Посилення адаптаційної здатності підприємства уможливлює її перехід на більше високі рівні поводження - самоорганізацію й самонастроювання. У першому випадку організаційна система здатна оптимізувати свій стан, виходити на рівновагу із зовнішнім середовищем за допомогою адекватних змін структури й функцій. У другому випадку існує можливість змінювати зовнішнє середовище, її структуру й умови господарювання.
соціальна економічна характеристика підприємство
Характеристика підприємства як соціально - економічної системи містить у собі дослідження наступних ресурсів підприємства:
· технічні ресурси;
· технологічні ресурси;
· кадрові ресурси;
· просторові ресурси;
· ресурси системи керування;
· інформаційні ресурси;
· фінансові ресурси.
Із цією метою використаються різні способи одержання інформації:
1) Усне опитування.
2) Перевірка документів.
Перевірка документів полягає в тім, що необхідно переконатися в реальності первинного документа.
3) Простежування.
Простежування здійснюється в протилежному напрямку. Відбираються первинні документ і перевіряє системи обліку й контролю, щоб знайти заключний запис операції. За допомогою простежування можна визначити, чи всі операції враховані, і доповнити інформацію, отриману в ході дослідження. Також вивчають нетипові статті й події, відбиті в документації клієнта.
4) Аналітичні процедури.
Під аналітичними процедурами мається на увазі аналіз й оцінка отриманої інформації, дослідження найважливіших фінансових й економічних показників економічного суб'єкта, що перевіряє, з метою виявлення незвичайних і невірно відбитих у бухгалтерському обліку фактів господарської діяльності, а також з'ясування причин таких помилок і перекручувань.
Вихідною базою фінансового аналізу є дані бухгалтерського обліку й звітності. Значення бухгалтерського балансу в процесі фінансового аналізу настільки велике, що нерідко останній називають аналізом балансу. Обсяг і загальний характер інформації, що втримується в бухгалтерському балансі, обмежують можливості аналізу. Однак знання методик аналізу, дозволяє дати досить повну й об'єктивну оцінку багатьох сторін фінансового стану підприємства, причин їхньої зміни й зробити прогноз на перспективу. Зокрема виділяють п'ять типів фінансової стійкості. Відзначають при цьому, що мінімальною умовою фінансової стійкості є наявність у підприємства власних оборотних коштів, навіть якщо їх не досить для формування запасів і витрат.
Оцінка фінансового стану підприємства істотно заглиблюється при аналізі коефіцієнтів фінансової стійкості. Вони підрозділяються на коефіцієнти розподілу й координації. Коефіцієнти розподілу застосовуються при визначенні частини абсолютного показника, що становить від підсумку його групи, що включає, абсолютних показників.
Коефіцієнти координації використаються для вираження відносин різних власне кажучи абсолютних показників фінансового стану.
Спеціальні фінансові коефіцієнти, розрахунок яких заснований на існуванні певних співвідношень між статтями звітності, називаються фінансово - оперативними показниками. Вони дозволяють реально оцінити положення господарюючого суб'єкта.
Узагальнюючи багато наукових джерел по фінансовому аналізі підприємств і фінансовому менеджменту, можна виділити більше 20 таких коефіцієнтів. При цьому частина їх повторює один одного в незначно, що відрізняються інтерпретаціях, більше того, при різних назвах мають один алгоритм розрахунку.
Існує різноманітна економічна інформація про діяльність підприємства й безліч способів аналізу цієї діяльності.
Аналіз фінансово-економічного стану підприємства по даним зовнішньої фінансів звітності є класичним способом аналізу. Його проведення включає наступні етапи:
· Збір інформації й оцінка її вірогідності, відбір даних з форми бухгалтерського балансу за необхідний період часу;
· Перетворення типової форми бухгалтерського балансу в аналітичну форму;
· Характеристика структури звіту (вертикальний аналіз) і зміни показників (горизонтальний аналіз);
· Розрахунки й угруповання показників по основних напрямках аналізу;
· Виявлення й зміна груп показників за досліджуваний період;
· Установлення взаємозв'язків між основними досліджуваними показниками й інтерпретація результатів;
· Підготовка висновку про фінансово-економічний стан підприємства;
· Виявлення "вузьких місць" і пошук резервів;
· Розробка рекомендацій з поліпшення фінансово-економічного стану підприємства.
Вихідною базою для фінансового аналізу є дані бухгалтерського обліку й звітності, вивчення яких допомагає відновити всі ключові аспекти комерційної діяльності й зроблені операцій в узагальненій формі, тобто з необхідної для аналітика ступенем агрегування.
Практикою вироблені основні методи фінансового аналізу серед яких виділяють наступні:
· горизонтальний аналіз;
· вертикальний аналіз;
· трендовий аналіз;
· порівняльний (просторовий) аналіз;
· факторний аналіз;
· метод фінансових коефіцієнтів.
Горизонтальний (тимчасовий) аналіз складається в порівнянні показників бухгалтерської звітності з показниками попередніх періодів. Найпоширенішими прийомами горизонтального аналізу є:
· просте порівняння статей звітності й вивчення їхніх різких змін;
· аналіз зміни статей звітності в порівнянні з коливаннями інших статей.
При цьому особлива увага приділяється випадкам, коли зміна одного показника по економічній природі не відповідає зміні іншого показника.
Вертикальний аналіз здійснюється з метою визначення питомої ваги окремих статей балансу в загальному підсумковому показнику й наступному порівнянні результату з даними попереднього періоду.
Трендовий аналіз заснований на розрахунку відносних відхилень; показників звітності за ряд періодів (кварталів, років) від рівня базисного періоду. За допомогою тренда формуються можливі значення показників у майбутньому, тобто здійснюється прогнозний аналіз.
Порівняльний (просторовий) аналіз проводиться на основі; внутрішньогосподарського порівняння як окремих показників підприємства, так і міжгосподарських показників аналогічних фірм - конкурентів.
Факторний аналіз - це процес вивчення впливу окремих факторів (причин) на результативний показник за допомогою детермінованих або стохастических прийомів дослідження. При цьому факторний аналіз може бути як прямим (властиво аналіз), так і зворотним (синтез). При прямому способі аналізу результативний показник розділяється на складові частини, а при зворотному окремі елементи з'єднуються в загальний результативний показник.
Метод фінансових коефіцієнтів.
Розрахунок відносин даних бухгалтерської звітності, визначення взаємозв'язків показників.
При проведення аналізу варто враховувати наступні фактори: ефективність застосовуваних методів планування, доступність бухгалтерської звітності, використання різних методів обліку (облікової політики), рівень диверсифікованості інших підприємств, статичність застосовуваних коефіцієнтів.
Фінансово-економічний аналіз може здійснюватися різними методами. До кількісних методів відносять статистичні (спостереження, порівняння, абсолютні й відносні величини, середні величини, зведення, угруповання й т.п.), економіко-математичні (метод економіко-математичного моделювання й факторного аналізу й т.п.).
Аналіз фінансового стану рекомендується проводити поетапно й починати з експрес-аналізу, що дозволяє виявити вузькі місця у фінансовій діяльності підприємства, у напрямку яких на наступному етапі з'являється можливість більше поглибленого й всебічного аналізу.
У фінансовій літературі велика увага приділяється аналізу платоспроможності підприємства, що визначається як можливість організації розплачуватися за своїми обов'язками.
Ліквідність балансу визначається як ступінь покриття зобов'язань організації її активами, строк перетворення яких у гроші відповідає строку погашення зобов'язань. Від ліквідності балансу варто відрізняти ліквідність активів, що визначається як величина, зворотна часу, необхідному для перетворення їх у кошти. Чим менше час, що буде потрібно, щоб даний вид активів перетворився в гроші, тим вище їхня ліквідність.
Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні засобів по активі, згрупованих по ступені їхньої ліквідності й розташованих у порядку убування ліквідності, із зобов'язаннями по пасиві, згрупованими по строках їхнього погашення й розташованими в порядку зростання строків.
Залежно від ступеня ліквідності, тобто швидкості перетворення в кошти, активи підприємства розділяються на групи.
Крім того, в аналізі платоспроможності підприємства використається система коефіцієнтів ліквідності. Оцінка платоспроможності вимагає ретельного аналізу структури й складу оборотних коштів на кожному підприємству. Рівень традиційного загального коефіцієнта покриття, що складається на основі системи показників, використовуваних для рейтингової оцінки фінансового стану, їхньої класифікації й розрахунок підсумкового показника рейтингової оцінки: ранжирування підприємств по рейтингу.
Логічним продовженням аналізу фінансової стійкості й платоспроможності є прогнозування й оцінка потенційного банкрутства підприємства.
Підприємництво - діяльність ризикована, тому можливі банкрутства окремих підприємницьких суб'єктів. Щоб захистити, з одного боку, учасників підприємницької діяльності від важких наслідків банкрутств, а з іншого боку, стримати обвальне скорочення робочих місць в результаті банкрутств, необхідно мати законодавство, яке б відповідало міжнародним стандартам.
Ефективність підприємництва залежить від соціально-економічного і правового середовища, в якому воно розвивається. Тому необхідно створити певні економічні, політичні і правові умови його розвитку.
1. Веснин В.Р. Практический менеджмент персонала. Пособие по кадровой работе. - М.: Юристъ, 2003.
2. Воробьев Е.М. Управление персоналом организации. - М.: Экономика, 2001.
3. Гордиенко В.С., Обухов Н.А. Управление персоналом: Ростов-на-Дону: "Феникс", 2004.
4. Грузинов В.П., Грибанов В.Д. Экономика предприятия. - М.: Финансы и статистика. - 2001.
5. Дзера О.В. Розвиток права власності громадян в Україні. - К., 1996.
6. Лястов С.М. Анализ финансово-хозяйственной деятельности предприятия. Москва изд-во Мастерство 2001.
7. Мамутов В.К., Чувпило О.О. Господарче право зарубіжних країн. - К., 1996.
8. Правові основи підприємницької діяльності / За ред. В.І. Шакуна, В.П. Мельника, В.М. Поповича. - К., 1997.
9. Щербина В.С. Господарське право України. Навч. посібник. - К.: Атіка, 1999.