Головне завдання механізму управління інтелектуальним капіталом – забезпечення його розвитку та ефективне використання. Відповідно, з огляду на головне завдання, призначення механізму управління інтелектуальним капіталом повинне заключатися в:
- забезпечення ефективного функціонування інтелектуального капіталу;
- раціональне використання всіх видів інтелектуального капіталу;
- формування системи управління інтелектуальним капіталом підприємства і забезпечення її відповідності як внутрішнім, так і зовнішнім умовам діяльності підприємства;
- створення нормативної бази управління інтелектуальним капіталом з метою обґрунтування прийняття управлінських рішень;
- розподіл обов’язків між суб’єктами управління.
Функції управління інтелектуальним капіталом реалізовуються шляхом застосування відповідних методів управління.
Можна виділити три основні групи методів управління, що застосовуються до інтелектуального капіталу:
· організаційні – чітка організація роботи всіх елементів інтелектуального капіталу;
· економічні – ґрунтується на базових економічних законах і принципах;
· соціально-психологічні – враховуються соціально-психологічне розмаїття елементів управління.
Механізм управління інтелектуальним капіталом повинен передбачати раціональне поєднання відповідних методів управління, що, в свою чергу забезпечить реалізацію функцій інтелектуального капіталу і досягнення поставлених цілей
Організаційно-економічний механізм управління інтелектуальним капіталом як система повинен мати структуру, яка б визначала сталі зв'язки і відносини всередині нього, а також основні напрями управлінських впливів, що забезпечувало б цілісність механізму і його тотожність самому собі. Отже, обґрунтування структури механізму є одним з ключових завдань розробки його загальної концепції.(рис. 3.1.)Розглянемо окремо управління складових структури інтелектуального капіталу підприємства, оберемо для цього найуживанішу структуру, складовими якої є людський, структурний та споживчий капітал.
Управлінням людським капіталом займається менеджер по роботі з персоналом, яки керує саме людську розумову діяльність, використовуючи при цьому такі методи, як постановка завдання, мотивація, контроль.
Зосередимось на мотивації, адже саме завдяки цьому методу люди заохочені працювати краще. Має бути впроваджена мотиваційна політика, яка є досить важливою. Мотиваційна політика, розглянута як процес, теоретично може бути із 6-ти стадій:
- виникнення потреб;
- пошук шляхів усунення потреби;
- визначення цілей (напрямки);
- здійснення дії;
- одержання винагороди за здійснення дії;
- усунення потреби;
Дуглас Макгрегор прийшов до висновку, що на основі цих чинників можливо застосувати два різних підходи до керування, які він назвав “Теорія X” і “Теорія Y”.
“Теорія X” – втілює чисто авторитарний стиль керування, характеризується істотною централізацією влади, жорстким контролем по перерахованим вище чинниках.
“Теорія Y” – відповідає демократичному стилю керування і припускає делегування повноважень, покращення взаємовідносин у колективі, обліку відповідної мотивації виконавців і їхніх психологічних потреб, утримання роботи.[7;345]
Обидві теорії мають рівне право на існування, але у чистому виді на практику не зустрічаються. Як правило в реальному житті має місце комбінація різних стилів керування.
Щодо структурного капіталу, то це є саме запровадження технічних новинок, патентів. Для управління на цьому рівні застосовуються такі принципи як :
1. Усвідомлювати роль результату інновації . При цьому керівник повинен відрізняти корисну для бізнесу інтелектуальну власність від непотрібної.
2. Збирати інформацію про конкурентні ноу-хау. Необхідно здійснювати оцінку потенційних можливостей інтелектуального капіталу та пов’язаних з ними стратегій діяльності наявних конкурентів на регулярній основі.
3. Забезпечити конкурентоспроможність результатів діяльності.
4. Створювати або купувати права на потрібні підприємству нові технологічні розробки. Підприємству треба вирішити, де взяти необхідні об’єкти права інтелектуальної власності: створити їх власними силами (за замовленням) або придбати, наприклад, за ліцензійним договором.
5. Враховувати податок на інтелектуальну власність. Процедуру управління інтелектуальним капіталом слід здійснювати з належним консультуванням стосовно бухгалтерського обліку та оподаткування.
6. Бути готовими захищати права свого інтелектуального капіталу. Управління інтелектуальним капіталом обов’язково має передбачати правила поведінки стосовно відносин з порушниками прав.
7. Вимірювати ефективність роботи інтелектуального капіталу. [9;66],[10;12]
Споживчий капітал займає досить важливе місце в компанії, адже завдяки йому інтелектуальний капітал перетворюється на гроші. І тому досить важливо щоб управління ним було на високому рівні. Тобто має проводитись відмінна робота зі споживачами, потрібно зробити так, щоб попит на продукцію був максимальним. Це реалізується через добре розроблену рекламу, через індивідуальну роботу зі споживачами, через різноманітні знижки, акції і тому подібне.
ВИСНОВКИ
Інтелектуальний капітал – це інтелектуальний потенціал, що активно використовується суб’єктами господарювання у процесі економічного розвитку з метою отримання доходу.
Інтелектуальний потенціал при цьому трактується як можливості, створенні інтелектуальними ресурсами різних рівнів, щодо реалізації певної мети.
Інтелектуальний капітал складається з: людського, структурного та організаційного капіталу. Також є й інші його класифікації, але вищезазначена є найбільш поширеною.
Якщо донедавна інтелект асоціювався виключно з природною розумовою діяльність людини, то сьогодні ми маємо виділення такої категорії як штучний інтелект, суть якого полягає у відтворенні машинами окремих інтелектуальних дій людини, його використовують при побудові так званих інтелектуальних систем, при розв’язанні задач орієнтування в просторі, розпізнання обстановки, у складних системах переробки інформації.
Є безліч методів та підходів до оцінки інтелектуального капіталу, які застосовуються як для оцінки окремих галузей інтелектуального капіталу, так і інтелектуального капіталу в цілому.
Інтелектуальний капітал підприємства має декілька складових елементів і на його формування й величину впливає досить численна група різнорідних факторів. Тому інтегральна оцінка інтелектуального капіталу компанії повинна відображати багатогранну діяльність компанії в цілому
Досліджено та розроблено найважливіші підходи до управління інтелектуальним капіталом в цілому та окремо його структурними елементами, організаційно-економічний механізм управління інтелектуальним капіталом підприємства, що являє собою систему елементів (цілей, функцій, методів, організаційної структури і суб'єктів) та об'єктів (видів інтелектуального капіталу) управління, в якій відбувається цілеспрямоване перетворення впливу елементів управління на необхідний стан або реакцію інтелектуальних ресурсів та систему управління інтелектуальним капіталом.
Інтелектуальний капітал скоро стане головним критерієм оцінки наших компаній і закладів, тому що лише він здатен відобразити динаміку організаційної стійкості і процесу створення цінностей. Тільки він придатний для оцінки сучасного виробництва, яке змінюється так швидко, що робити висновки про його вартість можна лише з урахуванням таланту його робітників, їх відданості справі та якості знарядь праці, які вони.
Досліджено, у найбільших компаніях світу, частка інтелектуального капіталу займає більше ніж половину, а також вартість компанії досить зростає, при збільшені частки інтелектуального капіталу.
Список використаних джерел
1. Базилевич В.Д. Інтелектуальна власність: Підручник. – К.:Знання – 2006. – 431с.
2. Дружинин В.Н. Психология общин способностей. – СПб.,2000. – 268с
3. Ілляшенко С.М. Управління інноваційним розвитком. Навч. Посібник «Університетська книга»; К., Вид.дім «Княгиня Ольга», 2005, 324с.
4. Едвиндссон Л., Мелоун М. Інтелектуальний капітал. Визначення справжньої вартості компанії/ за ред. В. Л. Іноземцева. – М.: 1999
5. Коваленко О.М, «Інтелектуальний капітал як економічна категорія» за ред. О.О. Бєляєв, збірник наукових праць Формування ринкової економіки. – К.: 2008
6. Козирьов А.Н. Інтелектуальний капітал// М.: - 2006.
7. Комаров М.А. «Менеджмент», ЮНИТИ, 2008
8. Стюарт Т. Інтелектуальній капитал. Новый источник багатства организацыи// Новая постиндустриальная волна: Антология/ Под ред.. В. Л. Иноземцева. – М.; - 1999. – 372 – 400.
9. Цибульов П.М., Чеботарьов В.П., Зінов В.Г., Суіні Ю. Управління інтелектуальною власністю / За ред. Цибульова: монографія. — К.: «К.І.С.», 2005. — 448с.
10. Черевко Г.В. Інтелектуальна власність: Навч. посіб.. – К.: Знання, 2008. – 412c.
11. Чухно А.А. Постіндустріальна економіка: теорія , практика та їх значення для України. – К., 2003. – 631 с
12. Зайцев І. Добрий гудвіл // Контракти. – 2006. – № 16. – С. 46
13. Ілляшенко С.М. Сутність, структура і методологічні основи оцінки інтелектуального капіталу підприємства – Економіка України №11. – 2008.
14. Кендюхов О. Сутність і зміст організаційно-економічного механізму управління інтелектуальним капіталом підприємства / / «Економіка України» – 2005 №2 /ст.33-41
15. Наврузов Ю. Продажний бренд // Гвардія брендів. – 2006, квітень. – С. 44.
16. Остапенко В. Четвертий елемент – інтелектуальний капітал // «Держава та регіони». 2008 №4/ ст.257-264
17. Полуяктова О.В. Інтелектуальний капітал в сучасній економіці // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. Збірник наукових праць. – Одеса, 2004. – Вип. №2 . - С. 240 – 243.
18. Старобинский Е.Е. Интелектуальный капитал предпринимателя. – М.; Тульськая типография, 2006. – 306.
19. Уманців Г. Проблеми ідентифікації, оцінки та обліку інтелектуального капіталу підприємства // Інтелектуальна власність. – 2007. - № 3. - С. 29 – 33