Мікроекономічний аналіз динаміки витрат на виробництво продукції і резерви їх зниження (стр. 2 из 4)

Економічні елементи витрат – це економічно однорідні види витрат:

- матеріальні витрати;

- витрати на оплату праці;

- витрати на соціальні заходи;

- амортизація основних фондів та нематеріальних активів;

- інші витрати.

Витрати, що пов'язані з виробництвом продукції, групуються за наступними калькуляційними статтями:

- сировина та матеріали;

- покупні напівфабрикати та комплектуючі, послуги виробничого характеру сторонніх організацій та підприємств;

- паливо та електроенергія на технологічні потреби;

- зворотні відходи (віднімаються);

- основна та додаткова заробітна плата;

- відрахування на соціальні заходи;

- витрати на утримання та експлуатацію обладнання;

- загально виробничі витрати;

- втрати від браку;

- інші виробничі витрати;

- супутня продукція.

При прийнятті управлінських рішень і плануванні собівартості необхідно враховувати, що не всі витрати ведуть себе однаково у зв'язку зі зростанням або зниженням обсягу випуску продукції. Тому розроблена класифікація витрат на змінні та постійні, яка знайшла практичне застосування при організації управлінського обліку на підприємствах. Змінні витрати змінюються відповідно до змін обсягів виробництва, безпосередньо пов'язані з процесом виготовлення продукції. Постійні витрати пов'язані з управлінням основною діяльністю підприємства та збутом продукції, їх зміна не пов'язана прямо із змінами обсягів виробництва.

В поділі витрат на змінні та постійні закладене одне з важливих джерел зниження собівартості продукції: при укрупненні виробництва постійні витрати не змінюються, що і призводить до загального зменшення експлуатаційних витрат на одиницю продукції.

Поділ витрат на змінні та постійні базується на залежності рівня витрат від обсягу виробничої діяльності. Змінні витрати змінюються прямо пропорційно рівню виробничої діяльності. Сукупні змінні витрати мають лінійну залежність від обсягу виробництва, а змінні витрати на одиницю продукції є постійною величиною (табл. 1).

Таблиця 1 Динаміка змінних витрат

Виробництво (Q), од.	Сукупні змінні витрати (VC), тис. грн.	Змінні витрати на одиницю продукції (AVC), грн.
0100200	020004000	--20,0020,00

Змінні витрати ростуть пропорційно до збільшення обсягів виробництва (рис. 1).

VC AVC

4000

3000 30

2000 20

0 0

Q Q

Рис. 1. Графіки змінних та середніх змінних витрат

Треба зазначити, що величини змінних витрат в остаточному підсумку залежать не тільки від обсягів виробництва, але й від економії матеріальних і трудових витрат у результаті провадження раціоналізації виробництва й праці. Вплив останніх приводить до того, що змінні витрати з ростом обсягів виробництва збільшуються по-різному. На практиці виділяють три можливих випадки збільшення змінних витрат: пропорційно обсягам виробництва, регресивно, випереджаючими темпами в порівнянні зі зростанням виробництва.

Постійні витрати залишаються незмінними для різних масштабів виробництва за певний період часу. Динаміка постійних витрат показана на рис. 2, де видно, що сукупні постійні витрати залишаються незмінними при збільшенні обсягів виробництва, а постійні витрати на одиницю продукції зменшуються зі збільшенням обсягу виробництва.

FC AFC

4000

3000 30

2000 20

0 0

Q Q

Рис. 2. Графіки динаміки постійних витрат

В цілях здійснення процесу контролю за діяльністю виробничих підрозділів, видатки на виробництво класифікуються за місцем їх виникнення – центрами витрат.

Існує нерозривний зв'язок між такими поняттями як «прибуток» і «економічні витрати». Прибуток підприємства це різниця між сукупним доходом підприємства і його витратами.

Прибуток покриття (Contribution margin) - це частина валового доходу від реалізації, що залишилася після відрахування змінних витрат і чистого прибутку за даний період. Важливо відзначити логічну послідовність у даному визначенні: прибуток покриття використовується спочатку на покриття постійних витрат, і лише частина, що залишилася, формує чистий прибуток даного підприємства. Якщо ж прибутку покриття недостатньо для покриття постійних витрат, то, отже, підприємство зазнає збитків. У випадку, коли прибуток покриття дорівнює постійним витратам, говорять, що підприємство досягло рівня беззбитковості (Breake-even point).

Важливе значення також має показник прибутку покриття на одиницю продукції (Unit contribution margin). Ця величина є постійною. Після досягнення підприємством крапки беззбитковості при реалізації додаткової одиниці продукції чистий прибуток підприємства зросте на величину прибутку покриття на одиницю продукції.

1.3 Шляхи зниження витрат на виробництво

Найважливішими шляхами зниження витрат є економія всіх видів ресурсів, споживаних у виробництві- трудових і матеріальних.

Так, значну частку в структурі витрат виробництва займає оплата праці. Тому актуальними завданнями є зниження трудомісткості продукції, рост продуктивності праці, скорочення чисельності адміністративно-обслуговуючого персоналу.

Зниження трудомісткості продукції, росту продуктивності праці можна досягти різними способами. Найбільш важливі з них - механізація й автоматизація виробництва, розробка й застосування прогресивних, високопродуктивних технологій, заміна й модернізація застарілого обладнання. Однак одні заходи щодо вдосконалювання застосовуваної техніки й технології не дадуть належної віддачі без поліпшення організації виробництва й праці. Нерідко підприємства, фірми купують або беруть під оренду дороге устаткування, не підготувавшись до його використання. У результаті коефіцієнт використання такого устаткування дуже низький. Витрачені на придбання кошти не приносять очікуваного результату.

Важливе значення для підвищення продуктивності праці має належна його організація: підготовка робочого місця, повне його завантаження, застосування передових методів і прийомів праці й ін.

Матеріальні ресурси займають до 3/5 у структурі витрат на виробництво продукції. Звідси зрозуміле значення економії цих ресурсів, раціонального їх використання. На перший план тут виступає застосування ресурсосберігаючих технологічних процесів. Немаловажним є підвищення вимогливості й повсюдне застосування вхідного контролю за якістю вхідної від постачальників сировини й матеріалів, комплектуючих і напівфабрикатів.

Скорочення видатків по амортизації основних виробничих фондів можна досягти шляхом кращого використання цих фондів, максимального їхнього завантаження.

На підприємствах розглядаються також такі фактори зниження витрат на виробництво продукції, як визначення й дотримання оптимальної величини партії закуповуваних матеріалів, оптимальної величини серії продукції, що запускається у виробництво, рішення питання про те, провадити самим або закуповувати в інших виробників окремі компоненти або комплектуючі вироби.

Відомо, що чим більше партія закуповуваної сировини, матеріалів, тим більше величина середньорічного запасу й більше розмір витрат, пов'язаних зі складуванням цієї сировини, матеріалів (орендна плата за складські приміщення, втрати при тривалому зберіганні й ін.). Разом з тим придбання сировини й матеріалів великими партіями має свої переваги. Знижуються видатки, пов'язані з розміщенням замовлення, із прийманням цих товарів, контролем за проходженням рахунків і ін.

Отже, найважливішими шляхами зниження витрат на виробництво продукції є економія всіх видів ресурсів, споживаних у виробництві, - трудових і матеріальних.

2. Аналіз структури й динаміки витрат виробництва ВАТ «Севастопольський морський завод»

2.1 Характеристика підприємства

Тричі орденоносне відкрите акціонерне товариство "Севастопольський морський завод" засновано 23 червня 1783 року, як Севастопольське адміралтейство для забезпечення будівництва та ремонту Військово-морського флоту Росії. Збудовані майстерні, закладена кузня, введено в експлуатацію великий елінг, збудовані доки. На стапелях Севастопольського адміралтейства закладені перші шхуни весельного флоту. У 1915 році побудовано перший в Свiтi підводний мінний загороджувач "Краб". Багато років виконувалися роботи з ремонту та будівництву вiтрильникiв, а в подальшому кораблів з металевими корпусами. З 21 грудня 1921 року підприємство почало носити назву "Севастопольський морський завод". У післявоєнні роки підприємство розпочало виробництво плавкранiв, товарів народного споживання, суднового машинобудування. Однак судноремонт залишався основним видом діяльності підприємства увесь час. В 1995 році розпочато процес приватизації підприємства через проведення корпоратизації. Розпад СРСР призвів до неплатоспроможності замовників, традиційно обслуговуємих підприємством. Вiдсутнiсть розвиненого ринку привела до кризових явищ в економіці підприємства. З метою виходу з кризового стану підприємство розпочало проведення реструктуризації з виділенням з складу ВАТ господарських товариств у вигляді дочiрнiх підприємств, а в подальшому - товариств з обмеженою вiдповідальнiстю. На 31.12.2006 року приватизацію ВАТ завершено. На протязі 2008 процес об’єднання пiприємств практично закінчився.

Основними видами діяльності підприємства є судноремонт та суднобудування. Однак, починаючи з грудня 2008 року, внаслідок настання фінансово-економічної кризи в Україні, та відмови банківських установ від кредитування суднобудівних замовлень підприємства, фактично здійснюється тільки судноремонт.