Вартість товару = заробітна плата + прибуток + земельна рента.
Ця формула отримала в економічній літературі назву "догма Сміта".
Як бачимо, А. Сміт не включає у вартість товарів вартість засобів виробництва, оскільки вважає, що вартість останніх також складається із заробітної плати, прибутку та земельної ренти. Це пояснюється тим, що А. Сміт не розумів подвійного характеру праці, а саме того, що конкретною працею робітник переносить вартість засобів виробництва на товар і створює його споживчу вартість, а абстрактною працею створюється нова вартість.
Недоліком теорії трудової вартості А. Сміта є також те, що він не розрізняв індивідуальну та суспільну вартість товарів.
Теорія трудової вартості А. Сміта мала величезне значення, оскільки Сміт розумів під багатством країни продукт, який створюється працею людей в усіх галузях матеріального виробництва. Виходячи з цих теоретичних поглядів, А. Сміт створює систему практичних рекомендацій, спрямованих на економічний розвиток країни.
Практичний аналіз в теорії А. Сміта
1. В своїх практичних рекомендаціях А. Сміт виходив з того, що головний мотив економічної діяльності людини - це її своєкорисний інтерес, егоїзм суб'єкта, який веде своє господарство, щоб задовольнити свою жадобу до багатства.
Задача держави полягає в тому, щоб створити всі умови для реалізації цих особистих інтересів, для свободи підприємницької діяльності. При цьому держава не повинна втручатися в процес підприємницької діяльності, виконуючи лише роль "нічного сторожа".
Коли підприємець отримує можливості для організації своєї виробничої діяльності, він діє як "економічна людина",оскільки виробляє ті товари та послуги, які задовольняють потреби всього суспільства, і роблять багатшими і підприємця, і суспільство в цілому.
3. Сміт вважає, що стихійне виробництво товарів і послуг багатьма підприємцями не приведе до їх перевиробництва або недовиробництва, оскільки в економічному житті діє "невидима рука" економічних законів, які скеровують дії людей в потрібне русло і роблять непотрібним втручання держави.
4. Створення умов для свободи підприємницької діяльності передбачає:
вільну купівлю-продаж на ринку всіх видів ресурсів: землі, робочої сили, засобів виробництва;
відміну всього, що обмежує мобільність робочої сили і, насамперед, відміну кріпосного права;
повну свободу зовнішньої торгівлі, проведення політики фритредерства (вільної торгівлі);
повну свободу торгівлі всіма видами товарів і послуг, відміну будь-якої державної регламентації в діяльності промисловців та торговців.
5. А. Сміт вважав, що в основі зменшення вартості товарів лежить збільшення продуктивності праці. А в основі зростання останньої велике значення має поглиблення суспільного розподілу праці, спеціалізації виробників на виготовленні окремих видів товарів і послуг.
На сьогодні ідеї А. Сміта звучать дуже актуально для України, де йде процес формування ринкової економіки, свободи підприємництва і де задача держави полягає в проведенні такої економічної політики, основи якої були закладені ще в роботах Адама Сміта.
політична економія класична школа
Давид Рікардо (1772-1823 рр.) виступає як завершувач англійської класичної політичної економії. Головна робота Д. Рікардо "Початки політичної економії та податкового обкладання".
Теоретичні ідеї Д. Рікардо:
1. Д. Рікардо значно поглибив теорію трудової вартості:
розрізнив поняття споживчої вартості та вартості товару;
показав, що мінова вартість - це лише форма виразу вартості товару;
ввів поняття величини вартості товару і показав, що величина вартості товару прямо пропорційна продуктивності праці;
на відміну від А. Сміта, показав, що закон вартості діє і при капіталізмі і визначає пропорції, в яких одні товари обмінюються на інші у відповідності з суспільно-необхідними затратами праці.
2. Д. Рікардо, як і А. Сміт, вважає, що заробітна плата - це ціна праці робітника. Він показав, що сума заробітної плати і прибутку в кожен даний період - величина стала. Тому збільшення заробітної плати не приведе до збільшення вартості товару, а лише зменшить прибуток капіталіста. Тому він рекомендує підприємцям для збільшення їх прибутків зменшувати заробітну плату.
3. Позичковий відсоток банкіра та земельну ренту землевласника Д. Рікардо розглядає як форми прибутку підприємця, який віддає частину свого прибутку банкіру чи земельному власнику за використання позичкового капіталу або землі.
4. Д. Рікардо, розглядаючи природу грошей, виходить із кількісної теорії грошей і вважає, що купівельна спроможність грошей залежить від кількості грошей, які знаходяться в обігу.
5. Д. Рікардо, аналізуючи процес суспільного відтворення та реалізацію виробленої продукції, приходить до висновку, що економічні кризи при капіталізмі не можливі, оскільки ця система забезпечує повну реалізацію товарів і послуг на основі суспільного розподілу праці, коли продукція одних підприємств є лише вихідною сировиною для інших.
6. В сучасній економічній літературі Д. Рікардо найчастіше згадується як автор теорії "порівняльних економічних переваг" у світовій торгівлі. Аналізуючи процес світової торгівлі на прикладі Англії та Португалії, Д. Рікардо показав, що багатій країні вигідно торгувати з бідною або менш економічно розвиненою за умови, якщо кожна країна спеціалізуватиметься на виробництві тих товарів і послуг, альтернативна вартість виробництва яких у неї нижча.
В кінці XVIII ст. - на початку XIX ст. виникають нові напрямки економічної думки, представники яких не погоджуються з висновками класичної школи, розвивають свою власну систему економічних поглядів. Передумовами цього стає подальший розвиток виробництва, його ускладнення та трансформація, а також загострення класової боротьби між робітниками та їх роботодавцями.
Представники нових поглядів намагаються пом'якшити процес класової боротьби, знайти компроміс та злагоду між різними класами, пояснити існуючі соціально-економічні проблеми як такі, що виникають незалежно від бажань та свідомості будь-якого класу чи держави.
Так, Роберт Мальтус (1766-1834 рр.), англійський священик, намагається в своїй праці "Досвід про закон народонаселення" пояснити причини бідності та злиднів у суспільстві. Він вивчає процес збільшення населення країни, темпи його приросту і зіставляє їх з темпами приросту виробництва. Отже, він приходить до висновку, що приріст населення країни відбувається в геометричній професії, тоді як приріст засобів існування відбувається в кращому випадку лише в арифметичній професії.
Звідси він робить висновок, що засобів існування в країні недостатньо тому, що бідні люди дуже швидко розмножуються, народжують багато дітей, а відтак, бідняки самі винні в своїй бідності, оскільки створюють перенаселення в країні.
Для того, щоб ліквідувати диспропорцію між засобами існування людей та їх швидко зростаючою кількістю, Мальтус пропонує вважати позитивними явищами війни та епідемії, які знищують людей.
Більш того, Мальтус розглядає перенаселення як позитивне економічне явище, оскільки воно, на його погляд, породжує конкуренцію між робітниками і примушує лінивих від природи робітників більше працювати.
На думку Р. Мальтуса, посилює процес перенаселення і дія закону спадаючої родючості ґрунту, згідно з дією якого все більші вкладення капіталу в землю приносять все меншу віддачу у вигляді приросту обсягів сільськогосподарської продукції.
Р. Мальтус виступає найбільш одіозною фігурою в історії економічної думки, оскільки робить досить вражаючі висновки. Звичайно, не можна погодитися з такими поглядами.
По-перше, для побудови своєї теорії і відомої прогресії Мальтус бере короткочасний період в історичному розвитку США, коли в цій країні швидкі темпи зростання населення були пов’язані з масовою еміграцією в цю країну людей з інших країн. Статистика жодної іншої країни світу такої геометричної прогресії зростання населення не підтверджує.
По-друге, Мальтус не враховує технічного прогресу, який відбувається в сільському господарстві і приводить до збільшення виробництва сільськогосподарської продукції з року в рік.
По-третє, Мальтус не враховує, що при створенні достатньої кількості робочих місць люди зможуть самі створити потрібні їм предмети споживання, якщо не буде безробіття. Мальтус не зміг з позицій закону народонаселення пояснити існування безробіття, з'ясувати його дійсні причини та наслідки.
Одним з найвідоміших економістів XIX ст. був Жан Батист Сей (1767-1832 рр.). Його найвідоміші роботи: "Трактат політичної економії" (1817 р.), "Курс політичної економії" (1830 р.).
Теоретичні погляди Ж.Б. Сея
1. Сей виходить з того, що на всіх етапах розвитку суспільства діють однакові економічні закони. Цей погляд на економічні закони з позицій антиісторизму складає базу інших ідей Сея.
Сей розглядає розвиток економіки лише з позицій розвитку продуктивних сил, удосконалення засобів виробництва. Виробничі відносини, відносини власності випадають з його економічного аналізу.
3. Сей не погоджується з теорією трудової вартості і не вважає абстрактну працю єдиним джерелом вартості. На противагу теорії трудової вартості він аналізує свою відому теорію трьох факторів виробництва.
Сей вважає, що в процесі виробництва беруть участь три рівнозначних фактори: праця, капітал та земля. Кожен з них виконує свою функцію в процесі виробничої діяльності і приносить власнику цього фактору певний доход: на працю - заробітну плату; на капітал - процент або прибуток; на землю - земельну ренту.
Звідси Сей робить висновок про те, що ніякого привласнення чужої праці при капіталізмі не існує, кожен отримує доход згідно з вкладеним фактором виробництва. Крім того, праця, земля та капітал - це вічні фактори виробництва, вони були, є і будуть завжди.
Тому існуючий суспільний устрій є справедливим та вічним. Але Сей не розуміє того простого факту, що без праці земля і капітал "мертві", тобто вони не здатні функціонувати, якщо праця людини не приводитиме їх в дію.