3.2. МОДЕРНІЗАЦІЯ В УКРАЇНІ
Тенденції скорочення питомої ваги часу виробництва і збільшення часу обігу в загальній тривалості обігу можуть призвести до значного зниження економічної ефективності інвестицій, направлених на запровадження у виробництво нової техніки і прогресивних технологій. Запровадження досягнень НТП у виробництво має привести до зниження затрат матеріальних і енергетичних ресурсів і скорочення часу процесу виробництва. При незмінному рівні значень усіх інших структурних елементів повного обігу це може спричинити скорочення його тривалості. Позитивний ефект від інвестицій у нове устаткування і прогресивні технології буде тим вищим, чим більше скорочення часу виробництва досягнуте і чим вищою є його питома вага у загальній тривалості повного обігу.
По даним об'єднання «Металлургпром», за останні п'ять років в різні проекти модернізації, реконструкції та технічного переозброєння українські метпідприємства вклали майже 18 млрд. грн. Тільки за 2005-2006 роки було витрачено 5,05 млрд грн. Та 6,37 млрд.грн. відповідно. Звичайно, не всі ці суми освоюються виробниками металургійних машин і агрегатів. Та далеко не весь об'єм інвестицій використовується для упровадження дійсно нових технологій і обладнення. Наприклад, на деяких заводах і комбінатах до половини бюджетів капітального фінансування витрачається на ремонти працюючих потужностей.
Професор Донецького національного технічного університету (ДонНТУ) Олексій Смірнов, який неодноразово консультував вітчизняні підприємства з питань вибору оптимальної конфігурації сучасного металургійного виробництва, доповнює: «Якщо говорити про нові види обладнення, то тут частка імпорту значно перевершує частку вітчизняних виробників.».
У підтвердженні цієї тези пан Смірнов приводить наступний перелік крупних проектів модернізації метпромисловостей, які здійснювалися в Україні останніми роками. Так, італійська фірма Danieli виконала реконструкцію електроплавильного цеху ЗАТ «ІСТІЛ(Україна)». Німецько-австрійська компанія Siemens – VAI задіяна на реконструкції сталеплавильного цеху Алчевського меткомбіната. За цей же час Новокроматорській машинобудівний завод (НКМЗ) виконав реконструкцію конвертерного цеху Енаїкевського метзаводу.(26,28)
Пластичні маси знаходять ефективне застосування в авіаційній промисловості, електро- та радіотехнічній промисловості, верстатобудуванні, виробництві антифрикційних деталей і ін. Застосування пластмас, має значно меншу фізичну питому вагу за порівнянням з чорними і кольоровими металами,що дозволяє понизити відносну вагу машин та обладнення, отже, забезпечує економію металу. При виготовленні з пластмас вузлів і виробів кількість технологічних операцій зменшується в порівнянні з обробкою металів в 3-8 разів.
Переваги європейських фірм перед українськими дуже великі і полягають в наступному: можливість продемонструвати на діючих об'єктах роботу будь-якого обладнення; володіння ноу-хау і відпрацьованими процесами; наявність фінансової підтримки банків, які надають кредити під низькі відсотки з відстроченням платежу на декілька років.
Для того, щоб хоча б трішки витіснити з українського ринку іноземних постачальників потрібно, щоб наше обладнання було не гіршим, ніж західне – за якістю, точністю, функціональностю. Ми зобов'язані показати таку ж надійність в експлуатації та довговічності. А в плані сервісу необхідно бути у будь-якому випадку мобільнішими та ефективнішими, ніж західні фірми. Наші заводи повинні мати свої ноу-хау, патенти та розробки.(26,29)
3.3. УПРАВЛІННЯ ВИРОБНИЧИМИ ЗАПАСАМИ
Значні резерви підвищення ефективності та використання оборотних коштів криються безпосередньо в самому підприємстві. У сфері виробництва це відноситься перш за все до виробничих запасів. Будучи однією з складових частин оборотних коштів, вони виконують важливу роль в забезпеченні безперервності процесу виробництва
Раціональна організація виробничих запасів є важливою умовою підвищення ефективності використання оборотних коштів. Основні шляхи скорочення виробничих запасів зводяться до їх раціонального використання; ліквідації наднормативних запасів матеріалів; вдосконаленню нормування; поліпшення організації постачання, зокрема шляхом встановлення чітких договірних умов поставок і забезпечення їх виконання, оптимального вибору постачальників, налагодженої роботи транспорту. Важлива роль належить поліпшенню організації складського господарства.[27,245]
Управління запасами на практиці обмежується наступними директивами керівництва:
“Дуже багато запасів на складі. Закінчуємо закупляти запаси”. Результат наступний: склади повні запасів, але не тих товарів, які вимагає замовник.
“Необхідно позбавитися цих запасів якнайскоріше”. Ця директива вельми передбачена. На жаль, вона часто забувається через п'ять днів після закінчення звітного року. А через дванадцять місяців склади завалені ще більшою кількістю зайвих товарів. Одночасна оптимізація витрат важко досяжна і фірма продовжує відчувати дефіцит при тому що на складі повно зайвих запасів.
Правильне управління запасами дозволяє зменшити виробничий цикл, а отже, збільшити оборотність коштів, що вкладаються в запаси і витрати, пов'язані з ними, забезпечуючи при цьому безперебійний цикл виробництва. Одним із способів оптимізації є застосування методу ранжирування по значущості. Суть його у тому, що по кожному виду продукції вся сировина і матеріали підрозділяються на три категорії з привласненням кожної з них відповідного індексу - "А", "В" і "С".
Категорія "А" - це запаси, що є найважливішими для забезпечення виробництва унаслідок їх малої доступності або високої вартості. Вони постійно контролюються і при їх закупівлі обов'язково визначається оптимальний розмір замовлення.
Категорія "В" - запаси, які менш важливі для підприємства. Вони перевіряються і оцінюються приблизно один раз в місяць.
Категорія "С" включає малоцінні запаси, що закупляються великими партіями.
Скорочення часу зберігання сировини, матеріалів, покупних напівфабрикатів тощо у виробничих запасах може бути досягнуте за рахунок удосконалення організації та планування матеріально-технічного постачання; визначення прогресивних норм витрачання сировини, матеріалів, встановлення і підтримки оптимальних розмірів виробничих запасів; зниження наднормативних обсягів виробничих запасів.
Визначення величини оборотних коштів, необхідних для утворення запасів готової продукції на складі, тісно пов'язане з прогнозуванням об'ємів реалізації продукції, що випускається. При достатньо глибокому опрацьовуванні питань збуту товарів накопичення готової продукції на складі може бути мінімальним. Проте у будь-якому випадку необхідні прогнози про передбачувані продажі на найближчі роки. Інакше випущена продукція осяде на складі і значна частина грошових коштів буде відвернута з обороту, що може вплинути на стійкість фінансового стану підприємства і привести до банкрутства
ВИСНОВКИ
Для нормального функціонування кожного підприємства необхідні оборотні кошти, що представляють собою грошові кошти, використовувані підприємством для придбання оборотних фондів і фондів обігу.
До оборотних фондів відносять виробничі запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів.
Фонди обігу - це готова продукція, товари, гроші (кошти) та їх еквіваленти, розрахунки з підприємствами та організаціями.
Оборотні фонди, тобто матеріальні ресурси на відміну від основних фондів використовуються в одному виробничому циклі, і їх вартість переноситься на продукт відразу і повністю.
Основні джерела формування оборотних коштів:
1. Власні джерела, які включають: статутний капітал, пайовий капітал, додатковий капітал, що вкладається, інший додатковий капітал, резервний капітал,нерозподілений прибуток, цільове фінансування.
Розмір власних оборотних коштів, що закріплені за підприємством, не є постійною величиною. Сума власних оборотних коштів під час складання фінансового плану щорічно уточнюється у зв'язку зі зміною обсягу виробництва, асортименту продукції, умов постачання і збуту. Окрім того, на підприємствах виникають проблеми з несвоєчасним надходженням коштів за відвантажену продукцію, нагромадженням на складі нереалізованої готової продукції, несвоєчасним і неповним виконанням договірних зобов'язань постачальниками та через інші обставини, що спричиняють потребу в додаткових коштах.
2. Позичкові кошти, до яких можна віднести довгострокові кредити банків, інші довгострокові фінансові зобов'язання, короткострокові кредити банків, поточну заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями.
Відомо, що через низку цілком об'єктивних причин (інфляція, зростання обсягів виробництва) у підприємства завжди виникає додаткова потреба в оборотних коштах. Тому підприємство використовує позичкові кошти: банківські та комерційні кредити, облігаційні позики. Поряд із банківськими кредитами джерелами фінансування оборотних коштів можуть бути також комерційні кредити інших підприємств і організацій, котрі оформляються як позики, векселі, товарні кредити, авансові платежі.
Кредит має двоїстий вплив на фінансове положення підприємства в цілому і на стан оборотних коштів зокрема. Без залучення в оборот кредитних ресурсів в умовах дефіциту власних засобів підприємству необхідно чи скорочувати цілком припиняти виробництво, що грозить серйозними фінансовими утрудненнями, може призвести до банкрутства. З іншого боку, рішення виниклих проблем тільки за допомогою кредитів викликає підвищення залежності підприємства від кредитних ресурсів унаслідок збільшення позичкової заборгованості. Це приводить до збільшення нестабільності фінансового стану, зникають власні оборотні кошти, переходячи у власність банку, оскільки підприємства не забезпечують норму прибутку на вкладений капітал, задану у вигляді банківського відсотка.