Капітал і виробничі фонди (стр. 4 из 4)

Ефективність використання основних фондів характеризується рядом показників, які поділяються на загальні і часткові.

Основним із загальних показників використання основних фондів є фондовіддача (Фв):

Фв =

, грн.,

де Q – обсяг товарної (валової, чистої») продукції підприємства за рік, грн.;

Sс – середньорічна вартість основних фондів підприємства, грн.

Оберненим показником до фондовіддачі є фондоємкість (Фм), грн.

Фм =

, грн.

Фондоозброєність праці (Фо) обчислюється за формулою:

Фо =

, грн.,

де Ч – середньоспискова чисельність промислово-виробничого персоналу, чол.

Середньорічна вартість основних фондів (Sс) обчислюється за формулою:

Sс = Sпоч. + Sвв *

– Sвив * , грн.,

де Sпоч. – вартість основних фондів на початок року, грн.;

Sвв – вартість введених протягом року основних фондів, грн.;

Твв – кількість місяців до кінця року, протягом яких функціонуватимуть введені основні фонди;

Sвив – вартість виведених з експлуатації основних фондів протягом року, грн.;

Твив – кількість місяців до кінця року з моменту виведення з експлуатації основних фондів.

Частковими показниками використання основних фондів є:

– коефіцієнт екстенсивного завантаження устаткування (Кекст);

– коефіцієнт інтенсивного завантаження (Кінт);

– коефіцієнт інтегрального використання основних фондів (К1нтегр);

– кефіцієнт змінності роботи обладнання (Кзм).

Кекст по групі обладнання цеху визначають:

Кекст =

,

де Фд, Фн – дійсний і номінальний фонд часу роботи обладнання за певний період, відповідно, год.

Фн = (Фк – (В + С)) * tзм * Ззм, год.,

де Фк – календарний фонд часу, дні;

В, С – вихідні і святкові дні;

tзм – тривалість зміни, год.;

Ззм – кількість змін роботи обладнання на добу. Кекст на робочому місці обчислюється:

Кекст =

,

де m – кількість видів деталей, що обробляються на робочому місці;

t шт. і – норма часу на одну деталь і – го виду, н-год.;

Nі – обсяг випуску деталей /-го виду, шт.

Кінт по групі обладнання обчислюється:

Кінт = tфакт/ t норм,

де tфакт – фактично витрачений час на виготовлення одиниці продукції, н-год.;

tнорм – технічно обґрунтована норма часу на одиницю продукції, н-год.

Кінт на робочому місці визначають:

Кінт =

,

де (tмаш.і – машинний час обробки однієї деталі і-го виду, н-год.;

Кінтегр = Кекст*Кінт.

Коефіцієнт змінності обчислюється:

Кзм =

або Кзм =

де Взм – кількість відпрацьованих верстато-змін;

Вд – кількість відпрацьованих верстато-днів;

Фд – дійсний фонд часу роботи всього обладнання, год.;

Фд₁ – дійсний фонд часу роботи всього обладнання при однозмінній роботі, год.

Крім показників екстенсивного та інтенсивного використання устаткування важливе значення мають показники використання виробничих площ і споруд, коефіцієнти оновлення та вибуття основних фондів.

Найважливішими серед них є:

– коефіцієнт завантаження виробничих площ цеху;

– показник зняття продукції з 1 м² виробничої площі;

– пропускна здатність резервуарів, водонапірних башт тощо.

11. Показники руху основних фондів підприємства

Для характеристики руху основних фондів на підприємстві використовуються показники:

a. коефіцієнт оновлення (Конов):

Конов = Sвв/Sк

де SК – вартість основних фондів на кінець року, грн.;

b. коефіцієнт вибуття (Квиб):

Квиб =Sвив/Sпоч

12. Виробнича потужність підприємства та методика її визначення

Виробнича потужність – це максимально можливий обсяг випуску продукції підприємством за певний час (зміну, добу, місяць, рік) у встановленій номенклатурі і асортименті при повному завантаженні обладнання і виробничих площ.

Виробнича потужність визначається в натуральних одиницях при обмеженій номенклатурі виробів і у вартісному виразі при широкому асортименті.

Чинники впливу на величину виробничої потужності підприємства:

кількість обладнання; продуктивність обладнання; режим роботи підприємства; кваліфікаційний рівень робітників; структура основних фондів.

Розрахунок виробничої потужності є найважливішим етапом обґрунтування виробничої програми підприємства. На його основі плануються обсяги випуску продукції, складаються баланси потужностей, визначаються обсяги необхідних капіталовкладень.

Виробнича потужність підприємства визначається за всією номенклатурою продукції за показниками потужності ведучих цехів основного виробництва, а потужність ведучих цехів – за показниками потужності ведучих дільниць; потужність останніх – за даними пропускної здатності ведучих груп обладнання.

Ведучими є ті цехи, дільниці, в яких виконуються головні і найбільш трудомісткі технологічні процеси.

При розрахунку виробничої потужності слід звертати увагу на виявлення і усунення 35 так званих «вузьких місць», тобто відставання пропускної здатності окремих груп обладнання від пропускної здатності ведучої групи обладнання.

Виробнича потужність верстата, обладнання, агрегата (ВПВ) обчислюється:

ВПв = Фд / Тшт

де Фд – дійсним ефективний фонд робочого часу обладнання, год.;

Тщт – прогресивна норма часу на одиницю продукції, год./од.

Фд = (Фк – В-С) nзм* tзм* Квтрат, год.,

де Фк – число календарних днів у періоді;

В, С – число вихідних і святкових днів у періоді;

nзм – кількість змін роботи одиниці устаткування;

tзм – тривалість зміни, год.;

Квтрат – коефіцієнт втрат робочого часу через простої, непродуктивні витрати робочого часу, ремонти, скорочення тривалості зміни в передсвяткові дні та ін.

Виробнича потужність потокової лінії (ВПпл):

ВПпл = Фд/r

де r – такт потокової лінії, годУодиниць.

Вихідна виробнича потужність у вартісному виразі, тобто потужність на кінець розрахункового періоду (року) (ВПвих), обчислюється:

Вивих = ВПвх +ВПвв – ВПвив, грн.,

де ВПвх – виробнича потужність на початок періоду, грн.;

ВПвв – введена в плановому періоді виробнича потужність, грн.;

ВПвив – виведена за плановий період виробнича потужність, грн.

Середньорічна виробнича потужність (ВГЦерр) підприємства, цеху, обчислюється за формулою:

ВПсер р=ВПвх + ВПвив*

– ВПвив * грн.,

де к – кількість місяців експлуатації обладнання з певною потужністю протягом року.

Ефективне використання основних фондів та виробничих потужностей має важливе значення для підприємства, оскільки їх повніше використання сприяє зменшенню потреб у введенні в експлуатацію нових виробничих потужностей, веде до збільшення обсягів випуску продукції.

Основними напрямами поліпшення використання основних фондів підприємств є:

– зменшення кількості недіючого устаткування, виведення з експлуатації зайвого та швидке залучення у виробництво невстановленого устаткування;

скорочення та ліквідація внутрішньозмінних простоїв шляхом підвищення рівня організації виробництва, підвищення коефіцієнта змінності роботи обладнання;

– підвищення якості ремонтного обслуговування основних фондів;

– удосконалення виробничої структури основних фондів;

– модернізація діючого устаткування, машин і механізмів;

– швидке освоєння проектних потужностей, введення в дію нових технологічних ліній, агрегатів, устаткування;

– економічне стимулювання раціонального використання основних фондів.

Література

1. Бойчик І.М. Економіка підприємства. – К.:Атака, 2002. – 480 с.

2. Покропивний С.П. Економіка підприємства. – К.:КНЕУ, 2001. – 528 с.