У США існує два види об'єднань: товариства (об'єднання осіб) та корпорації (об'єднання капіталів). Товариства не визнаються юридичною особою. Вони бувають повні й командитні.
Одноособові підприємства несуть відповідальність всім своїм майном.
Коли фірма обрана, складається довідка, у яку заносяться наступні дані: адреса фірми, телефон, телекс; рід діяльності; список керівних осіб:
- коротка історія;
- список дочірніх компаній, філій;
- баланс фірми - прибутки, збитки;
- останні угоди;
- висновок-оцінка комерційної репутації.
Після вибору фірми починаються переговори.
Основними способами ведення переговорів є: переписування; особисті зустрічі; використання технічних засобів (телефон, телетайп, факс). Технічні засоби використовуються рідко, та в наступних випадках:
а) коли країни-місцеперебування контрагентів знаходяться далеко один від одного;
б) коли фірми добре знають один одного й підтримуютьдовгострокові контракти;
в) коли необхідно повторити замовлення за заздалегідьукладеному контракту.
Переговори шляхом переписування. Письмова заява продавця про бажання укласти договір купівлі-продажу, яка містить його істотні умови прийнято називати офертою, особу - оферентом.
Звичайно розрізняють два види оферт - тверду й вільну.
Тверда оферта робиться продавцем на визначену партію товару лише одному можливому покупцю з указівкою терміну, протягом якого продавець є зв'язаним своєю пропозицією. Це означає, що при беззастережному прийнятті всіх умов оферти покупцем експортер зобов'язаний поставити товар на запропонованих їм умовах, інакше оферент несе відповідальність за можливі збитки покупця.
Вільна оферта - це пропозиція без зобов'язань, що зв'язують продавця. Вона робиться на одну й ту ж партію товарів декільком покупцям. Згода покупця з умовами оферти додатково повинна бути акцептована продавцем.
Підакцептомрозуміють згоду адресата, дануувстановлений строк, укласти договір на умовах, запропонованих оферентом.
За своїм змістом акцепт повинен відповідати умовам, що сформульовані в пропозиції укласти договір. Відповідь на оферту, яка має за мету служити акцептом, але містить доповнення, обмеження або інші зміни, є відхиленням оферти та представляє зустрічну оферту.
Переговори шляхом особистих зустрічей. Звичайно переговори проходять у місцезнаходженні менш зацікавленої фірми - у службовому приміщенні. Приймаюча фірма складає план проведення переговорів, у якому бажано передбачити наступне:
1.Дату, місце, час, регламент переговорів.
2.Склад учасників з іншої сторони.
3.Обговорювати спочатку ті питання, за якими згодаможе бути досягнута без утруднень.
4.Альтернативи на випадок контрпропозицій партнера(ціни, терміни постачання, умови оплати - оптимальний, менш оптимальний, неприйнятний; прийнятний,але малоцікавий).
5.Хто зустрічає, проводжає учасників переговорів? Хтовиконує протокольні функції?
6.Хто готує довідково-інформаційний матеріал, копії контрактів і т.п.?
7.Частування під час переговорів, організація прийомів,коктейлів.
8.Культурна програма.
1. Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність” № 959-ХІІ (із змінами і доповненнями) від 16.04.91р.
2. Закон України “Про інвестиційну діяльність” № 1560-ХІІ від 18.09.91р.
3. Дідківський М.І. Зовнішньоекономічна діяльність підприємства: Навч. посіб. – К.: Знання, 2006.
4. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств: Підручник для вузів / За ред. І.В. Багрової. – Київ, 2004.
5. Кадуріна Л.О. Облік і аналіз зовнішньоекономічної діяльності. Навчальний посіб. – Київ, “Слово”, 2003.
6. Бровкова Е.Г., Прудис И.П. Внешнеэкономическая деятельность. – К.: Сирин, 2000г.
7. Управління зовнішньоекономічною діяльністю: Навч. посібник / За заг. ред. А.І. Кредісова. – К., 1997.