7. Відсутність системи податкових стимулів впровадження нових технологій.
Інтеграція науково-технічної сфери в процеси економічної і соціального розвитку суспільства означає формування системи інститутів, які створюють могутні сили для нововведень, що сприяють створенню ринків наукомісткої продукції. Формування національної науково-технічної моделі розвитку передбачає створення інноваційної інфраструктури. Ця структура в Україні представлена лише одним типом інституційних інститутів – технопарками.
Технологічні парки є найбільш адаптованою організаційною формою: вирішують широке коло регіональних і науково-технічних і соціальних проблем, вони поєднують університетів, науково-дослідних та промислових організацій.
В Україні формування даної системи почалося у 200 році, станом на 2009 рік загальна чисельність технопарків складала 16 із низ 12 зареєстрованих.
Короткий аналіз процесу становлення цих інноваційних структур в Україні засвідчує зниження на сьогодні динаміки їх розвитку, хоча практика роботи технопарків підтверджує їх доцільність в інноваційній діяльності.
Станом на 2008-2009 р. в Україні було зареєстровано 9 проектів технопарків.
Перелікчинних проектів, що реалізуються за пріоритетними напрямами діяльності технологічних парків, що включені до державного реєстру (Додаток 1).
У рамках виконання інвестиційної і інноваційної діяльності технологічними парками України з 2000-2008 рік обсяг реалізованої інноваційної продукції складав 11,8 млрд. грн. За 2008 рік загальний обсяг реалізованої інноваційної продукції складав 851,5 млн. грн., що на 1705,7 млн. грн. менше порівняно з 2007 роком. Динаміка зменшення обсягів реалізованої інноваційної продукції свідчить про припинення державної підтримки технологічних парків.
У рамках дії спеціального режиму діяльності технологічних парків в 2008 році було перераховано 1,5 млн. грн., коли у 2007р. – 30 млн. грн., при цьому було створено 222 робочих місця. Різка зміна діяльності технопарків пояснюється прийняттям закону Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет на 2005 рік" в наслідок чого було скасовано непряму підтримку технологічних парків у вигляді податкових пільг, що і порушило виконання затверджених інноваційних проектів.
Стосовно участі держави в розвитку науково-технічного та інноваційного розвитку країни, можемо відмітити, що було розроблено ряд законодавчих та нормативних актів, що регулюють наукову та інноваційну діяльність, проводяться державні конкурси наукових та науково-технічних проектів; розроблена державна цільова науково-технічна та соціальна програма "Наука в університетах", надаються державні премії та стипендії в галузі науки та техніки, надаються гранти для підтримки наукових розробок молодих вчених, розробляються програми науково-технічного та інноваційного розвитку тощо.
На сьогодні серед основних стратегічних орієнтирів політики уряду є: економічне стимулювання створення конкурентоспроможних виробництв промисловості, трансферу технологій та інноваційної діяльності; побудова сучасної конкурентоспроможної економіки на основі інноваційної та інвестиційної діяльності, заохочення спрямування фінансових, технологічних та організаційних ресурсів на інноваційні цілі. На жаль, неналежне виконання законодавчою та виконавчою гілками влади положень законів, спрямованих на створення сприятливих умов для розвитку наукової та інноваційної діяльності, а також його часті зміни гальмують цей процес.
Щодо проблеми трансферту технологій – рух технології з використанням яких-небудь інформаційних каналів від одного її індивідуального або колективного носія до іншого. Трансферт технологій є важливим засобом здійснення інноваційного процесу, інструментом комерціалізації технологій.
Для України характерним на сьогодні є вкрай незадовільні показники патентно-ліцензійної діяльності. В Україні технологічний трансферт є прерогативою приватних компаній, але держава часто додатково контролює його, наприклад розповсюдження запатентованих технологій, які становлять державну таємницю.
Для реформування та перспективної розбудови національної патентної системи України Егоров Ігор Юрійович пропонує скористатися досвідом США, Хоча, на мою думку проблеми, що були у цій сфері у минулому в США повністю не відповідають сучасним реаліям України, але потрібно прийняти хоча б якісь заходи, а потім на практиці їх вдосконалити.
Заходи реформування патентної системи України відповідно до аналогічних систем у світі:
· Незалежне оцінювання патентів третьою стороною;
· Стимулювання надання чіткої інформації про зміст патенту з боку заявника;
· Скорочення кількості спірних патентів;
· Чітке визначення можливого збитку, обмежуючи його обсягами безпосереднього економічного збитку, а не того, що пов'язаний з розмірами потенційного ринку.
Щодо розвитку і вдосконалення найбільш ефективних організаційно-економічних форм інтеграції науки і виробництва як в світі, так і в Україні, а саме територіально-виробничих і наукових комплексів – технопарків.
Згідно з думкою Покотилової В. І. державою повинні надаватися цільові субсидії для технопарків:
· Звільнення від ввізного мита при ввезенні в Україну для реалізації проектів технологічних парків нового устаткування, обладнання та комплектуючих, які не виробляються в Україні.
· У вигляді податків на прибутки одержаного при реалізації прибутків технопарків.
· Податкового векселя на суму податкового забов’язання, що нараховується при імпорті нового устаткування та комплектуючих.
· Вдосконалення нормативно-правової бази.
Розв’язання проблеми розвитку національного науково-технічного потенціалу передбачається шляхом комплексного та системного виконання таких завдань:
- Забезпечення інноваційної спрямованості освіти;
- Підвищення результативності вітчизняного сектора наукових досліджень і розробок з метою посилення його ролі у забезпеченні інноваційного розвитку економіки;
- Забезпечення розширеного відтворення знань на основі інтеграції ВНЗ, академічних та галузевих наукових установ;
- Забезпечення розвитку системи фінансово-кредитної підтримки реалізації конкурентоспроможних науково-технічних програм;
- Забезпечення розвитку виробничо-інноваційної інфраструктури;
- Створення умов для трансферту технологій та покращення ефективності охорони прав інтелектуальної власності;
- Управління відповідно до норм ЄС та СОТ прозорого механізму стимулювання та державної підтримки впровадження науково-технічної та інноваційної діяльності суб’єктів господарювання;
- Упровадження ефективного механізму державно-приватного партнерства, спрямованого на досягнення високого рівня конкурентоспроможності вітчизняної продукції на світовому ринку в окремих секторах наукового виробництва переважна на основі впровадження вітчизняних технологій;
- Забезпечення захисту і підтримки вітчизняного виробника;
- Формування позитивного ставлення до інновацій у суспільстві;
- Забезпечення розвитку ефективної інформаційно-аналітичної та експерино-консалтингової інфраструктури інноваційної діяльності;
- Розвиток кадрового потенціалу в сфері науково-технічної та інноваційної діяльності, боротьба з проблемою "відпливу умів" з України до розвинених країн, шляхом впровадження ефективних соціальних гарантій з сторони держави працівникам науково-технічної сфери.
науковий технічний економічний україна
Отже, аналіз основних складових науково-технічного потенціалу України показав, що на сьогоднішній день в нашій державі існують серйозні проблеми пов’язані з нестачею висококваліфікованих кадрів, недостатнім, я б навіть сказав мізерним порівняно з розвиненими країнами фінансування науково-технічної сфери, також негативним явищем в розвитку нашого інноваційного потенціалу є незацікавленість самих фірм і підприємств у вироблені нових знань та застосування їх на практиці, зменшення кількості інноваційно-активних підприємств та гальмування розвитку високотехнологічних галузей промисловості.
Негативним моментом є те, що заходи, які здійснюються для покращення даної ситуації не є комплексними та систематичними, а здебільшого поодинокими.
Існує дуже слабкий зв'язок між освітою, наукою, державою та бізнесом в процесі побудови фундаменту для подальшого науково-технічного розвитку.
Попри, ще доволі значний, хоч не такий уже й потужний який би хотілося науково-технічний потенціал України, який ми отримали у спадок після розпаду СРСР, на даному етапі глобалізації економіки наші технології доживають останні дні, тому на найвищому рівні, незважаючи на кризу потрібно негайно вживати заходів, щодо розвитку нашого інноваційного потенціалу.
Вкладення коштів в науку на сьогодні є найвигіднішою інвестицією, уже сьогодні з боку органів державної влади потрібно створювати і вводити комплексні, цілісні і систематизовані програми розвитку високотехнологічного сектору економіки.
А саме необхідно створити систему зв’язків між інноваційними розробками і впровадження їх на практиці через створення сприятливих економічних умов для діяльності технопарків, потрібно подолати проблему технологічного трансферту, приділяти увагу вітчизняним інноваційним розробкам, а не давати можливості іншим країнам заробляти на наших винаходах і найголовніше створити умови для науковців, щоб запобігти їх еміграції.
1. Состояние и развитие высоких технологий в Украине / Д. Л. Старокадомский// Наука та інновації. – 2009 - №5. – с. 86.
2. Вплив науково-технічного прогресу на економічне становище держави / В. М. Порохня // Держава та регіони. – 2006 - № 5 -. 248-251.