Згідно зі статтею 7 Бюджетного кодексу України, одним із принципів побудови бюджетної системи є ефективність, яка означає що при складанні та виконанні бюджетів всі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення запланованих цілей при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів [9, с. 10].
Соціальна ефективність програм - це ефективність програм з точки зору досягнення поставлених цілей, досягнення соціального ефекту від надання бюджетних послуг у розрахунку на одиницю витрат. Оцінка ефективності та результативності програм передбачає аналіз взаємозв' язку між ресурсами та отриманими результатами. Процес «ресурси-результати» у багатьох країнах, що застосовують елементи програмно-цільової методології, називають «логікою програми» і представляють в вигляді схеми (рис.2).
ефективності виконання програм передбачає вивчення можливостей та шляхів оптимізації та мінімізації витрат при збільшенні кількості показників продукту. Критерій своєчасності - це показник, який характеризує процес реалізації бюджетної програми з урахуванням встановлених термінів виконання завдань. Тобто порівнюються терміни, вказані в завданні, і фактичне використання часу на проведення робіт, пояснюються причини відхилень в часових рамках і проводиться аналіз по всіх показниках виконання.
Результативність виконання програм - це якість наданих послуг, їх вплив (короткостроковий або довгостроковий) на споживачів послуг, користь і вигода, яку визнають споживачі послуг тощо. Результативність та ефективність програми визначається за допомогою показників виконання програм. Взаємозв'язок між результативністю та ефективністю відображений на рис. 3.
Узагальнюючи вищевикладене, слід зазначити, що жодна система не може бути успішною, якщо вона не має дієвої системи контролю. В бюджетному процесі, здійснюваному за програмно-цільовим методом, такими формами контролю є моніторинг та оцінка. Посадовим особам органів влади інформація за результатами моніторингу та оцінки надає основу для прийняття своєчасних управлінських рішень щодо перерозподілу коштів між завданнями або підпрограмами, а також зменшення або збільшення обсягів асигнувань на виконання програми. Така гнучкість і мобільність в отриманні інформації та управлінні видатками дозволяє забезпечити досягнення поставлених цілей програми.
Здійснений на засадах постійності та систематичності/періодичності контроль надає можливість відстежувати результативність та ефективність використання коштів та дозволить при необхідності корегувати обсяг ресурсів на виконання певної програми. Для забезпечення побудови ефективної системи фінансового контролю, яка б відповідала б стандартам передових демократичних країн, потрібна розробка концептуального документа. Це дасть можливість чітко розмежувати завдання і повноваження контрольних органів, усунути їх паралелізм та дублювання у їх роботі.
Висновки та пропозиції. На наш погляд, підвищення ефективності використання бюджетних коштів доцільно виділити як пріоритетний напрям бюджетної політики органів державної влади та органів місцевого самоврядування на найближчі роки. Принцип ефективності і економності використання бюджетних коштів, проголошений в Паж. 7 Бюджетного кодексу України, означає, що при складанні і виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення запланованих цілей при залучення мінімального обсягу бюджетних коштів або досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів, на практиці достатньо важко реалізувати [1, Паж. 7].
Оскільки підвищення ефективності бюджетного програмування потребує забезпечення дієвого контролю за виконанням бюджетних програм, саме у цьому контексті особливого значення набуває удосконалення інформаційно-аналітичних можливостей щодо здійснення моніторингу бюджетних програм, включаючи аналіз їх виконання за контрольними (результативними) показниками, представленими у паспорті бюджетної програми [4, с. 34].
Вважаємо, що підвищення ефективності бюджетної діяльності може бути досягнуто також за рахунок використання потенціалу довгострокового та середньострокового бюджетного планування. При цьому особливого значення набуває розмежування стратегічних цілей та цілей робочих (або проміжних). Ключові результати значно більше залежать від □ ажнихППнгуПніПі впливів, а тому їх деталізація у більшості випадків є недоцільною, хоча у той же час загальне, спрощене визначення стратегічної мети діяльності позбавить процес управлінської діяльності потрібного напряму руху.
Удосконалення механізму застосування програмно-цільового підходу до складання і виконання бюджету має здійснюватися також шляхом впорядкування та оптимізації мережі бюджетних установ, реалізації принципу поетапного переходу від утримання бюджетних установ до виділення їм коштів для надання соціальних послуг. При цьому, в кінцевому рахунку, ефективність бюджетної діяльності в демократичній, соціальній та правовій державі пов' язана передусім з підвищенням якості життя людини, а не з економією бюджетних коштів [6, с. 59].
Можна виділити основні практичні кроки на шляху реалізації принципів ПЦМ в Україні.
По-перше, для успіху ПЦМ необхідна підтримка усіма зацікавленими сторонами. Загалом, процес реалізації всіх елементів програмно-цільового методу триває 4-8 років. З плином часу він скорочується шляхом застосування нових методів і технологій, які базуються на практичному досвіді. Запорукою успіху такої діяльності на рівні місцевого самоврядування в Україні є підтримка з боку органів місцевого самоврядування.
По-друге, ПЦМ має розглядатися у стратегічному контексті: як план, а ще більше — як управління. Пріоритети повинні бути чітко визначені та відігравати провідну роль у розподілі ресурсів.
По-третє, при ПЦМ звертається увага на непродуктивні й □ажнихППнгуПніПі програми, а тому необхідна політична воля, щоб позбутися їх. Фінансові ресурси повинні переноситися на більш пріоритетні та продуктивні цілі.
По-четверте, для досягнення успіху ПЦМ треба поглиблювати адміністративні реформи. Щоб цей метод працював повноцінно, постійна увага має приділятися структурі організацій та їх діяльності. У випадку традиційної організаційної структури функція визначає форму, при організаційній структурі із застосуванням ПЦМ форма обумовлює функцію.
Реалізація перерахованих заходів сприятиме впровадженню системи, що дозволяє аналізувати поточний стан, а також відстежувати зміни у сфері надання бюджетних послуг, фінансування яких відбувається за рахунок коштів міського бюджету.
Перспективи подальших досліджень. В подальшому планується приділити увагу розробці пропозицій щодо впровадження програмно-цільової методології формування місцевих бюджетів та організації моніторингу їх виконання на регіональному рівні.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ІНФОРМАЦІЇ
1.Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» Паж 21.05.1997 р. № 280/97-ВР.
2.Керівні принципи аудиту державних фінансів / Збірник базових документів INTOSAI. - проект ПРООН з врядування «Доброчесть на практиці». - К.: 2003.
3.Керівні принципи аудиту державних фінансів / Збірник базових документів INTOSAI. Проект ПРООН з врядування «Доброчесть на практиці». -К.: 2003.
4.Левицька Л.О. Впровадження програмно-цільового методу формування бюджетів // Фінанси України. - 2004. - №6. - С. 33-37.
5.Малишев А.В. Шляхи європеїзації державного аудиту // Фінанси України. - 2004. - №8. - С. 144150.
6.Павлов Д., Губенко А. Організаційно-правові проблеми забезпечення ефективного використання бюджетних коштів // Право України. - 2007. - №5. - С. 57-60.
7Павлюк К.В., Ахмед Т.В. Багаторічне бюджетування в країнах ОЕСР та перспективи розвитку середньострокового бюджетного планування в Україні // Фінанси України. - 2006. - №8. - С. 8796.
8.Романів Є.М., Волянський І.Р. Аудит адміністративної діяльності в бюджетній сфері // Фінанси України. - 2003. - № 9. - С.128-132.
9.Рубан Н.І. Концептуальні засади контролю за виконанням бюджетної програми // Фінанси України. - 2006. - №8. - С. 7-12.
10.Стефанюк І.Б. До нової якості бюджетного контролю через аудит ефективності // Фінансовий контроль. - 2003. - №2(15). - С. 10.