У 1961 р. проведено реформу, що змінила масштаб цін, який підвищився в 10 разів. Це означало відповідне зниження всіх цін, плати за послуги, грошових доходів населення. Старі гроші було замінено на нові у співвідношенні 10:1. Одночасно з 1 січня 1961 р. встановлювався золотий вміст карбованця 0,987412 г чистого золота (ціна 1 г золота дорівнювала 1 крб.). Долар став оцінюватися в 90 копійок замість 4 крб.
Протягом перших повоєнних років податкова система була уніфікована і спрямована на чітке визначення обсягів податків республіканського й особливо місцевих бюджетів. У другій половині 50-х років у фінансовій системі Радянського Союзу намітилася тенденція розширення повноважень союзних республік. Вони одержали право самостійно визначати доходи і видатки в розрізі республіканських і місцевих бюджетів, використовувати додаткові доходи, а також ті суми, що залишилися внаслідок економії видатків. За республіками були закріплені певні повноваження щодо складання, утвердження, виконання державних бюджетів, розподілу доходів і видатків між республіканським і місцевими бюджетами.
Було внесено зміни у податкову політику. В 1953 р. прийнято новий закон про сільськогосподарський податок. Замість оподаткування доходу від усіх джерел сільськогосподарського виробництва введено податок за твердими ставками, з однієї сотої гектара присадибної землі колгоспного двору. Передбачалася система пільг для окремих категорій населення (інвалідів, сімей військовослужбовців та ін.). У 1957 р. замість чотирьох різних ставок (у розмірі від б до 15 %) було введено нову єдину ставку оподаткування з валового доходу колгоспів у розмірі 14 %, що була диференційована по республіках і областях.
У 1958 р. припинено випуск державних позик, що реалізувалися за підпискою серед населення і довгий час були важливим джерелом доходів бюджету. Протягом 1960 – 1962 рр. було підвищено неоподаткований мінімум заробітної плати, знижено податок з заробітної плати для низькооплачуваних громадян, скасовано податок за бездітність з неодружених, одиноких і малосімейних. Відбувалися структурні зміни у формуванні доходів державного бюджету. Зменшилися надходження податку з обороту: з 31,6 % у 1950 р. до 29,2 % у 1965 р.
Протягом 50-х років з розширенням прав союзних республік у народному господарстві СРСР підвищувалося значення республіканського бюджету. Його частка у державному бюджеті України становила у 1958 р. 69,2 % проти 32,9 % у 1950 р. З кінця 50-х років у розподілі доходів між республіканським і місцевими бюджетами знову намітилася тенденція збільшення частки останніх.
Кредитні відносини в Україні повністю контролювалися союзним урядом. У 1955 р. було створено Українську контору Державного банку СРСР та республіканські контори Промбанку, Сільгоспбанку, і Торгбанку. У 1957 – 1959рр. проведено реорганізацію банківської системи. Ліквідовано Торгбанк, Сільгоспбанк, їхні функції передано Держбанку і Промбанку. До кредитної системи належали Зовнішторг-банк СРСР і державні ощадні каси. Зросло значення банківського кредиту в розвитку господарства. Збільшились обсяги кредитів усіх видів: у 1951 – 1960 рр. – у 3 рази.
У господарському розвитку України значна увага приділялася торгівлі. В 1950 р. було відроджено її матеріально-технічну базу. Абсолютний обсяг продажу товарів у державній і кооперативній торгівлі, включаючи громадське харчування, становив 97 % рівня 1940 р. Про динаміку її розвитку свідчать такі дані:
| Показник | 1950 |
| Кількість підприємств, тис. | 81,5 |
| Обсяг роздрібного товарообороту (у цінах відповідних років), млн. крб. | 5731 |
| Оборот кооперативів, тис. крб. | - |
Друга половина 40-х – початок 60-х років характеризувалися низьким життєвим рівнем і недостатньо розвішеною соціальною сферою суспільства. Радянський Союз із політичних мотивів у 1947 р. провів грошову реформу і скасував карткову систему розподілу продуктів і промислових товарів. У 1947 – 1950 рр. тричі знижувалися ціпи на товари масового споживання. Однак, на відміну від реформи Ерхарда у Німеччині, в СРСР реформа відбувалася в умові дефіциту промислових і продовольчих товарів. Платоспроможний попит значно перевищував пропозицію. У 1950 р. державні роздрібні ціни в Україні порівняно з довоєнними були вищими в 1,83 рази. Лише на колгоспних ринках індекс цін зменшився до 0,9. Реальна заробітна тата у 1946 – 1950 рр. перевищила довоєнний рівень лише на 24 % , а загальна сума доходів населення – на 62 % .
Почалася демілітаризація праці. У 1945 р. було відновлено відпустки, оплачувані вихідні. Тривалість робочого дня становила 8 год. Відмінено указ, за яким все населення вважалося мобілізованим. Однак до 1950 р. діяв указ від 3940 р., який забороняв робітникам і службовцям змінювати місце роботи без дозволу адміністрації, встановлював відповідальність за самовільне залишення роботи або прогул без поважних причин. У 1951 р. його було замінено заходами дисциплінарного характеру.
З середини 50-х років заробітна плата стала провідною формою підвищення добробуту. Середньомісячна грошова заробітна плата усіх категорій робітників і службовців за 50-ті роки зросла на 25,3. У 1965 р. скорочувався робочий тиждень. Фабрики та заводи перейшли на п'ятиденний робочий тиждень. Збільшилися відпустки вагітним жінкам до і після пологів.
Доходи колгоспників від громадського та особистого господарства збільшилися в 1951 – 1955 рр. на 50 %. З введенням у 1956 р. щомісячного авансування грошова оплата праці колгоспників поступово ставала переважаючою. У 1960 р. її середньомісячний розмір становив 24,3 крб., або близько 45 % загальної оплати трудодня. У липкі 1964 р. було прийнято закон про пенсії і допомогу членам колгоспів. Мінімальний розмір пенсії встановлювався в розмірі 12 крб. на місяць. У 1966 р. була введена гарантована грошова оплата їх праці.
Проте У цілому рівень життя в Україні підвищувався повільно. Виробництво споживчих товарів не забезпечувало потреб населення і компенсувалося імпортом. Відставав від потреб населення розвиток сфери послуг, торгівці, громадського харчування.
Висновок
Напередодні Другої світової війни мілітаризація суспільства і держави набула безпрецедентного рівня, значно зросли асигнування на військові потреби: якщо у 1939 р. на оборону виділялося 25,6% державного бюджету, то у 1940 р. – 32,6%, а на 1941 р. планувалося витратити 43,4% бюджету. Оскільки Україна запишалася основною вугільно-металургійною базою СРСР, то виснажливий тягар лягав насамперед на український народ. Прискорений розвиток металургії, машинобудування і хімічної промисловості в умовах відсутності екологічного захисту, інтенсифікація праці, важкі умови праці і побуту, жахливий рівень травматизму тяжко відбивалися на рівні життя населення України.
Але сталінська репресивна система загрозами покарання постійно підвищувала трудові завдання, планові показники, фабрикувала "трудові ініціативи" працівників, "соціалістичне змагання", що певною мірою стимулювало виробництво і сприяло зростанню продуктивності праці. Кількісні показники постійно зростали. В 1940 р. продукція промисловості України зросла більш ніж у 7 разів у порівнянні з 1913 р. В 1940 р. Україні належало значне місце у виробництві промислової продукції. Вона давала 65% загальної виплавки чавуну, 49% сталі, 68% залізної руди, 50,5% вугілля, 26% електроенергії. У сільському господарстві, попри всі перешкоди, теж помічалося зростання виробництва. Цьому сприяли непогані кліматичні умови, збільшення техніки на ланах та інтенсифікація праці колгоспників. Україна виробляла 1/5 частину товарного хліба і м'яса, 3/4 загальносоюзного цукру, понад 50% кукурудзи.
Як і до війни,радянська держава вдалася до довготривалого планування відбудови і розвитку народного господарства. Було прийнято 4-й п'ятирічний план (1946-1950 рр.), який передбачав досягнення і перевершення довоєнного рівня. Традиційними були заходи і методи його реалізації: мобілізаційно-пропагандистське штурмування, "соціалістичне змагання", директиви і "зустрічні плани". При цьому бажання і потреби людей не враховувалися заради "вищих інтересів соціалістичної Вітчизни". Попри все, результати були вражаючими: вже в кінці 1949 р. обсяг валової продукції промисловості України перевищив рівень 1940 р. на 15%. Основні державні інвестиції і зусилля були направлені у промисловість і транспорт, тому сільське господарство запишалося бідним родичем і не могло забезпечити населення достатньою кількістю продовольства. У 1950 р. продукція сільського господарства України досягла лише 60% рівня 1940 р. Купувати продукти харчування стало ще дорожче після скасування карткової системи і грошової реформи 1947 р., яка девальвувала карбованець і позбавила населення заощаджень.
Поставивши завдання "наздогнати і перегнати Америку" і пообіцявши за 20 років побудувати в СРСР комунізм, М.Хрущов розгорнув широку програму реформування економіки.
Економічні реформи, проведені в 50-ті роки, радикально змінили умови розвитку промисловості і сільського господарства.
Позитивні наслідкимали, зокрема:
- децентралізація керівництва економікою, запроваджена у 1957 р. Керівництво промисловістю було передано раднаргоспам економічних районів, які управляли промисловістю на своїй території, незалежно від профілю. В Україні було створено 11 економічних районів;
- збільшення асигнувань на забезпечення науково-технічного прогресу;
- підвищення самостійності колгоспів і радгоспів;
- ліквідація машинно-тракторних станцій і передача їх майна колгоспам і радгоспам;
- збільшення закупівельних цін на зерно (у 7разів), картоплю (у 8разів), продукцію тваринництва (у 5,5 рази).
Друга половина 50-х рр. стала періодом помітного економічного зростання, сільське господарство вперше стало рентабельним.
Сільське ж господарство стало справжнім полігоном для різного роду непродуманих реорганізацій і нововведень, нереальних понадпрограм (цілинна епопея, небачене розповсюдження кукурудзи і т.п.), що негативно позначилося на виробництві сільськогосподарської продукції.
У кінці 50-х – початку 60-х рр. почалося падіння темпів економічного зростання. Якщо за 1951 – 1958 рр. промислова продукція щорічно зростала на 12,3%, то за 1959 – 1965 рр. – на 8,8%. З 1950 по 1958 рік обсяг валової продукції сільського господарства республіки зріс на 65%, а в 1958 – 1964рр. – на 3%.
Список використовуваної літератури
1. Лановик Б.Д., Матисякевич З.М., Матейко Р.М. Економічна історія України і світу.
2. Геєць В. Економіка України.
3. Поручник А.М. Интеграция Украины в мировое хозяйство.
4. Ю.Сливка. Історія України.
5. Філіпенко А.С. Економіка зарубіжних країн.
6. В.А. Смолій. Історія України.
7. Соколенко С.И. Современные мировые рынки и Украина.
8. Світлична В.В. Історія України.