МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. І. ФРАНКА
ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ
ФАКУЛЬТЕТ ОБЛІКУ І ПІДПРИЄМНИЦТВА
КУРСОВА РОБОТА
на тему
«Управління антимонопольною діяльністю підприємства»
Виконала: слухач групи МО 201/08
Гаріна Н. Ю.
Перевірив: проф.. Яцура
ЛЬВІВ 2010
Зміст:
Вступ
Сутність та зміни антимонопольної діяльності підприємства
Аналіз та оцінка механізму управління антимонопольною діяльністю підприємства
Шляхи вдосконалення управління антимонопольною діяльністю підприємства
Висновки
Вступ
Функціонування ринкових відносин, в основі яких лежить багатоукладна економіка, передбачає створення рівних можливостей для суб'єктів господарської діяльності, а також їх конкуренцію, під якою розуміється змагальність суб'єктів господарювання, коли їхні самостійні дії обмежують можливості кожного з них впливати на загальні умови реалізації товарів на ринку і стимулюють виробництво тих товарів, яких потребує споживач.
З конкуренції, що існує в умовах розвинених товарно-грошових відносин, виростає класична монополія. На відміну від неї "соціалістичний" монополізм народився в умовах досить специфічних форм економіко-організаційного розвитку нашої держави у складі СРСР. Він є наслідком свідомої економічної політики соціалістичної держави (як носія політичної влади і власника основних засобів виробництва) щодо планового ведення народного господарства на основі застосування переважно адміністративно-командних методів керівництва економікою, що призвело, зрештою, до перетворення її на єдиний народногосподарський комплекс.
Монополізм у нашій державі є також породженням політики концентрації і спеціалізації виробництва та інших сфер життєдіяльності. Саме тому, визначивши в Законі України "Про економічну самостійність України" від 3 серпня 1990 р. зміст, мету та основні принципи економічної самостійності України як суверенної держави, механізм господарювання, регулювання економіки і соціальної сфери, організації фінансово-бюджетної, кредитної та грошової системи України, Верховна Рада в постанові про реалізацію зазначеного закону включила до переліку законодавчих актів, які б забезпечували дію Закону України "Про економічну самостійність України", антимонопольне законодавство. За час, що минув, зроблено вагомі кроки на шляху формування антимонопольного законодавства. Актуальними на даний час крім перелічених вище нормативно - правових документів є
· Постанова Кабінету Міністрів України № 1336 від 8 грудня 2009 року. Закон України «Про боротьбу з корупцією»;
· Закон України «Про засади запобігання та протидії корупції»;
· Закон України «Про відповідальність юридичних осіб за вчинення корупційних правопорушень»;
· Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення».
Таким чином, на сьогодні законодавство про захист економічної конкуренції, яке ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України і складається з законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про Антимонопольний комітет України", "Про захист від недобросовісної конкуренції", інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів, можна вважати сформованим.
Проте будь-яка діяльність, особливо фінансова діяльність підприємств, яка не підлягає добре продуманій системі оцінки і контролю. Швидко зводиться нанівець і стає корумпованою саме тому існує Антимонопольний комітет, який слідкує за діяльністю українських підприємств і вчасно вживає певних заходів для усунення проявів недобросовісної конкуренції.
В курсовій роботі розглянуто основи Антимонопольного Законодавства України, наведено приклади його порушення та надано стислий огляд антимонопольної діяльності в нашій державі.
Сутність та зміни антимонопольної діяльності підприємства
Згідно з Законом України "Про господарські товариства" господарськими товариствами визнаються підприємства, організації, установи, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами з об'єднанням майна для підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. Проте, до кола господарських товариств поки що не входять державні підприємства, організації та установи.
Підприємство, як основна організаційно-правова форма підприємницької діяльності, являє собою статутний суб'єкт самостійного господарювання, що має права юридичної особи і здійснює виробничу, науково-дослідну й комерційну діяльність з метою одержання прибутку (доходу). У своєму складі підприємство не має інших юридичних осіб.
Відповідно до Закону України "Про власність" можуть утворюватися такі види підприємств:
а) індивідуальне підприємство, основане на особистій власності фізичної особи і виключно на його праці;
б) сімейне підприємство, основане на власності й праці громадян України і членів однієї родини, що проживають разом;
в) приватне підприємство, основане на власності окремого громадянина України, з правом наймання робочої сили;
г) колективне підприємство, основане на власності трудового колективу підприємства, кооперативу, іншого статутного товариства, громадської та релігійної організації;
д) державне комунальне підприємство, основане на власності адміністративно-територіальної одиниці;
е) державне підприємство, основане на загальнодержавній (республіканській) власності;
ж) спільне підприємство, основане на базі об'єднання майна різних володарів (змішана форма власності);
з) підприємство, основане на власності юридичних осіб і громадян країн Співдружності та інших держав;
и) малі підприємства.
Підприємства можуть об'єднуватись в асоціації, корпорації, консорціуми, концерни. Можуть бути й інші об'єднання за галузевою, територіальною чи іншою ознакою.
Організації також можуть здійснювати підприємницьку діяльність. Відмінність підприємства від організації полягає в тому, що підприємства виробляють певну продукцію (товар). Організації зазвичай виконують певні роботи (скажімо, будівельні, науково-дослідні, проектні тощо), надають послуги.
Установи виконують спеціальні роботи, надають спеціальні послуги у сфері культури, освіти, в медицині тощо (наприклад, приватні школи й вузи, приватні медичні заклади).
Підприємницькі утворення (господарські товариства) можуть бути акціонерними, товариствами з обмеженою відповідальністю, товариствами з додатковою відповідальністю, повними товариствами, командитними товариствами.
Набуває поширення ще одна організаційно-правова форма підприємницької діяльності - інноваційні підприємства (впроваджувальні), діяльність яких спрямована на створення й використання інтелектуального продукту, доведення нових оригінальних ідей-до реалізації їх у вигляді товарів і послуг, а також на організацію ефективного задоволення громадських потреб у цих товарах і послугах, які є одним із видів інтелектуальної власності.
Своєрідною організаційно-правовою формою підприємницької діяльності є орендні підприємства, що утворюються відповідно до Закону України "Про оренду майна державних підприємств та організацій" від 10 квітня 1992 р. За цим Законом оренда - засноване на договорі строкове платне володіння й користування майном, що належить державним підприємствам і організаціям, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Об'єктами оренди можуть бути цілісні майнові комплекси державних підприємств, організацій або їх структурні підрозділи (філіали, цехи, дільниці).
Однією з найважливіших проблем є обмеження монополізму в підприємницькій діяльності.
Монополізм у підприємницькій діяльності - це домінуюче становище підприємця, яке дає йому можливість самостійно чи разом з іншими підприємцями обмежувати конкуренцію на ринку певного товару.
Конкуренція - змагальність підприємців, коли їхні самостійні дії обмежують можливість кожного з них впливати на загальні умови реалізації товарів на ринку і стимулюють виробництво товарів, потрібних споживачеві.
Монопольним визнається таке становище підприємця, коли його частка на ринку певного товару перевищує 35%.
Рішенням Антимонопольного комітету України може визнаватися монопольним становище підприємця, частка якого на ринку певного товару менша 35%.
Зловживанням монопольним становищем закон уважає:
· нав'язування таких умов договору, які ставлять контрагента у нерівне становище, або додаткових умов, що не належать до предмета договору, в тому числі нав'язування товару, не потрібного контрагентові;
· обмеження чи припинення виробництва, а також вилучення з обігу товарів задля створення або підтримки дефіциту на ринку чи встановлення монопольних цін;
· інші дії з метою створення перешкод доступу на ринок (вихід із ринку) інших підприємців.
Зазначені аспекти регулюються з допомогою Закону України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності", який визначає правові основи обмеження й попередження монополізму, недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності та здійснення державного контролю за додержанням норм антимонопольного законодавства.
Цей закон має 6 розділів:
1. Загальні положення.
2. Зловживання монопольним становищем на ринку.
3. Недобросовісна конкуренція.
4. Державний контроль за дотриманням антимонопольного законодавства.
5. Відповідальність за порушення антимонопольного законодавства.
6. Розгляд справ Антимонопольним комітетом.
Діяльність Антимонопольного комітету регламентується Законом. України "Про Антимонопольний комітет України" від 26 листопада 1993р. Антимонопольний комітет України є державним органом, покликаним забезпечувати відповідно до його компетенції державний контроль за дотриманням антимонопольного законодавства, захист інтересів підприємців і споживачів від його порушень.