільськогосподарських товаровиробників у підвищенні ефективності суспільного виробництва та поліпшенні соціальних умов трудівників села можна вивести його на шлях інтенсифікації, спрямований на інтеграцію країни у світове господарство.
Напрями збереження інтенсивного типу економічного розвитку сільськогосподарських підприємств розглядаються як напрями інтенсифікації виробництва в сільському господарстві. Тому в основі формування інтенсивного типу економічного розвитку окремих сільськогосподарських підприємств реалізується концепція економічного зростання виробництва в окремих регіонах. Як відомо, існують два типи економічного зростання: екстенсивний та інтенсивний. Екстенсивний тип передбачає розширене відтворення за рахунок приросту кількісних чинників виробництва, таких як поголів’я тварин або посівних площ, за незмінних технологій. Особливість інтенсивного типу економічного зростання полягає у збільшенні обсягів виробництва за рахунок якісного вдосконалення всіх чинників виробничого процесу. Тому соціальна спрямованість економічного зростання вимагає переходу саме до економічного типу зростання вимагає переходу саме до інтенсивного типу, який передбачає інтенсифікацію виробництва на основі використання прогресивних досягнень науково – технічного прогресу.
Прискорення темпів економічного зростання і визначає сформований у сільськогосподарських підприємствах тип відтворення, який впливає на результати виробництва та найважливіші елементи відтворювального процесу. Це означає, що у кожному сільськогосподарському підприємстві повинна бути обґрунтована й реалізована система заходів, що забезпечує найбільш прийнятний на найближчу перспективу тип економічного розвитку підприємства з урахуванням стану розвитку його економіки та умов господарювання.
Слід зазначити, що незважаючи на важливість проблеми розвитку процесу інтенсифікації сільськогосподарського виробництва, її комплексним дослідженням в умовах ринку приділяється невиправдано мало уваги. У переважній більшості наукових публікації вивчаються окремі, хоча і досить важливі, чинники розвитку інтесифікаційних процесів.
Інтенсифікація виробництва має на меті перехід до такого типу економічного розвитку, при якому збільшення масштабів виробництва досягається в результаті підвищення ефективності витрат. Збільшення ж отримання кінцевої продукції на одиницю використання живої та уречевленої праці знаходиться в самій тісній залежності від рівня пропорційності і збалансованості самої економіки, від точної відповідності розподілення між суспільною працею і суспільними потребами. Очевидно, що інтенсивний тип розширеного відтворення не сумісний з диспропорціями (дефіцитом) з відсутністю необхідного співвідношення у рівні розвитку основних умов процесу виробництва, тому що навіть незначна непропорційність гальмує зростання ефективності [13 c. 64]
Процес формування інтенсивного типу розвитку є досить складним і багатогранним, оскільки залежить від багатьох чинників – зовнішніх, притаманних мікро – та макросередовищу функціонування аграрних підприємств, і внутрішніх, які діють та регулюються самим підприємством у реальному житті спостерігається тісне переплетення зовнішніх і внутрішніх чинників, а тому сформувати інтенсивний тип розвитку можуть лише ті підприємства, які раціонально й швидко впроваджують у життя сучасні досягнення науково – технічного прогресу, що є результатом змін у макросередовищі та, зокрема, в такій його ланці, як науково – технічне середовище. Тому кардинальне прискорення науково – технічного процесу і впровадження його досягнень у практику розглядається як один із найважливіших напрямів формування інтенсивного типу розвитку аграрних формувань.
Отже перш ніж вести мову про обґрунтування інтенсивного типу економічного розвитку сільськогосподарського підприємства, необхідно виходити з наших міркувань, а саме: під інтенсивністю сільськогосподарського виробництва слід розуміти комплекс організаційно – економічних, технологічних, технічних та екологічних заходів, що базуються на передових досягнення науково – технічного прогресу, спрямованих на формування напруженості й посиленої діяльності сільськогосподарського виробництва через концентрацію до оптимального рівня авансованого капіталу на гектар земельних угідь, що забезпечує випереджувальне збільшення виробництва продукції з цієї площі та підвищення ефективності використання вкладених ресурсів, тому процес інтенсифікації сільськогосподарського виробництва напряму пов'язаний із залученням додаткових матеріальних ресурсів. А звідси, визначення рівня інтенсивності, за якого досягатиметься максимальний прибуток, нерозривно пов'язане з оптимальним розподілом ресурсів між окремими галузями й окремими видами продукції.
Для формування інтенсивного типу відтворення слід обов'язково враховувати що кожен напрям інтенсифікації має граничну межу використання, нехтування якою може негативно впливати на агроекологічну систему. Йдеться про екологічно допустимий рівень того чи іншого чинника інтенсифікації. Зокрема, застосування азотних добрив призводить, як відомо, до підвищення в біомасі вмісту нітратів, а тому максимальний рівень внесення цих добрив повинен контролюватися межею, за якою забруднення продукції нітратами перевищуватиме гранично допустимий рівень, передбачений стандартом.
При визначенні шляхів удосконалення сучасного аграрного природокористування необхідно враховувати окремі напрями інтенсифікації в галузі сільського господарства:
- спеціалізація сільськогосподарських підприємств – це складний і різнобічний процес, що включає економічно вигідне розміщення основних видів продукції, які відповідають природно – кліматичним умовам і мають перспективу збільшення обсягів виробництва. В процесі реформування і у відповідності до розробленої Урядом довгострокової програми “Україна – 2010” аграрна політика направлена на зацікавленість виробників сільськогосподарської продукції переходити на більш вузьку спеціалізацію що обумовлюється вимогами ринкової економіки та ціновою політикою держави. Чим вищою буде ступінь суспільного розвитку і більш досконалі його продуктивні сили, тим ширше будуть застосовуватись нові технології і технічні засоби, що призведе до необхідності поглиблювати спеціалізацію сільськогосподарського виробництва;
- нові форми організації праці дозволяють аграріям швидше пристосовуватись до вимог ринку і намагатися задовольнити його потреби;
- ріст інвестицій і капіталовкладень. Подолання негативної дії затратного типу розвитку виробництва можливе лише шляхом запровадження прогресивних технологій, що потребує проведення оновлення технічного оснащення виробництва. Це має бути направлено на значне зменшення загальної потреби технічних засобів виробництва, які повинні бути набагато продуктивнішими і досконалішими. Для цього потрібні значні інвестиції з боку держави. Одним з джерел інвестування може стати лізинг. Слід також приділяти увагу не тільки технічній стороні виробництва, але і розвитку соціальної сфери села, покращенню мережі сільських автодоріг;
- механізація та автоматизація дозволяє підвищити технічний рівень виробництва, що суттєво впливає на якість виконання технологічних робіт, їх своєчасність підвищує продуктивність праці, її оплату, тим самим роблячи привабливою для робітників;
- ресурсно – та енергозберігаючі технології. Світова тенденція до мінімалізації обробітку ґрунту зумовлена як спробою зменшити витрати коштів і, безумовно, можливістю керувати ґрунтотворним процесом з виходом на відтворення ґрунтової родючості яке дуже дороге на фоні оранки. З появою у виробництві високоефективних гербіцидів виникла можливість частково або повністю відмовитись від механічних прийомів обробітку ґрунту та боротьби з бур'янами залежно від його щільності і механічного складу, а залишення на поверхні ґрунту поживно – кореневих, рослинних решток є головним фактором який запобігає виникненню водної і вітрової ерозії ґрунтів;
- хімізація є провідним напрямком інтенсифікації, тому що дозволяє застосовувати нові технології в рослинництві та вирощувані тварин.
- біотехнології дозволяють мати екологічно чисте агровиробництво яке може конкурувати на світових ринках, і дуже актуальне в теперішній час, коли проблемам екології приділяється велика увага. Попит на екологічно чисті продукти у всьому світі дуже великий, тому що охоплює велику кількість споживачів, а саме в сфері дитячого харчування, лікування та профілактика багатьох захворювань [14 c.10].
Усі фактори інтенсифікації залежно від походження та ролі у цьому процесі об’єднуються в окремі групи. Серед них важливе місце посідають природні ресурси, використання яких залишається поки що на низькому рівні не більше 5 – 10 %. Решта 90 – 95 % наявних природних ресурсів практично безповоротно втрачається для людини. Більша частина таких втрат є джерелом забруднення води, атмосферного повітря і ґрунту. Саме у процесі виробництва проявляється органічний зв'язок проблеми раціонального використання природних ресурсів з проблемою охорони навколишнього середовища від забруднення. За цих умов необхідне впровадження безвідходних технологій з рециркуляцією природних ресурсів, тобто з регенеруванням їх багаторазового використання. Йдеться про те, щоб в ідеалі відходи однієї галузі виробництва слугували сировиною для іншої галузі, що означатиме перехід до замкнутих екологічних циклів.