Підвищення податку на додану вартість зумовить зменшення виграшу як споживачами, так і виробниками. Сума податку розподіляється між виробниками і споживачами, а також включає податковий тягар. Величина останнього формується за рахунок зменшення платоспроможної кількості населення і зниження виробничих потужностей підприємств. При цьому еластичність має велике значення для розрахунку: яку частину податку сплачують виробники, а яку споживачі.
При еластичному попиті більша частина податку сплачується виробниками, тому що споживачі будуть намагатися збільшити споживання товарів-субститутів. При нееластичному попиті більшу частину податку сплачують споживачі, оскільки їм важко змінити структуру споживання через обмеженість замінників.
І навпаки, якщо еластична пропозиція, то більшу частину податку сплачують споживачі, тому що виробники можуть перепрофілювати свої виробничі потужності на виготовлення іншого товару чи послуги. У випадку нееластичності пропозиції (досить короткий період часу) переорієнтація ресурсів здійснюється повільно, або її здійснити неможливо, тому більш за все від податку страждають виробники. [6, ст. 63]
Висновки та пропозиції
Еластичність показує чутливість попиту та пропонування до змін у ціні даного товару, цінах інших товарів чи доходах. Для попиту розрізняють еластичність за ціною та еластичність за неціновими факторами – перехресну еластичність та еластичність за доходом.
Коефіцієнт еластичності визначається як відношення процентної зміни обсягу попиту на товар до процентної зміни ціни даного товару, доходу споживача, цін інших товарів.
Показник лінійної еластичності визначає процентну зміну обсягу попиту в точці. Показник дугової еластичності застосовується для вимірювання еластичності попиту в центральній точці інтервалу на певному відрізку кривої попиту.
Залежно від значень коефіцієнтів цінової еластичності розрізняють еластичні та нееластичні попит і пропонування та попит і пропонування з одиничною еластичністю. Існують два граничні випадки – абсолютно еластичного та абсолютно нееластичного погину і пропонування.
Між показником цінової еластичності попиту, видатками покупців і виторгом продавців існує зв'язок: за еластичного попиту цін, і виторг змінюються у протилежних напрямках, за нееластичного виторг і ціна змінюються в одному напрямку. Виторг продавців досягає максимуму, якщо цінова еластичність попиту дорівнює одиниці.
Перехресна еластичність попиту і пропонування характеризує чутливість споживачів і виробників одного товару до зміни ціни іншого товару. Еластичність попиту за доходом вимірює чутливість обсягу попиту до змін у доходах споживачів.
Еластичність попиту і пропонування визначається багатьма факторами, серед яких визначальним є фактор часу. Еластичність попиту, як і еластичність пропонування, є вищою у довгостроковому періоді порівняно з короткостроковим. Це означає, що зміни попиту і пропонування у короткостроковому періоді призводять до значних змін у ціні і незначних змін в обсязі продукції. У довгостроковому періоді коливання попиту і пропонування спричиняють менші зміни у ціні і більші – у кількості продукції.
Теорія еластичності попиту і пропонування мас важливе практичне значення для аналізу і прогнозування цінової стратегії продавців, динаміки ринку, наслідків державного регулювання цін та оподаткування товарів.
Список використаної літератури
1. Базилевич В.Д. Мікроекономіка. – К.: «Знання», 2007. – 677 ст.
2. Білозір Л.В. Попит та пропозиція. // Економіка АПК. – 2005. №9 ст. 125–129
3. Ватаманюк З. Економічна теорія і мікроекономіка. К.: «Видавничий дім альтернативи», 2001. – 419 ст.
4. Величко О.М. Регулювання грошової пропозиції. // Банківська справа. – 2001. №2. ст. 26–31.
5. Задоя А.О. Мікроекономіка. К.: «Знання», 2001. – 176 ст.
6. Косік А.Ф. Мікроекономіка. – К.: «Центр навчальної літератури», 2004. – 415 ст.
7. Кудряшов В.П. Бюджетна резолюція: пропозиція з удосконалення. // Фінанси України. – 2006. №12. ст. 21–36.
8. Павлюк І.О. Проблеми бухгалтерського обліку виробничих запасів та пропозиції. // Бухгалтерський облік та аудит. – 2000. №6. ст. 40–56.
9. Петрик О. Структурна модель механізму монетарної політики в Україні. // Вісник Національного банку України. – 2006. №3. ст. 12–20.
10. Приймак О. Україна: аспекти праці. – К. «Праця». – 2001. №9. ст. 4.
11. Пустовойт О. Внутрішній ринок України. // Економіка України. – 2007. №3. ст. 52–59.
12. Ріпак О. Економічне зростання. // Фінанси України. – 2007. №9. ст. 54–57.
13. Сігайов. О. Модель сукупного попиту. // Фінанси України. – 2008. №7. ст. 34–41.
14. Фомішина В. Споживчий елемент сукупного попиту як чинник економічного зростання. // Банківська справа. – 2006. №5–6. ст. 74–78.
15. Федько О.А. Ринок праці: попит і пропозиція. // Зоря Полтавщини. – 2000. ст. 1.
16. Харазашвілі Ю. Математична модель сукупної проопозиції. // Банківська справа. – 2003. №3. ст. 60–72.