Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про затрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає П(с)БО 16 “Витрати”. Дане положення внесло суттєві зміни до складу затрат, що формують собівартість промислової продукції, а це у свою чергу торкнулося калькулювання, ціноутворення, визначення рентабельності продукції.
Відповідно до П(с)БО 16 „Витрати” розроблені Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, затверджені наказом Державного комітету промислової політики України від 02.02.2001 р. № 47.
З урахуванням вимог П(с)БО 16 та Методичних рекомендацій з формування собівартості продукції підприємства можуть використовувати запропоновані цими нормативними документами статті калькуляцій.2
У результаті проведеного дослідження на підприємствах кондитерської галузі розраховують планові, нормативні та фактичні (звітні) калькуляції. Планові калькуляції складаються на рік з розподілом за кварталами, на всі види продукції, що виготовляються у плановому періоді, і, протягом визначених періодів, залишаються незмінними. Нормативні калькуляції переглядаються і уточнюються в разі зміни діючих норм та при впровадженні прогресивних технологій і нового обладнання.
Єдине, що може ототожнювати планові і нормативні калькуляції – це кількість і структура статей калькуляцій. Крім того, на деяких підприємствах галузі складаються тільки планові або звітні калькуляції, а окремі з них зовсім не здійснюють калькуляційні розрахунки.
Також на багатьох досліджених підприємствах не складаються фактичні калькуляції на окремі найменування кондитерських виробів. Це можна пояснити тим, що на кондитерських підприємствах немає чіткої аналітики накладних затрат, не проводиться їх розподіл між окремими найменуваннями кондитерської продукції, і, як підсумок – маємо їх спотворену фактичну собівартість.
На підприємствах кондитерської галузі (більшості з них) використовують простий (однопроцесний, однопередільний) метод калькулювання собівартості готової продукції.
Ми приєднуємося до тих дослідників галузі, які вважають, що найбільш доцільним для кондитерських підприємств є застосування нормативного попередільного методу калькулювання собівартості готової продукції.
Потреба в калькулюванні собівартості в умовах ринкових відносин набуває особливої актуальності. Зміни економічних відносин зумовили те, що менеджери змушені переходити поступово від настанови ретро спективної до перспективної. При цьому облік має будуватися на запобіганні, а не на констатації того, що вже відбулося, має бути спрямованим у майбутнє, бо передбачати - означає випереджати. Калькулювання собівартості продукції повинно поступово переорієнтовуватися з трудомістких розрахунків із розподілу непрямих затрат та визначення точної фактичної собівартості на прогнозні розрахунки собівартості, складання обґрунтованих нормативних калькуляцій та організацію оперативного контролю за їх дотриманням у процесі діяльності.
3.4 Ціноутворення й методи розрахунку
В умовах ринкової економіки різко зросла роль ціни. Від рівня ціни залежить конкурентоспроможність, фінансовий стан підприємства, величина прибутку. Для вироблення ефективної цінової політики фірми необхідний всебічний аналіз факторів, що впливають на рівень цін. Основними з них є: попит на продукцію; державне регулювання цін; витрати по виробництву й реалізації продукції; конкуренція й інші фактори.
Залежно від конкретних умов і цілей підприємства використовують різні методи розрахунку: метод, засновані на витратному підході й метод, заснований на цільовому ціноутворенні. При першому методі до витрат виробництва й реалізації товару додають певну суму прибутку, що планує одержати підприємство. Ціну можна визначити по формулі:
Ц = Кок * ВВ, [2]
де Кок - коефіцієнт окупності витрат; ВВ - витрати виробництва.
Таблиця 3.7. Визначення рівня цін на кондитерські вироби витратним методом
| Показники | Рентабельність, % | ||
| 15 | 30 | 50 | |
| 1. Випуск продукції, тонн (т) | 84055,42 | 87862,71 | 91222,6 |
| 2. Постійні витрати (тис.грн.) | 8152,33 | 8410,91 | 8795,64 |
| 3. Змінні витрати на одиницю продукції, грн./т. | 215 | 250 | 290 |
| 4. Змінні витрати, всього, тис. грн. | 18071,92 | 21965,68 | 26454,55 |
| 5. Валовівитрати, всього, тис. грн. | 26224,25 | 30376,59 | 35250,19 |
| 6. Собівартість продукції, грн./т. | 311,99 | 345,73 | 386,42 |
| 7. Ціна 1 тонни, грн. | 358,79 | 449,45 | 579,63 |
| 8. Виручкавід реалізації всього, тис. грн. | 30157,88 | 39489,56 | 52875,28 |
| 9. Прибуток від реалізації продукції, разом, тис.грн. | 3933,64 | 9112,98 | 17625,09 |
| 10. Рівень рентабельності продукції, всього, % | 15 | 30 | 50 |
За даними таблиці 3.7. можна зробити висновок, що для збільшення прибутку й рентабельності треба поліпшити якість продукції, маркетинг і підвищити ціни. При коефіцієнті окупності 1,15 продукцію потрібно продавати за ціною 335,43 грн. за тонну, а при коефіцієнті окупності 1,3 продукцію потрібно продавати за ціною 415,68 грн. за тонну, а при коефіцієнті окупності 1,5 продукцію потрібно продавати за ціною 550,38 грн. за тонну. Змінні витрати вище при коефіцієнті окупності 1,5 (24675,68). Там вище й прибуток (16735,76), і рентабельність (50%).
Витратні методи ціноутворення прості й зручні, але їх можна використовувати, якщо підприємство впевнене в реалізації свого товару, тобто , немає конкурентів, а якщо конкуренти є й з більше низькими цінами на цю продукцію, то вони можуть витиснути підприємство з ринку. Потрібно детально вивчати стан конкуренції, ціну і якість їхніх товарів, зміну попиту на товар при зміні ціни.
В 2010 році фабрика кілька разів робило комплексний перегляд цін на продукцію, причому перегляд відбувався не тільки під впливом зростаючих витрат на виробництво, але й під впливом ринкової кон'юнктури (тобто іноді й убік зниження по окремих групах і видах продукції, що було викликано сезонними коливаннями попиту).
Політика фабрики в області цін і знижок була спрямована на прискорення продажів. Зокрема :
- для прискорення оборотності коштів надавалася знижка за 100%-ную попередню оплату продукції (розмір знижки протягом року становив 2%);
- надавалися знижки покупцям, що виконують умови договору купівлі- продажу в частині виконання планових обсягів і ритмічності вибірки продукції (5%).
Середній сумарний розмір знижок, наданих покупцям до базових цін по всіх підставах, у звітному році зменшений і склав 6.0% (2009 рік - 9,1%).
Перспективним на підприємстві вважається метод ціноутворення за методом урахування попиту. Останній рік він набуває все більшої ваги для визначення цін на продукцію підприємства, оскільки дозволяє прозоро визначити ціну, яка міксимізує прибуток. В табл. 3.8. наведена схема розрахунку ціни за даним методом.
Таблиця 3.8. Визначення оптимального рівня ціни на кондитерські вироби з урахуванням попиту (теоретичний розрахунок)
| Ціна за од. (1 т.) товару, грн. | Попит (кількість реалізованого товару), т. | Постійні витрати всього, тисрн. | Змінні витрати, тис.грн. | Валові витрати виробництва, тис.грн.. | Виручка від реалізації, тис. грн. | Прибуток (збиток) (+,-) тыс. грн. | Рівень рентабельності (збитковості)-, % | |
| На од. товару (1 т.) | разом | |||||||
| 0 | 180000 | 8000 | 0,25 | 45000 | 53000 | 0 | -53000 | -100,00 |
| 150 | 150000 | 8000 | 0,25 | 37500 | 45500 | 22500 | -23000 | -50,55 |
| 300 | 120000 | 8000 | 0,25 | 30000 | 38000 | 36000 | -2000 | -5,26 |
| 450 | 90000 | 8000 | 0,25 | 22500 | 30500 | 40500 | 10000 | 32,79 |
| 600 | 60000 | 8000 | 0,25 | 15000 | 23000 | 36000 | 13000 | 56,52 |
| 750 | 30000 | 8000 | 0,25 | 7500 | 15500 | 22500 | 7000 | 45,16 |
| 900 | 0 | 8000 | 0,25 | 0 | 8000 | 0 | -8000 | -100,00 |
По таблиці 3.8. видно, що при найнижчій ціні за 1 тонну кондитерських виробів, рівній 0грн., попит на дану продукцію буде максимальний. Одночасно із цим підприємство ВАТ "ТерА" не отримає прибутку, тобто виторг від реалізації набагато менше валових витрат виробництва. Тому при даній ціні підприємство працює збитково. Аналогічна ситуація виникне, якщо продукцію продавати по найвищій ціні, тобто по 900 грн./т., але збитки будуть набагато менше (у першому випадку збиток склав -53000 тис. грн., а в другому - -8000 тис. грн., що на 45000 тис. грн. менше), при цьому рентабельність буде однаковою (-100 %). При цій ціні попит рівняється нулю, тобто жоден споживач даної продукції не буде її купувати за ціною 900 грн./т. Також дане підприємство одержить збиток, реалізуючи свою продукцію за ціною 150 грн./т. і за ціною 300 грн./т.; рентабельність у цьому випадку також буде негативною. Отже, реалізовувати кондитерські вироби по вище перерахованих цінах підприємству не вигідно.
Ціна за тонну продукції, рівна 450 грн./т., 600 грн./т. або 750 грн./т., принесе підприємству прибуток. Але максимальний прибуток і рентабельність досягається при ціні 600 грн./т. (13000 тис. грн. і 56,52 % відповідно). Ця ціна одночасно влаштовує й покупця, і продавця (підприємство ВАТ "ТерА"), тобто забезпечує тимчасовий компроміс між ними.
Таким чином, найбільше ефективно реалізовувати кондитерські вироби за ціною 600 грн./т., тому що це принесе максимальний прибуток і найвищу рентабельність. Виходить, оптимальний із ціни з урахуванням попиту буде відповідати 600 грн./т.
В 1999 році фабрика кілька разів робило комплексний перегляд цін на продукцію, причому перегляд відбувався не тільки під впливом зростаючих витрат на виробництво, але й при впливі ринкової кон'юнктури (тобто іноді й убік зниження по окремих групах і видам продукції, що було викликано сезонними коливаннями попиту).