Суть кейнсіанської революції в економічній науці (стр. 4 из 4)

5. Кейнсіансько-неокласичний синтез і його представники

Значними представниками кейнсіансько-неокласичного синтезу є Дж. Хікс і П. Самуельсон.

Дж. Хікс (нар. 1904) — англійський економіст, викладач Кембриджського й Оксфордського університетів, лауреат Нобелівської премії з економіки. Його основні праці — "Економіка" (1935 p.), "Теорія економічної історії" (1969 p.), "Криза кейнсіанської економіки" (1974 p.).

П. Самуельсон (нар. 1915) — американський економіст, викладач Массачусетського університету, член Американської економічної асоціації, член Американського економетричного товариства. Його основні праці — "Основи економічного аналізу" (1947 p.), "Проблеми американської економіки" (1962 p.).

Згідно з економічною концепцією Хікса — Самуельсона, інвестиції фірм бувають автономні й індуковані. Автономні інвестиції задані заздалегідь і викликають мультиплікаційний ефект прибутку. Індуковані інвестиції утворюються на основі зростання прибутку і приводять до подальшого його збільшення за допомогою ефекту акселерації. Показник акселерації (акселератор Хікса — Самуельсона) визначає множинний ефект, утворюваний самим прибутком, тобто зростання прибутку викликає збільшення інвестицій і власне зростання. Теорію мультиплікатора Дж. Кейнса Дж. Хікс поєднав із теорією акселерації П. Самуельсона, запропонувавши нове рівняння приватної закритої економіки

де ї{ — національний продукт у ί-му році; Лавт — автономні Інвестиції; (1 - MPS) — питома вага споживання в національному продукті або його прирості; ¥(_^ — національний продукт у ί-1-му році; η — акселератор; Yt_2 — національний продукт у ί-2-му році.

Дж. Хікс сформулював нову модель сукупного попиту IS—LM, в якій об'єднано кейнсіанську модель сукупного попиту у виробничому (реальному) секторі економіки IS з неокласичною моделлю LM, у якій досліджуються умови рівноваги сукупного попиту у фінансовому секторі економіки (рис. Д 6).

Практичне значення моделі IS—LM таке: коли точку рівноваги буде знайдено, то це означає, що в економіці склалася рівновага між фінансовим сектором і реальним, заощадженнями й інвестиціями, пропозицією грошей і попитом на них. Стану рівноваги відповідають норма відсотка г0 і рівень національного доходу F0. Модель IS—LM, запропонована представниками неокласичного синтезу, зумовила появу теорії переваги ліквідності (нині це теорія портфельного вибору Дж. Тобіна). Крім того, Дж. Хікс розглянув два монетарні трактування відсотка: згідно з теорію переваги ліквідності відсоток є наслідком співвідношення попиту і пропозиції грошей; відповідно до теорії факторів, придатних до позики, відсоток визначається як співвідношення попиту і пропозиції фондів грошових капіталів, придатних до позики. В результаті основним об'єктом державного регулювання визнається грошовий обіг. Ці трактування стали основними положеннями макроекономічних теорій сучасної неокласики.

Рис. 6. Модель сукупного попиту IS—LM

Висновки

Отже, розглядаючи основні ідеї економічної концепції Дж. Кейнса, потрібно зазначити, що найголовнішою проблемою стабілізації депресивної економіки вважається збільшення зайнятості на основі приватних інвестицій. Масове хронічне безробіття розглядається як наслідок недостатньо ефективного попиту. Автоматично рівновага сукупних витрат (сукупного попиту) і сукупних прибутків не досягається, отже, держава повинна підтримувати сукупний попит. Саме за це теорію Дж. Кейнса називають теорією нерівноважного аналізу. Оскільки автоматична відповідність між заощадженнями й інвестиціями неможлива, держава повинна забезпечити їх відповідність, впливаючи на основні макроекономічні показники: масу грошей, зайнятість, інфляцію, процентну ставку. Держава повинна також регулювати інфляційні процеси, причому, щоб зупинити інфляцію попиту, необхідно застосовувати зниження заробітної плати. На думку Дж. Кейнса, це практично єдиний засіб регулювання інфляції. Суб'єктивно-психологічний підхід до дослідження економічних явищ, застосований ним, зближує його з представниками неокласичного напряму.

Список використаної літератури

1. Білоконенко О.В. Історія економічних вчень: Конспект лекцій. – К: Українсько-фінський інститут менеджменту і бізнесу, 1998. – 96с.

2. Юхименко П.І., Лененко П.М. Історія економічних вчень: Навчальний посібник – 3-тє вид., випр. – К: Знання-Прес, 2002. – 514с.

3. Дзюбик С.Д., Ривок О.П. Основи економічної теорії. — К.: Основи, 1994. — 297 с.

4. Економічна теорія: Політекономія: Підруч. / За ред. В.Д. Базилевича. — К.: Знання-Прес, 2001. — 581 с.

5. Історія економічних учень: Підруч. / За ред. Л.Я. Корнейчук, Η.О. Татаренко. — К.: Вид-во КНЕУ, 1999. — 564 с.

6. Коуз Р. Фирма, рынок и право. — М., 1993.