Капітал і виробничі фонди (стр. 2 из 4)
Залежно від стану основних фондів вони оцінюються за:
1) Повною вартістю (первісною або відновною балансовою вартістю).
2) Залишковою вартістю, яка визначається як різниця між вартістю, за якою об'єкт основних фондів був взятий на баланс підприємства, повною вартістю та сумою зношення.
3) Залишкова вартість основних фондів на час їх вибуття з експлуатації, спричиненого зношенням, називається ліквідаційною вартістю. За цією вартістю підприємства можуть реалізувати основні фонди, списати, передати на баланс іншому підприємству.
Залишкову вартість основних фондів можна представити формулами:
В'п=Вп-t*А, грн.,
В'в =Вп – t*А, грн.,
де Вп Вв – відповідно, початкова первісна і відновна вартості, грн.
6. Види і показники зношування основних фондів
У процесі експлуатації основні фонди піддаються зношуванню.
Зношування – це втрата основними фондами своєї вартості. Розрізняють два види зношування – фізичне і моральне.
Фізичне зношування – це втрата основними фондами своїх споживчих властивостей, внаслідок чого вони перестають задовольняти вимогам, які до них ставляться.
Фізичне зношування може мати місце внаслідок експлуатації основних фондів у результаті спрацювання деталей, вузлів, блоків, а також у процесі їх бездіяльності і тривалого зберігання в результаті дії зовнішнього середовища (атмосферні впливи, корозія).
На фізичне зношування впливають дві групи чинників:
1) якість самих основних фондів (визначається досконалістю конструкції виробу, дотриманням технологічної дисципліни у процесі його виготовлення, якістю комплектуючих та матеріалів);
2) умови експлуатації основних фондів (ступінь завантаження, якість і своєчасність технічного догляду та ремонтів, режим роботи, захищеність від впливу вологості, тиску тощо).
Фізичне зношування основних фондів може бути усувне, яке ліквідовується шляхом проведення ремонтів різної складності, аж до капітальних, та неусувне, яке призводить до повного руйнування основних фондів та їх ліквідації.
Мірилом фізичного зношення є коефіцієнт фізичного зношування основних фондів (Кф знош), який можна обчислити:
Кф знош =
або Кф знош = 
,де Вкапрем – вартість капремонтів обладнання від початку служби, грн.;
Асум – сума амортизаційних відрахувань від початку служби (сума зношування), грн.;
0 < Кф знош
1Фізичне зношування у відсотках можна обчислити за формулою:
Кф знош =
%,де Тф, Тн – відповідно фактичний та нормативний строк служби обладнання, роки.
Моральне зношування – це передчасне (до закінчення строку фізичної служби) обезцінення основних фондів, викликане або здешевленням відтворення основних фондів (моральне зношування першого роду), або використанням більш продуктивних засобів праці (моральне зношування другого роду).
Моральне зношування І роду викликане підвищенням продуктивності праці у тих галузях, які виготовляють засоби праці; виробництво у них відбувається з меншими затратами і вони дешевшають.
Мірилом морального зношування І^оду є коефіцієнт морального зношування І роду (Кмор знош 1). Його можна обчислити:
Кмор знош 1 =
Моральне зношування II роду – це часткова втрата основними фондами своєї вартості в результаті появи нових, більш досконалих і продуктивних засобів праці. В такому випадку старі основні фонди перестають задовольняти потреби споживачів, їх використання стає економічно невигідним. Величина цього зношування буде різною у різних споживачів даного виду основних фондів і тому немає можливості врахувати величину морального зношування II роду. Цей вид зношування можна частково усунути шляхом модернізації основних фондів.
Загальний коефіцієнт зношування основних фондів (Кзнош заг) визначається:
Кзнош заг = 1 – (1-Кф знош) * (1 – Кмор знош 1)
7. Поняття амортизації основних, норми амортизації
Процес відшкодовування зношування основних фондів здійснюється шляхом амортизації.
Амортизація – це перенесення вартості основних фондів на вартість новоствореної продукції з метою їх повного відновлення. Фактично амортизація означає списання протягом кількох років експлуатації балансової вартості основних фондів. Амортизаційні відрахування відносяться на витрати виробництва і з них формується амортизаційний фонд підприємства, який і використовується для відновлення основних фондів.
Для здійснення процесу амортизації, встановлення норм амортизації і розрахунку амортизаційних сум основні фонди поділяються на чотири групи:
група 1 – будівлі, споруди, їх компоненти, передавальні пристрої (в тому числі квартири, міста загального користування); норма амортизації її – 2%
група 2 – транспортні засоби, меблі, офісне обладнання, побутові електромеханічні прилади та інструменти, офісне обладнання, пристрої, які належать до них; норма амортизації її – 10%
група 3 – інші основні фонди, що не ввійшли до груп 1,2,4. При віднесенні фондів до яких-небудь з цих груп, необхідно керуватися державним класифікатором України «Класифікація основних фондів», затверджений 14.08.97 Державним комітетом України по стандартизації і метрології з наступними змінами та доповненнями. норма амортизації її – 6%
група 4 – виникла з 1.01.2003. ЕОМ, інші машини для автоматичної обробки інформації, їх програмне забезпечення, пов’язані з ними ср-ва зчитування або печаті інформації, інші ІС, телефони, мікрофони, рації, які перевищують вартість 1000 грн. норма амортизації її – 15%
Механізм амортизації передбачає застосування передбачених законодавством України норм амортизаційних відрахувань.
Норма амортизації – це річний відсоток відшкодування вартості зношеної частини основних фондів.
Норма амортизації (На) визначається із залежності:
На=
100%,де Вл – ліквідаційна вартість основних фондів, грн.;
Тсл – термін служби основних фондів (амортизаційний період), років.
Норми амортизації повинні бути економічно обґрунтованими і при їх розрахунку має бути правильно визначений термін корисної експлуатації основних фондів. Він встановлюється підприємством при зарахуванні засобів праці на баланс і призупиняється на період реконструкції, модернізації, добудови, консервації.
При визначенні строку корисного використання (експлуатації) основних фондів слід враховувати:
•очікуване використання об'єкта підприємством із врахуванням його потужності або продуктивності;
•фізичне та моральне зношування, що передбачається;
•правові або подібні обмеження щодо строків використання об'єкта та інші фактори.
8. Методи амортизації основних фондів.
Терміни корисного використання основних фондів можуть змінюватися в разі зміни очікуваних економічних вигід від їх використання. В цьому випадку амортизація нараховується, виходячи з нового терміну корисного використання основних фондів.
Для здійснення економічно вигідного процесу нарахування амортизації важливо правильно вибрати метод амортизації.
| прямолінійний | __ Методи прискореної амортизації  |
| (рівномірний) | |
| зменшення залишкової | |
| вартості | |
| прискореного зменшення залишкової вартості - | |
| кумулятивний | |
| > | |
| виробничий |
Прямолінійний (рівномірний) метод передбачає щорічне перенесення на собівартість продукції однакової частини вартості основних фондів протягом усього терміну їх служби.
Сума амортизації (А) визначається як добуток первісної балансової вартості об'єкта основних фондів та норми амортизації (На):
А =
Цей метод має той недолік, що перенесення вартості основних фондів здійснюється рівномірно, а використовуються вони нерівномірно (поломки, простої, неповне завантаження тощо).
З метою пожвавлення процесу відтворення основних фондів та захисту нагромаджених амортизаційних сум від знецінення підприємствам дозволено здійснювати прискорену амортизацію основних фондів. Ці методи дають змогу протягом першої половини терміну корисного використання основних фондів відшкодувати 60–70% їх вартості в результаті застосування підвищених норм амортизації.
Метод зменшення залишкової вартості передбачає визначення амортизації, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості основних фондів на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка визначається за формулою:
На = 1-
де п – термін корисного використання основних фондів (Тот), років.
Суть методу прискореного зменшення залишкової вартості полягає в тому, що річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка використовується при рівномірному нарахуванні амортизації, і подвоюється (Напілв).