Аналіз ліквідності підприємства (стр. 2 из 6)
2. Ліквідність підприємства й фінансова стабільність
Стабільність фінансового стану підприємства характеризується системою фінансових коефіцієнтів (ratio). Вони розраховуються як співвідношення абсолютних показників активу й пасиву балансу. Аналіз фінансових коефіцієнтів укладається в порівнянні їхніх значень із базисними величинами, а також у вивченні їхньої динаміки за звітний період і за кілька років.
Одним з найважливіших показників, що характеризують фінансову стабільність підприємства, його незалежність від позикових коштів є коефіцієнт автономії, що обчислюється по формулі:
, (1)де Іс - джерела власних коштів
В - загальний підсумок балансу (загальна сума фінансування).
Він показує частку власних коштів у загальній сумі всіх коштів підприємства, авансованих їм для здійснення статутної діяльності.
Мінімальне граничне значення коефіцієнта автономії оцінюється на рівні 0.5. Таке значення показника дає підстави припускати, що всі зобов'язання підприємства можуть бути покриті його власними коштами.
Коефіцієнт автономії доповнюється коефіцієнтом співвідношення позикових і власних коштів, рівним відношенню величини зобов'язань підприємства по притягнутим позиковим коштам до суми власних коштів. Формула розрахунку цього показника має такий вигляд:
, (2)де КТ – довгострокові кредити й позикові кошти;
Кt – короткострокові кредити й позикові кошти;
rР – розрахунки та інші пасиви.
Коефіцієнт співвідношення позикових і власних коштів указує, скільки позикових коштів залучило підприємство на одну гривню вкладених в активи власних коштів. Нормальним уважається співвідношення 1:2, при якому одна третина загального фінансування сформована за рахунок позикових коштів.
Важливою характеристикою стабільності фінансового стану є також коефіцієнт маневреності (Км), дорівнює відношенню власних оборотних коштів підприємства до суми джерел власних оборотних коштів підприємства до суми джерел власних і довгострокових позикових коштів. Він обчислюється по формулі:
, (3)де Ес - наявність власних оборотних коштів;
Іс – джерела власних коштів;
КТ – довгострокові кредити й позикові кошти;
F - основні кошти й інші необоротні активи (підсумок І роздягнула активу балансу)
Коефіцієнт показує, яка частка власних коштів підприємства перебувають у мобільній формі, що дозволяє більш-менш вільно маневрувати цими коштами. Як оптимальна величина коефіцієнт маневреності може бути прийнятий у розмірі 0.5.
Крім коефіцієнта маневреності застосовуються коефіцієнти мобільності всіх коштів підприємства й оборотних коштів. Перший з них визначається відношенням вартості всього майна підприємства по формулі:
, (4)де Z - запаси й витрати (рядка 211-215, 217 ІІ роздягнула балансу)
ra – дебіторська заборгованість;
d - кошти й цінні папери;
B - загальний підсумок балансу;
Ra – всі оборотні активи.
Він характеризує частку коштів для погашення боргів. Чим вище значення коефіцієнта, тим більше в підприємства можливостей забезпечувати безперебійну роботу, розраховуватися із кредиторами.
Коефіцієнт мобільності оборотних коштів визначають розподілом найбільш мобільної їхньої частини (коштів і короткострокових фінансових вкладень) до вартості оборотних коштів. Формула розрахунку:
, (5)де d - кошти й цінні папери;
Ra – всі оборотні активи.
Цей коефіцієнт показує частку абсолютно готових до платежу коштів у загальній сумі коштів, що направляють на погашення довгострокових боргів.
Одним з основних показників стабільності фінансового стану є забезпеченість запасів і витрат власними джерелами їхнього формування (Ко), дорівнює відношенню суми власних оборотних коштів і довгострокових позикових коштів до вартості запасів і витрат підприємства. Він обчислюється по наступній формулі:
, (6)Нормальне обмеження цього показника, отримане на основі даних господарської практики, становить 0.6 - 0.8.
Важливу характеристику структури коштів підприємства дає коефіцієнт майна виробничого призначення (Кпі), дорівнює відношенню суми основних коштів, капітальних вкладень, устаткування, виробничих запасів і незавершеного виробництва до вартості всього майна підприємства. Обчислюється цей коефіцієнт по наступній формулі:
, (7)Нормальним уважається наступне обмеження цього показника: Кпі³ 0.5. Паритетний принцип вкладення коштів у майно виробничої сфери й сфери обігу створює сприятливі умови як для створення виробничого потенціалу, так і для фінансової діяльності.
Приватними значеннями коефіцієнта майна виробничого призначення є показники, що характеризують частку основних коштів і матеріальних оборотних коштів у вартості майна. Перший з них (КF) обчислюється відношенням вартості основних коштів до підсумку балансу по формулі:
КF = F / B , (8)
Коефіцієнт матеріальних оборотних коштів (КZ), дорівнює відношенню вартості запасів і витрат до підсумку балансу, обчислюється по формулі:
KZ = Z / B , (9)
Поряд з показниками характеризующими структуру майна підприємства, необхідно обчислювати й аналізувати коефіцієнти, що показують частку довгострокової й короткострокової заборгованості в джерелах коштів підприємства. Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів (Кд) визначається відношенням суми довгострокових кредитів і позикових коштів до суми джерел власних коштів і довгострокових кредитів і позик. Він обчислюється по формулі:
, (10)Коефіцієнт короткострокової заборгованості (Кк) виражає частку короткострокових зобов'язань підприємства в загальній сумі зовнішніх зобов'язань і обчислюється по формулі:
, (11)Коефіцієнт кредиторської заборгованості й інших пасивів (Ккз) характеризує частку кредиторської заборгованості й інших пасивів у загальній сумі зовнішніх зобов'язань підприємства. Він обчислюється по формулі:
, (12)Коефіцієнт автономії джерел формування запасів і витрат (Каз) показує частку власних оборотних коштів до загальної суми основних джерел коштів для формування запасів і витрат. Формула його розрахунку:
, (13)Коефіцієнт прогнозу банкрутства Кпб характеризує питома вага чистих оборотних коштів у сумі активу балансу. Він обчислюється по формулі:
, (14)Якщо підприємство зазнає фінансових труднощів, то даний коефіцієнт знижується.
Ринкові умови господарювання ставлять за обов'язок підприємству в будь-який період часу мати можливість терміново погасити зовнішні зобов'язання (тобто бути платоспроможними) або короткострокові зобов'язання (тобто бути ліквідним).
Підприємство вважається платоспроможним, якщо його загальні активи більше, ніж довгострокові й короткострокові зобов'язання. Підприємство ліквідне, якщо його поточні активи більше, ніж короткострокові зобов'язання. При цьому важливо враховувати, що для успішного фінансового керування діяльністю підприємства наявні кошти більше важливі, чим прибуток.
Ліквідність активів і терміновість зобов'язань можуть бути лише приблизно визначені по бухгалтерському балансі в ході зовнішнього аналізу. Підвищення точності оцінки ліквідності балансу відбувається в рамках внутрішнього аналізу на базі даних бухгалтерського обліку.
Залежно від ступеня ліквідності, тобто швидкості перетворення в кошти, активи підприємства підрозділяються на наступні групи:
1. Найбільш ліквідні активи. До них ставляться всі статті коштів підприємства й короткострокових фінансових вкладень (цінні папери). Для підсумку даної групи можна записати наступну формулу розрахунку:
А1 = d
де d - кошти й короткострокові вкладення.
2. Швидко реалізовані активи - дебіторська заборгованість та інші активи беруться з ІІІ розділу активів балансу.
А2 = ra
3. Повільно реалізовані активи. До них ставляться статті з ІІ розділу активу балансу. Запаси сировини, матеріалів, МПБ, готової продукції, товарів і витрати в незавершеному виробництві, а також заборгованість учасників по внесках у статутний капітал, і стаття «Довгострокові фінансові вкладення» з І розділу активу «Необоротні активи».
А3 = Z + FT+RT , (15)
де FT – довгострокові фінансові вкладення;
RT– заборгованість учасників по внесках у статутний капітал.
4. Важко реалізовані активи - статті Й роздягнула активу «Необоротні активи», за винятком статті цього розділу, включену в попередню групу.
А4 = F – FT , (16)
Пасиви балансу групуються по ступені терміновості їхньої оплати: