-способи реалізації товару,
-цінова політика по даних видах продукції,
-рекламні заходи (і витрати на неї),
-можливий ріст продажів (у натуральних одиницях по видах продукції).
Складається план на основі маркетингового дослідження. Розробляється головним економістом, разом з відділом продажів.
2. План виробництва. Виробництво товарів, хоча і є основою діяльності підприємства, проте, само по собі повністю проблеми ефективності не вирішує, оскільки збут, продаж продукції є вирішальною (після виробництва) ланкою діяльності. От чому віддається перевага орієнтації підприємства не на виробництво, а на маркетинг. У плані пропонується місце для розташування устаткування з обліком внутріфабричних транспортних потоків (схема), описується пропоноване устаткування, його характеристики (продуктивність, габарити, зручність у використанні й т.п.). Обов'язкове обґрунтування вибору конкретного виду устаткування. Вартість придбання (із вказівкою конкретного постачальника), витрати на доставку й монтаж, визначаються витрати робочого часу на виробництво продукції, тривалість виробничого циклу, визначаються можливості найбільш повного використання встаткування, змінність роботи, періодичність зупинок для ремонтів, витрати на обслуговування, оцінюється безпека персоналу й навколишнього середовища при використанні даного встаткування (освітленість, загазованість, шум, вібрація, запыленность, температура).
У розробці беруть участь також головний технолог, головний інженер, головний бухгалтер.
3. Організаційний план. Удосконалювання організації виробництва й праці, скорочення витрат є основними джерелами економічного росту. Визначається обґрунтована кількість і найменування професій персоналу, зайнятого в планованому проекті, пропонуються форми оплати праці й обґрунтовуються витрати на оплату праці, розраховуються енергетичні витрати (електроенергія, теплова енергія, вода й т.п.), визначаються витрати на сировину й допоміжні матеріали (включаючи упакування) при виробництві планованої продукції. Складається начальником відділу продажів, їй допомагають начальники цехів.
4. Фінансовий план. Дозволяє зробити обґрунтовані висновки про строки окупності даного проекту, оцінити фінансові вигоди й втрати підприємства. Складається головним бухгалтером.
5. Висновок по проектуявляє собою рекомендації про прийняття даного проекту або його відхиленні. Висновок формулюється всіма членами робочої групи.
Всі виконавці у свої розділи включають оцінку комерційних ризиків, пов'язаних з якістю товарів і реалізацією їх на ринку, перевезенням вантажів (транспортний ризик), платоспроможністю покупця, коливаннями валютного курсу (валютні ризики), непередбаченими обставинами (стихійні лиха й т.п.) і інші. Кожний з можливих ризиків аналізується з метою визначення мер по їхньому запобіганню. Незадовільне виконання обов'язків - наслідок субьективных причин - не є комерційним ризиком.
Планування ведеться на основі аналізу роботи за минулий період з урахуванням змін у планованому періоді. За основу береться факт.
Кожна частина загального плану підприємства виявляється при цьому безпосередньо пов'язаною і обумовленою іншими його частинами. Таким чином, досягається збалансованість плану діяльності підприємства. Створюється динамічна система взаємозв'язку виробничих, технічних, економічних, організаційно-адміністративних і соціальних заходів, спрямованих на досягнення кінцевої мети. Визначаються джерела й розміри фінансування, а також гранично припустимі витрати по кожному заході, етапам і видам робіт.У плані обов'язково вказуються точна характеристика й масштаби кінцевих результатів роботи підприємства в цілому по датах, а також результати роботи цехів і інших підрозділів по кожному заході окремо .
Поточне планування на ВАТ "ТерА"здійснюється шляхом детальної розробки оперативних планів для підприємства в цілому і його окремих підрозділах.
Основною ланкою поточного плану виробництва є календарні плани (з розбивкою по місяцях), які являють собою детальну конкретизацію цілей і завдань, поставлених стратегічним планами. Календарні плани виробництва складаються на основі наявності замовлень, забезпеченості їхніми матеріальними ресурсами: ступеня завантаження виробничих потужностей, їхньому використанні з урахуванням обумовлених строків виконання кожного замовлення. У календарних планах виробництва передбачаються витрати на реконструкцію наявних потужностей, заміну встаткування, навчання робочої сили, витрати на поліпшення побутових умов. На ВАТ "ТерА" існують такі види поточних планів як: плани продажів по регіонах (районам, місту) щомісячно, плани витрат по цехах і відділам, комплексні плани, маркетингові плани й ін.
Оперативно-календарне планування є розгорнутим продовженням поточного планування виробництва. Воно включає: деталізацію поточного плану й доведення його завдань до кожного цеху, відділу; організацію доставки на робочі місця сировини, допоміжних матеріалів, вивіз готової продукції, організацію контролю якості; забезпечення суцільного контролю за ходом виробничого процесу й оперативне усунення неполадок і збоїв у роботі. Складаються тижневі й внутрізмінні завдання випуску продукції.
Реалізація планів здійснюється через системи бюджетів або фінансових планів. При їх складанні, насамперед, враховуються показники, розроблені в стратегічних або оперативних планах. Через бюджет здійснюється сполучення між стратегічним, поточним і іншим видами планування. Основу бюджету становить прогноз продажів і вирахування витрат виробництва.
Для здійснення успішної господарської діяльності підприємство на поточний рік і конкретний плановий період самостійно формує для себе нормативну базу по запасах і оборотних коштах шляхом нормування. Керівництво підприємства само встановлює економічно обґрунтовані норми запасів по всій специфікованій номенклатурі матеріальних ресурсів, застосовуваної на підприємстві, і оборотним коштам, вкладеним у ці запаси. Вибравши припустимий ступінь ризику, установлює для підприємства прийнятний рівень надійності забезпечення запасами й оборотними коштами й значення самих норм.
Для прийняття рішень про рівень із сировини й матеріалів необхідно точно знати, коли, скільки і які товари повинні бути замовлені. У міру виснаження відділ постачання з нові партії сировини.
Я вважаю, що ВАТ "ТерА" правильно підійшло до розробки стратегії, і вибрало для себе найбільш сприятливий план розвитку. Було врахованофінансове обґрунтування даної стратегії. Строк окупності по проекту переозброєння складе 3,5 роки. Але в даній стратегії необхідно розробити також політику конкурентної боротьби, оскільки підприємство збирається збільшити свій сегмент на регіональних ринках. В цьому плані першочергову рольнеобхідно відвести саме ефективному ціноутворенню, яке забезпечить підприємству конкурентні переваги на ринку кондитерської продукції. Необхідно проробити етапи просування й позиціонування товару.
Проект модернізації й закупівлі новітнього устаткування в рамках розробленої стратегії дозволить суперничати ЗАТ "Кондитерпром" з великими українськими кондитерськими підприємствами.
Однією з основних причин спаду виробництва на багатьох українських кондитерських підприємствах є низький технічний рівень виробництва на переважній більшості підприємств промисловості, що не задовольняє ні сучасним технічним, ні технологічним вимогам.
3. Формування ціни на продукцію ВАТ "Тера"
3.1 Аналіз ціноутворюючих факторів
Основу ціни виробу становлять втрати, пов'язані з його виробництвом і реалізацією, тому їхній розмір багато в чому визначає рівень ціни. Наприклад, у промисловості із собівартості у відпускній ціні підприємства (без ПДВ і акцизів) становить 83,8%.
До складу витрат входять втрати як залежні, так і незалежні від діяльності підприємства. Наприклад, вартість сировини, матеріалів, палива, енергії, транспортні тарифи - фактори, зовнішні стосовно підприємства. Тому збільшення цих витрат викликає ріст ціни товару.
Інша група витрат - з використання сировини й матеріалів, ступінь завантаження виробничих потужностей, продуктивність сировини й інші - безпосередньо залежать від рівня їхньої організації на підприємстві. Тому фірма залежно від міцності свого положення на ринку може маневрувати цінами. Якщо положення фірми недостатньо стійке й підвищення цін на продукцію небажано, то подорожчання, наприклад, по сировині можна компенсувати деякою мірою зниженням норм витрати сировини, використанням вторинних ресурсів так далі. Якщо ж положення фірми досить стійке, у цьому випадку збільшення витрат може бути перенесене на ціну товару.
На рівень цін впливає конкуренція, що підштовхує фірми до вдосконалювання своєї продукції, детальному обґрунтуванню ціни на неї. При цьому фірма може орієнтуватися або на ринок продавця, або на ринок покупця. На ринку продавця домінуюче положення займає продавець - виробник товару. У таких умовах фірмі легше функціонувати, оскільки її продукція перебуває поза конкуренцією. На ринку покупця домінуюче положення займає покупець. І від того, наскільки фірма зуміє врахувати мінливі запити покупця й вчасно задовольнити їх, залежить її благополуччя.
На рівень цін впливає й ряд інших факторів, стадія життєвого циклу виробу, організації - учасники просування товару від виробника до споживача й інші. Врахування впливу всіх факторів у комплексі дозволить фірмі виробити правильну політику ціноутворення.
Собівартість продукції представляє виражені в грошовій формі поточні витрати підприємств на виробництво й реалізацію продукції (робіт, послуг).
Собівартість продукції є не тільки найважливішим економічною категорією, але і якісним показником, тому що вона характеризує рівень використання всіх ресурсів (змінного й постійного капіталу), що перебувають у розпорядженні підприємства.