МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ
ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
Київський національний економічний університет імені В. Гетьмана
Кафедра стратегії підприємств
Управління інтелектуальним капіталом підприємства
Київ - 2009
ЗМІСТ
Вступ
Розділ 1. Поняття та структура інтелектуального капіталу підприємства
Розділ 2. Методичні підходи до оцінки інтелектуального капіталу підприємства
Розділ 3. Управління інтелектуальним капіталом підприємства
Висновки
Список використаних джерел
ВСТУП
У сучасному світі відбуваються важливі економічні трансформації, пов'язані з інтенсифікацією накопичення і використання інтелектуального капіталу. На відміну від попереднього періоду, коли визначальними факторами розвитку були матеріально-речовинний і фінансовий капітали, інтелектуальний капітал набуває все більшого значення. Як випливає з робіт багатьох вчених-економістів, інтелектуальний капітал є стратегічним фактором економічного розвитку.
У макроекономічному аспекті інтелектуальний капітал у процесі економічної глобалізації став головним чинником, який визначає місце країни у новій економіці. На макрорівні реалії сучасних економічних процесів такі, що підприємство вже не може забезпечувати істотні конкурентні позиції на ринку тільки за рахунок матеріальних і фінансових ресурсів. Успіх фірми все більшою мірою залежить від її інтелектуальних можливостей, які втілюються у процесі виробництва та реалізації нових товарів, створенні додаткових фінансових потоків.
Через те що концепція інтелектуального капіталу почала формуватися порівняно недавно – наприкінці 90-х років XX ст., важливіша науково-практична проблема ефективного управління інтелектуальним капіталом на рівні підприємства, окремі аспекти якої досліджували такі відомі фахівці, як Т. Стюарт, Л. Едвінсон і М. Мелоун, Е. Брукінг, Я. Берсуцький, І. Булєєв, Ф. Євдокимов, М. Лепа, Л. Саломатіна, А. Кабанов, В. Нейєнбург, А. Козирєв, М. Бендіков, Є. Джамай, А. Воронкова, О. Бандирська, А. Ступницький, Є. Панченко, Н. Казакова, залишається неопрацьованою. Дотепер є невирішеними основні завдання: формування механізму управління інтелектуальним капіталом, визначення критеріїв і розробка методів оцінки ефективності управління цим ресурсом. Крім того, потребує подальшого дослідження сама концепція інтелектуального капіталу, його визначення як економічної категорії, аналіз структури.
Обмірковуючи все вищесказане, я обрала таку тему курсової: «Управління інтелектуальним капіталом підприємства».
Об’єктом дослідження роботи є
Предметом дослідження є|з'являється,являється| економічний зміст інтелектуального капіталу підприємства та управління ним.
Теоретичне значення роботи полягає в пошуках підходів щодо управління інтелектуальним капіталом підприємства.
Основні завдання:
· проаналізувати поняття та структуру інтелектуального капіталу;
· дати характеристику основним методичним підходам до оцінки інтелектуального капіталу;
· скласти підходи щодо управління інтелектуальним капіталом.
Робота складається з вступу, трьох розділів, висновку, списку використаних джерел та додатків.
РОЗДІЛ 1. Поняття та структура інтелектуального капіталу підприємства
Становлення економічних знань у розвинених країнах Заходу у 90-ті роки XX ст. привернуло увагу дослідників до категорії інтелектуального капіталу як однієї із системоутворюючих категорій, породжених новим постіндуcтріальним суспільством. Загальновизнано, що інтелектуальна, науково озброєна праця, яка базується на знаннях, творчі здібності працівників, їх професійна кваліфікація, права на дизайн, патенти, торгівельні знаки та інформаційні структури стають першоосновою та рушійною силою виробництва в інформаційну епоху. Впровадження у науковий ужиток поняття «інтелектуальний капітал» стало відображенням принципово нового підходу до аналізу ринкових відносин, конкурентних переваг та лідерства підприємств, заснованих на ефективному використанні унікальних за своєю природою нематеріальних чинників, здатних привести в дію механізм інноваційного розвитку.
Вважається, що термін "інтелектуальний капітал" вперше використав у 1969 р. відомий американський дослідник Дж.К. Гелбрейт. Водночас глибокі теоретико-методологічні дослідження цієї економічної категорії були започатковані наприкінці XX ст. у працях Л. Едвінссона, Т. Стюарта, М. Мелоуна, Д. Даффі, Т. Фортьюна, П. Салівана, Л. Прусака, Д. Клейна, Б. Брукінга, Л. Хіроякі та ін. Однак новизна та складність цієї проблеми зумовили неоднозначність та суперечливість наявних підходів до визначення сутності та структури інтелектуального капіталу. У сучасній економічній літературі можна виокремити такі підходи до аналізу сутності інтелектуального капіталу:
— визначення інтелектуального капіталу через розкриття його структури (інтелектуальний капітал як єдність людського і структурного капіталів; сума нематеріальних активів фірми; сукупність людського та машинного інтелектів);
— визначення інтелектуального капіталу через аналіз його призначення, тієї специфічної ролі, яку ви відіграє у процесі суспільного відтворення (інтелектуалі ний капітал як формалізований і зафіксований інтелектуальний матеріал, призначений для виробництва більш цінного майна; знання, що використовуються для отримання конкурентних переваг);
— визначення інтелектуального капіталу через усталене розуміння сутності категорії капіталу як явного вкладення (цінності, ресурсу ), що уможливлює отримання доходу (інтелектуальний капітал як знання, здатні приносити прибуток; інтелектуальні ресурси підприємства, здатні створювати нову вартість ,приносити дохід). Так відомий західний дослідник Т. Стюарт стверджує, що перетворення інтелекту в капітал означає здатність отримувати дохід шляхом комерційного використання інтелекту.[7;112]
З позиції філософської категорії, інтелектуальний капітал розглядається як здатність до мислення, пізнання, особливо до його вищих теоретичних рівнів, що властиво інтелекту. Стосовно ж до капіталу, у цьому разі, інтелектуальний капітал розглядається як накопичення наукових, теоретичних і практичних знань людства, суспільства про відповідні дії, процеси, проблеми, вирішення. Інтелектуальний капітал можна розглядати і як систему знань, яка базується на системному характері людського мислення, аби оперувати цими знаннями діалектично, тобто як взаємопов’язаними, рухливими ,суперечливими, такими, що переходять одні в інші або узагальнюються, викристалізовуються, стверджуються.
Як економічна категорія «інтелектуальний капітал» являє собою синтез понять «капітал» та «інтелект». Розглянемо ці два поняття.
Капітал – це авансована вартість, що в процесі свого руху приносить додаткову вартість, тобто «самозростаюча» вартість. Вчення про додаткову вартість – основа економічної теорії К. Маркса.
Якщо розглядати капітал з точки зору підприємства, - це сума вартісних оцінок майна та кошів підприємця, які він може використовувати на господарські потреби.
Інша базова категорія – інтелект – розум, здатність мислити, проникливість, сукупність тих розумових функцій ,що перетворюють сприйняття в знання чи критично переглядають або аналізують уже наявні знання. Відомий дослідник з психології інтелекту В. Дружинін підкреслює так звану триєдність інтелекту: це – загальна здатність до пізнання і вирішення проблем, яка визначає успішність будь-якої діяльності; сприйняття, пам’яті, уявлення, мислення й уяви; здатність до вирішення проблеми.[2;115]
Якщо донедавна інтелект асоціювався виключно з природною розумовою діяльність людини, то сьогодні ми маємо виділення такої категорії як штучний інтелект, суть якого полягає у відтворенні машинами окремих інтелектуальних дій людини, його використовують при побудові так званих інтелектуальних систем, при розв’язанні задач орієнтування в просторі, розпізнання обстановки, у складних системах переробки інформації.
Таким чином інтелектуальний капітал підприємства – це капітал, створений людським чи машинним інтелектом і представлений інтелектуальними ресурсами, які в процесі використання формують інтелектуальний продукт.
Отже, як економічна категорія, інтелектуальний капітал розглядається з позиції авансованої інтелектуальної вартості, що в процесі свого руху приносить більшу вартість за рахунок додаткової вартості.[4; 256]
На думку багатьох дослідників, інтелектуальний капітал – це інтелектуальний потенціал, що активно використовується суб’єктами господарювання у процесі економічного розвитку з метою отримання доходу.
Інтелектуальний потенціал при цьому трактується як можливості, створенні інтелектуальними ресурсами різних рівнів, щодо реалізації певної мети.
Як провідний чинник та основа інтелектуальної економіки, інтелектуальний капітал має такі специфічні ознаки:
- не є матеріальним у традиційному розумінні, хоча форми, яких набувають інтелектуальні активи, можуть бути матеріальними;
- перебуває одночасно у формах запасу і продукту, його споживання є водночас його примноженням;
- зберігається та нагромаджується у специфічних, нетрадиційних формах;
- є основним компонентом визначення ринкової вартості сучасних підприємств.
При цьому дослідники розрізняють:
- сукупний інтелектуальний капітал – сукупність знань, досвіду, зв’язків, інформації, що накопичені і використовуються на рівні суспільства в цілому;
- інтелектуальний капітал фірми – сукупність активів окремої фірми, заснованих на інтелектуальних здібностях її співробітників, що реалізуються в процесі інноваційної діяльності;