Відмінність інтелектуального капіталу від інтелектуального потенціалу та інтелектуальної власності. Інтелектуальний потенціал підприємства – це можливості, надані інтелектуальними ресурсами на даний час і в майбутньому, які можуть бути використані для вирішення будь-якої задачі, досягнення певної мети. Інтелектуальний капітал – засіб досягнення мети, а інтелектуальний потенціал – можливості її досягнення. Інтелектуальна власність характеризує перш за все правовий аспект володіння певними результатами інтелектуальної діяльності, інтелектуальними ресурсами без урахування, несуть у собі об'єкти інтелектуальної власності функцію капіталу як засобу створення нової вартості чи ні.
Ще одну структуру інтелектуального капіталу підприємства подано в таблиці 1.1. [3; 145]
Таблиця 1.1 Структура інтелектуального капіталу підприємства
| Людський (особистий) капітал | Організаційний (структурний) капітал | Споживчий (інтерфейсний) капітал | |||
| Ресурси | Потенціал | Ресурси | Потенціал | Ресурси | Потенціал |
| Знання | Здатність вийти за межі наявних знань та досвіду | Патенти | Свобода творчості від будь-яких обмежень | Зв’язки з економічним контрагентом | Налагоджена система комунікацій з економічним контрагентом |
| Навички | Прагнення до самореалізації та визнання | Ліцензії | Затребуваність інновацій та інноваторів | Інформація про економічні контрагенти | Урахування інтересів економічних контрагентів |
| Досвід | Націленість на результат | Ноу-хау | Правова захищеність авторських прав | Історія відносин з економічними контрагентами | Орієнтованість на довгострокове партнерство з економічними контрагентами |
| Ноу-хау | Результативність праці | Програми | Розвинута інфраструктура ринку | Торговельна марка (бренд) | Управління торговельною маркою |
| Творчі здібності | Здатність до тривалої мобілізації та зосередження | Торгові знаки | Висока оплата результатів праці | ||
| Креативний спосіб мислення | Безперервне самонавчання та самовдосконалення | Промислові зразки | Участь інноваторів у прибутку | ||
| Критичне ставлення до авторитетів | Здатність до прогнозування в умовах невизначеності | Інформаційне забезпечення | Толерантне ставлення колег і суспільства | ||
| Моральні цінності | Відчуття затребуваності знань, досвіду | Організаційна структура | Сприятливі умови праці та відпочинку | ||
| Культура | Творчо активний вік більшості персоналу (25-45) | Програмне забезпечення | Сприйнятливість до несподіваних, нетривіальних рішень | ||
| Бажання і здатність передати знання, навички, досвід учням і колегам | |||||
Таким чином, інтелектуальний капітал є складним системним утворенням, яке може бути структуроване за різними критеріями. Це багатоаспектне поняття, яке об’єднує об’єкти інтелектуальної власності, знання, вміння і навички працівників, різноманітні системи, мережі, процедури, які при включенні до господарського обороту приносять дохід.
РОЗДІЛ 2 Методичні підходи до оцінки інтелектуального капіталу підприємства
інтелектуальний капітал
Знання, як повітря – його не можна торкнутися, але без нього не прожити, інформаційні ресурси та знання часто важать для компанії набагато більше, ніж її матеріальні та фінансові активи. Саме тому класифікація й оцінка інтелектуального капіталу потребують уваги менеджерів і власників та допомагають приймати своєчасні рішення щодо керування інформаційними потоками. Оскільки на сьогодні ще не існує єдиного методу числового вимірювання інтелектуального капіталу, варто розглянути кілька підходів до його оцінювання.
В деякій економічній літературі пропонуються три підходи до оцінки інтелектуального капіталу, що ґрунтуються на кількісній оцінці капіталу: ринковій, дохідній та витратній. Вартість інтелектуального капіталу підприємства оцінюється на підґрунті різниці між його реальною та ринковою вартістю, як ціна акції, помноженої на число акцій, і звітними фінансовими активами.
П. Страссман запропонував оцінку вартості інтелектуального капіталу на основі інформаційної продуктивності або віддачі на інформаційний менеджмент. Але цей підхід важко застосувати на практиці за причини складності виокремлення витрат на знання та інтелектуальні зусилля менеджменту: переговори, планування, укладання контрактів ,наради та інші із суми загальних витрат.
Заслуговують на увагу розроблені методи оцінки інтелектуального капіталу Т. Стюарта на баз співставлення середньорічного доходу на капітал компанії з нормалізованим середньогалузевим доходом на капітал та А. Пулик на базі вартості, доданої інтелектуальним капіталом.
Методологічною основою пропонованих теорій оцінки інтелектуального капіталу є сформульовані принципи його дослідження як цілісної системи, які базуються на загальнонаукових положеннях системного аналізу, теорій систем, існуючих інструментальних методах та економіко-математичних моделях.
Для оцінки інтелектуального капіталу найчастіше користуються чотирма групами методів.[6;76] До них належать:
· методи прямого вимірювання;
· методи оцінки ринкової капіталізації;
· методи оцінки віддачі активів;
· методи бальної оцінки.
Та проаналізувавши та узагальнивши літературні джерела і досвід господарювання, виділилися та сформулювалися такі елементи оцінки інтелектуального капіталу: людський, організаційний та інтерфейсний капітал.
Рівень інтелекту працівників звичайно оцінюється показниками IQ (індивідуальним та середнім – по підрозділу або організації). Знання, навички, досвід персоналу можна оцінити кількісними показниками рівня освіти, кваліфікації, виробничого стажу (загального і відповідно до профілю діяльності підприємства) тощо. Для їхньої оцінки доцільно використовувати також якісні показники, наприклад, досвід роботи в зарубіжній фірмі ,досвід виготовлення продукції на експорт, проходження курсів підвищення кваліфікації. Досить важко оцінити кількісно моральні цінності і культуру праці, вони підлягають в основному в наявності претензій і позовів з боку споживачів. Непрямим чином їх можна якісно оцінити такими показниками, як поведінка на роботі й у побуті, обов’язковість у відносинах з колегами та діловими партнерами, організація робочого місця і т.д. Перелічені показники характеризують переважно ресурсну частину людського капіталу, їх доцільно порівнювати з аналогічними показниками лідерів ринку або галузі.
Добротна конструкторська, технологічна, експлуатаційна, ремонтна та інша документація, якою володіє підприємство, свідчить про високий рівень організаційного капіталу, особливо коли це стосується сучасної конкурентноспроможної продукції, що має попит на ринку. Для оцінки можуть бути використані як кількісні показники, визначувані здебільшого непрямим методом, та якісні, що встановлюють рівень якості документації методом експертної оцінки.
Права власності на патенти, промислові зразки, ноу-хау, товарні знаки свідчать про високий рівень організаційного капіталу і ступеня його правової захищеності. Тут же доцільно використовувати вартісну оцінку: витратний метод, метод доходів, метод аналогій, визначення ринкової вартості.
Рівень оснащеності сучасними засобами комунікації та зв’язку можна оцінити шляхом порівняння з кращими підприємствами й організаціями на ринку або галузі.
З огляду на зростання ролі інформації та знань як джерела і засобів соціально-економічного розвитку, окремо розглянемо показники інформаційного оснащення.
ПХп = 1 - Ір / Із , ПВп = Ір / Ір.з , (1)
де ПХп – похибка пошуку; Ір – обсяг виданої релевантної інформації; Із – загальний обсяг виданої інформації; ПВп – повнота пошуку; Ір.з – обсяг релевантної інформації в загальній її сукупності. [13;22]
Величини Ір, Із, Ір.з можуть вимірюватися кількістю документів або стандартних одиницях (байт, кбайт, Мбайт, Гбайт…)
Для оцінки інформаційного оснащення рекомендується використовувати такі показники: [13;24]
- коефіцієнт повноти інформації (Кпв), що розраховується як відношення обсягу наявної інформації до загального обсягу інформації, необхідної для ухвалення обґрунтованого рішення;
- коефіцієнт точності інформації (Кт), що розраховується як відношення обсягу релевантної інформації до загального обсягу наявної інформації;
- коефіцієнт суперечливості інформації (Кс), що розраховується як відношення кількості наявних незалежних свідоцтв на користь ухвалення рішення до загальної кількості незалежних свідоцтв.
Переліченні одиничні показники пропонується інтегрувати:
Кі = Кпв * Кт * Кс (2)
Наявність сталих налагоджених зв’язків з економічними контрагентами підприємства, з контактними аудиторіями свідчить про високий рівень інтерфейсного (споживчого) капіталу і здатність до його реалізації.
Імідж і репутація підприємства в середовищі споживачів і партнерів мають самостійну ринкову цінність і не тільки значною мірою впливають на ефективність його ринкової діяльності, а й самі залежать від неї. Оцінити імідж і ділову репутацію можна досить об’єктивно, наприклад, шляхом опитування споживачів, ділових партнерів.
Комплексно оцінити інтелектуальний капітал підприємства (Ок) можна за допомогою відомого методу відхилень. Кількісні показники оцінюються безпосередньо, а якісні спершу переводяться в бальні оцінки. Розрахункова формула має такий вигляд: