Стабільно розвивається економіка можлива лише в теорії. Навіть ефективно діюча економіка випробує безробіття. Фрикційне безробіття виникає через недосконалу інформацію про робочі місця і кваліфікованих заявників на робоче місце. Фрикційне безробіття відповідає багато в чому природній нормі безробіття. Структурне безробіття виникає через фактори, що не дозволяють в умовах динамічної економіки забезпечити відповідність заявок на робочі місця і пропозиції. Циклічне безробіття – наслідок недостатності сукупного попиту на працю, що дозволяє піднятися до рівня повної зайнятості. Повна зайнятість – рівень зайнятості, що відповідає економіці з природною нормою безробіття. Природна норма безробіття – наслідок фрикційного і структурного безробіття. З економічної точки зору зайнятість розуміється як продуктивне з'єднання зайнятих і робочих місць, що дозволяє робити потрібні людям товари і послуги.
Інфляція – загальний ріст цін на товари і послуги. Вона виміряється за допомогою цінового індексу. Індекс споживчих цін вимірює вартість життя середнього споживача. Іншим визначенням інфляції може бути падіння купівельної спроможності грошової одиниці. В даний час інфляція - один із самих хворобливих і небезпечних процесів, що негативно впливають на фінанси, грошову й економічну систему в цілому. Інфляція означає не тільки зниження купівельної спроможності грошей, вона підриває можливості господарського регулювання, зводить нанівець зусилля по проведенню структурних перетворень, відновленню порушених пропорцій. У країнах з розвиненою ринковою економікою інфляція може розглядатися як невід'ємний елемент господарського механізму. Однак вона не представляє серйозної загрози, оскільки там відпрацьовані і достатньо широко використовуються методи обмеження і регулювання інфляційних процесів.
Безробіття та інфляція знаходяться у зворотній протилежності. Переливання безробіття в інфляцію небезпечно для економіки із-за непередбачених наслідків. Після проведення ряду невдалих експериментів щодо штучного зниження рівня безробіття, уряди країн-експериментаторів перейшли до теорії природного рівня безробіття, що використовується донині. Інакше кажучи, співвідношення, встановлене кривою Філіпса не працює для довготривалих періодів.
3. Теоретичні основи функціонування ринку праці
Ринок праці, як важлива багатопланова сфера економічного і соціально-політичного життя суспільства потребує кваліфікованого регулювання з метою підвищення ефективності його функціонування. Саме створення дієвої системи регулювання сфери зайнятості є одним з основних соціальних заходів розвитку суспільства. Державна політика зайнятості населення залежить від темпу і характеру ринкових перетворень. Вона передбачає систему адаптації різних категорій незайнятого населення до вимог ринку праці, а також систему соціального захисту безробітних та осіб з обмеженою конкурентноспроможністю.
Державне регулювання зайнятості населення має грунтуватися на :
·забезпеченні соціального партнерства суб”єктів ринку праці, тобто створенні рівних можливостей усім громадянам незалежно від їхнього походження, соціального і майнового стану, расової і національної належності, статі, віку, політичних переконань, ставлення до релігії , реалізації права на вільний вибір виду діяльності відповідно до своїх здібностей та професійної підготовки з урахуванням особистих інтересів та суспільних потреб;
·сприянні забезпеченню ефективної зайнятості, запобіганні безробіттю, створенні нових робочих місць та умов для розвитку підприємництва;
·добровільності й відсутності примушування громадян щодо вибору сфери діяльності й робочого місця;
·гласності на основі всебічного інформування населення про наявність вакантних робочих місць;
·дотриманні комплексності заходів щодо регулювання зайнятості населення;
·підтримці працездатних громадян у працездатному віці, які потребують соціального захисту;
·забезпеченні заходів запобіжного характеру щодо регулювання зайнятості населення та відтворення робочих місць;
·певної гарантії зайнятості, тобто гарантії збереження робочих місць і професії, гарантії одержання доходів.
Залежно від стану економіки та ринку праці передбачається здійснення активних та пасивних заходів регулювання зайнятості.
До активних заходів належать:
·створення додаткових і нових робочих місць шляхом реструктуризації економіки, розвитку приватного бізнесу, особливо малого й середнього, створення умов для іноземного інвестування та для самозайнятості населення тощо;
·профорієнтація, підготовка й перепідготовка кадрів;
·організація громадських робіт;
·посилення територіальної та професійної мобільності робочої сили;
·розвиток служби зайнятості тощо.
До пасивних заходів належать: виплата допомоги у зв”язку з безробіттям і надання допомоги членам сімей, які перебувають на утриманні безробітних.
Слід наголосити, що створення нових постійних і тимчасових робочих місць у сучасних умовах значною мірою залежать від розвитку малих підприємств і кооперативів. Нині в Україні на них припадає приблизно 60% загальної кількості зайнятих у недержавних структурах.
Для створення малих підприємств не потрібно великого стартового капіталу. Водночас ці підприємства забезпечують роботою значну частку тимчасово незайнятих громадян.
Галузева спеціалізація, розміри малих підприємств мають визначитися структурними та соціальними пріоритетами розвитку окремих міст, областей з урахуванням збалансованості регіональної економіки. Такі підприємства зможуть функціонувати навіть за умови банкрутства підприємств-монополістів і формуватимуть ринкове середовище та розвиток конкуренції. Малі підприємства можуть створювати вивільнені з виробництва працівники однієї або близьких спеціальностей.
Перспективним напрямом є організація малих підприємств шляхом залучення на них випускників профтехучилищ, технікумів з подальшим переведенням цих підприємств на оренду, викуп. Незважаючи на відносно меншу вартість робочих місць у соціально-побутовій сфері, доцільно створювати нові підприємства у виробничій сфері, зокрема у виробництві будівельних матеріалів, для перероблення м”яса, овочів, фруктів, заготівлі продукції, а також у виробничій інфраструктурі.
Про ефективність створення малих підприємств свідчить і зарубіжний досвід. Із загальної кількості нових робочих місць у промисловості розвинених країн від 60 до 80% припадає на малий бізнес. У Німеччині, наприклад, до 70% безробітних отримують роботу саме на малих підприємствах. Прогресивним напрямом регулювання зайнятості слід вважати пільгову кредитну і податкову політику щодо підприємств, які збільшують кількість робочих місць і надають їх соціально незахищеним групам незайнятого населення.