Нові технології, глобалізація і вільний ринок. Існують два фундаментальні процеси, які формують нашу реальність: технологічна революція і глобалізація, які є наслідком технологічних змін і впливають на сьогоднішній соціальний лад.
Причин розпаду індустріалізму дуже багато. Одна з найголовніших - цивілізаційний розвиток, зокрема наукові і технологічні відкриття, які викликали в найрозвиненіших суспільствах, починаючи з сімдесятих років, істотні технологічні зміни. Потім відбулися глибокі і всеосяжні зміни. Вони викликали інтенсивну і складну кризу, яка дуже стрімко розрослася.
Відношення до наслідків цієї кризи загалом підпадають під три групи:
1.Песимістична і катастрофічна;
2.Оптимістична: передбачливий прогрес і краща долю як для індивідуумів, так і для суспільств;
3.Невизначена.
Сьогодні існує ситуація дуже серйозної кризи, яку можна порівняти за масштабом з тією, що була викликана індустріалізмом, хоча іншої по суті. Це дійсно той випадок, коли, стверджує 3. Бауман, ми є свідками розпаду традиційного соціального порядку. Мир перестав бути однозначним для людей, суспільство теж неоднозначно по суті. І таким воно буде. Це є наслідком процесів, викликаних інформаційною революцією. Людям доведеться вчитися співіснувати з цією неоднозначністю.
Сьогодні завдяки новим технологіям велика частина Валового національного продукту не виробляється сільським господарством (як тисячу років тому) або промисловістю (як було за часів розквітукапіталізму), а є обробкою інформації. Тому вся традиційна структура промисловості значно програє і така ситуація повинна викликати значні трансформації в соціальній структурі та в інституційному порядку, особливо в державі.
Іншим чинником сучасної кризи є глобалізація. Коріння цього процесу також у розвитку нових технологій (хоча, звісно, не тільки вони винні). Держава, яка у минулому виконувала роль захисника і посередника у стратегічному компромісі, зараз знаходиться поміж все більш роз'єднаних, менш численних і дуже слабких найманих працівників, з одного боку, і партнером, який стає все більш могутнім і якого досить складно визначити. І завдяки створенню глобальних ринків - таким, що має великий ступінь свободи, знаходиться поза юрисдикцією і дуже часто поза контролем і впливом окремих держав. Через це немає нічого незвичайного в тому, що держава слабкіша за корпорацію, яка працює на її території, та неспроможна виконувати роль посередника і захисника історичного компромісу.
Побічне зауваження: ситуація в малих державах насправді ще складніша. їм доводиться захищати свій внутрішній соціальний і економічний баланс у ситуації гри з глобалізованим і більш вільним ринком, який частково є "вільним", а частково - це "шахівниця" для наймогутніших держав, які все ще мають досить значний вплив на міжнародні корпорації.
Якщо ідея вільного ринку пропонувалася в 19-му столітті, то було зрозуміло, що ринок як частина національної держави має бути вільним від держави та політичної влади. Соціальні революції, економічні кризи - локальні та глобальні, війни, тоталітарні системи й інші форми радикалізму виступали доказами даної ідеї, і це повністю підтвердилося на останній стадії індустріалізму. Що означає: ринок "вільний"? Нам відомо, що він вільний від національної держави, але ринок не є суб'єктом, який може володіти характеристиками свободи. Це соціальна сфера, де вирішуються конфлікти між ведучими дійовими особами економічних стосунків. Ринок не може бути вільним, але його учасники можуть реалізовувати свої інтереси - більшою чи меншою мірою.
Якщо на ринку існує компроміс між головними соціальними силами і держава його охороняє, тоді гасло "вільний ринок" є неправдивим та означає, що хтось із учасників не задоволений формою компромісу як такою, але говорити про це відкрито не хоче. Цей компроміс перервав трагічну нитку двох століть історії нашої земної кулі, особливо Європи. Це не було несподіваним успіхом, а мудрістю, купленою за кров і страждання мільйонів. Вільний ринок - це утопія, від якої капіталізм завдяки своїй здібності до навчання зараз виліковується. Утопія, яка виявилася помилковою скрізь, де її застосовували, оскільки вона більше ніде не існує. Компроміс останньої фази капіталізму, тобто ідея соціальної держави, не такий утопічний, як зазвичай вважають, а є реальним результатом процесу навчання - проб і помилок, що триває близько двох століть.
Можливо, це той самий випадок, коли компроміс у деяких країнах не спрямований на користь найнятих робітників. Можливо, наприкінці сімдесятих років система держави загального добробуту коштувала занадто багато, особливо з економікою, що ставала все слабкішою (хоча це не очевидно. Можливо, це деморалізувало найманих робітників. Можливо, в майбутньому це необхідно змінити. Але треба мати на увазі: зміною потрібно обережно керувати, щоби не створити новий конфлікт - найважливіших соціальних класів сьогодення з іншими гравцями соціальної гри. Вихід із положення - не "вільний ринок", а яка-небудь форма справжнього балансу інтересів.
Існує дві причини того, чому питання вільного ринку зараз знову актуальне. По-перше, технологічні зміни похитнули положення найманих робітників. По-друге, процеси глобалізації звільнили капітал, що зміцнився в результаті глобальної концентрації, від держави, яка слабшає.
Ми повинні усвідомлювати наслідки цих змін, такі як вищезгадуване ослаблення найманих робітників, для сфери соціальної структури. Цей процес також охоплює основну частину так званого середнього часу. Очевидним є вторгнення нових технологій у традиційні сфери так званої інтелектуальної роботи. Але що дійсно варто відзначити, так це зростаючу кількість людей, які не працюють і не збираються працювати. їх безробіття, можливо, стане спадковим, що здається ще більш правдоподібним крізь призму теорії П'єра Бордо.
Сьогодні капітал має можливість звільнити ринок або -скоріш за все - мати на ринку повну свободу. Під цим маєтся на увазі свобода держави та всіх інших організацій й установ, що мають намір захистити соціальний компроміс на рівні держави (такі як торгівельні спілки і т.п.). Поки відсутній механізм примушування до компромісу на глобальному рівні, світ;/ загрожуватиме небезпека величезного глобального конфлікту між відчайдушними маргіналами (у цю групу входить і частина найманих робітників) та глобальними найманими працедавцями, які зараз отримали перемогу. Непропорційно слабкі маргіналісти (Ковалік; Варживода-Кружинська, Гротовська-Ледер) й наймані робітники тоді вдадуться до терористичних методів боротьби. їм буде нелегко, оскільки нові технології використовуються органами примусу. Проте тепер ми знаємо краще, ніж коли-небудь: не існує політики достатньо ефективної, як і стін достатньо товстих, щоб захистити від помислів відчайдушних терористів, особливо тих, які мають у своєму розпорядженні нові технології.
Але може трапитися таке, що нові робочі місця будуть створені саме завдяки новим технологіям; може трапитися, що з'явиться сучасне глобальне громадянське суспільство, як серйозний партнер глобального капіталу. Якщо це трапиться, то швидше за все як результат глобальної політики, орієнтованої на гуманну, але ефективну економіку. Проте до сьогодні традиційні механізми, покликані стабілізувати суспільство й економіку, втрачають ефективність. Тому безтурботні дискусії про майбутнє мають замінити роздуми про нові механізми стабілізації світу. Очевидною є абсолютна неможливість повернення до ситуації останньої стадії індустріалізму (збалансованого індустріалізму). Історію не можна переробити. Проте її не слід і повертати до епохи дикого, відкритого, некерованого конфлікту.
Гра глобалізації на прикладі Європейського Союзу, Нова ситуація у світовій економіці стала причиною значних змін в інституті у цінному устрої кожного суспільства. Одним із основних шляхів прийняття участі в глобальній грі є створеннянаднаціональних політичних організмів. Прикладом цього виступає Європейський Союз.
Сьогодні в глобальному масштабі одночасно відбуваються два процеси: кристалізація глобального вільного ринку і поява структур глобальних організацій. Час покаже, чи зможе утримати вільний ринок свою волю або зникне під впливом глобальних силових структур.
Серед економічних, політичних й цивілізаційних чинників цих процесів, треба виділити культурні передумови. Особливо значущим тут є розвиток масової культури. Вона приносить, разом із загальновідомими недоліками, функцію поглиблення соціальних відмінностей і збереження їх разом з привілейованим становищем високоосвіченої еліти, а також гомогенізацію решти суспільства на якомога низькому культурному рівні. Це призведе до утворення масового суспільства і доведення все більшої його частини до стану соціального натовпу (таким чином вже не суспільства). Іншим результатом буде те, що нова соціальна структура буде складатися з дуже вузького прошарку еліти (це, перш за все, стосується освіти, але й інші статусні фактори можуть збігатися), обмежені перехідні прошарки й широку більшість - тих, хто опустився до рівня натовпу. Таким чином, нам слід переглянути деякі визначення масової культури й тлумачити її як квазікультуру соціальних мас і важливий фактор доведення суспільства до рівня натовпу.
Формула ЄС утворює можливість захистити індивідуальність малих і середніх націй, зберегти основні цінності демократично-ліберального режиму, збалансувати переваги й недоліки прямої та представницької демократії. Ця формула також змушує поважати принципи економічної ефективності й соціального балансу, заснованого на компромісі головних сил соціальної структури. Щоб використати цю можливість для успішної боротьби з цими та іншими небезпеками нової цивілізації, систематично роблячи заіуіну пізнього індустріального суспільства на так зване інформаційне суспільство, необхідно докласти багато зусиль, особливо інтелектуальних.