Еластичність попиту та пропонування, способи її визначення та застосування в практиці господарської діяльності підприємства (стр. 5 из 6)
3) Еs <1(крива S перетинає вісь ціни нижче початку координат).
Випадок 1. Крива S1 перетинає вісь ціни вище початку координат у точці Т1. Еластичність пропозиції в будь-якій точці кривої S1, наприклад у точці А1, визначається:
Еsв точці А1 = ОР1/Р1Т1
Оскільки ОР1>Р1Т1, то Еs >!. Отже, пропозиція еластична як у точці А1, так і в будь-якій точці кривої S1.
Випадок 2. Крива S2 проходить через початок координат. Точка Т2 збігається з початком координат. Еластичність пропозиції в будь-якій точці кривої S2, наприклад в точці А2, визначається:
Еsв точці А2 = ОР2/Р2Т2
Оскільки ОР2=Р2Т2, то Еs=1. Отже, пропозиція одинично-еластична як у точці А2, так і в будь-якій точці кривої S2. [3, ст. 401]
Випадок 3. Крива S3 перетинає вісь ціни нижче початку координат в точці Т3. Еластичність пропозиції в будь-якій точці кривої, наприклад у точці А3 визначається:
Еsв точці А3 = ОР3/Р3Т3
Оскільки ОРз<Р3Тз, то Еs<1. Отже, пропозиція є нееластичною як у точці А3, так і в будь-якій точці кривої S3. Даний випадок є винятковим: маємо від’ємне значення ціни. А це означає, що існують виробники, які готові пропонувати деяку кількість товару безплатно з метою привернути до себе споживача і швидше реалізувати товар. [3, ст. 408]
3. Практичне застосування теорії еластичності
3.1 Практичне застосування теорії еластичності в суспільстві
Концепція еластичності має численні сфери практичного застосування. Однією з них є цінова стратегія продавців. Так, продавцям, результати діяльності яких пов'язані з обсягом купівлі-продажу продукції, важливо визначити, яку ціну призначити, щоб отримати найбільший виторг, чи варто її знижувати або підвищувати. Наприклад, власник кінотеатру чи стадіону зацікавлений у встановленні оптимальної ціни на квитки, яка дозволить продати максимальну їх кількість і заповнити глядацькі місця. Сукупний виторг продавців одночасно є видатками покупців, тому зв'язок між показником еластичності і зміною видатків представляє інтерес для обох сторін.
Р  |
Р1 А– В
Р2+
Е
Р3 – FР4 + D
 |
0 Q1 Q2 Q3 Q4 Q
Рис. 3.1. Взаємозв’язок між еластичністю попиту і видатками (виторгом) [6, ст. 59]
Якщо попит на товар еластичний (|Еd|> 1), то незначне зниження ціни
набагато збільшує видатки покупців (виторг продавців). Це ілюструє графік на рис. 3.1. Сукупний виторг обчислюємо як TR=P*Q, на графіку це буде площа прямокутників ОР1АQ1і ОР2ВQ2. Рисунок показує, що втрати виторгу від зниження ціни з Р1до Р2(прямокутник зі знаком «мінус») значно менші, ніж приріст виторгу від збільшення обсягу покупок з Q1 до Q2 (прямокутник зі знаком «плюс»). І навпаки, підвищення ціни на еластичному підрізку кривої попиту призведе до зменшення виторгу.
Отже, якщо попит еластичний, ціна і виторг змінюються у протилежних напрямках.
У нижній частині кривої попиту, де попит нееластичний |Еd|< 1), зниження ціни з Р3до Р4зменшує також і виторг, тому що втрати виторгу від зниження ціни (прямокутник зі знаком «мінус») значно перевищують приріст виторгу від збільшення обсягу (прямокутник зі знаком «плюс»). Таким чином, якщо попит нееластичний, виторг і ціна змінюються в одному напрямку.
У випадку одиничної еластичності в точці кривої попиту, | Еd | =1, видатки покупців і виторг продавцівдосягають максимальної величини.
Проілюструємо зв'язок між еластичністю та сукупним виторгом продавців окремою таблицею. Наприклад, нехай ціна і обсяг попиту змінюються так, як подано у таблиці 3.2.
Табл. 3.2 Зв'язок між еластичністю та сукупним виторгом продавців
| Ціна(Р) грн. | Обсяг попиту (Q)од./тиждень | Сукупний виторг(ТR), грн. | Лінійна еластичність попиту (Еd) |
| 1 | 2 | 3 | 4 |
| 5 | 1 | 5 | 5 |
| 4 | 2 | 8 | 2 |
| 3 | 3 | 9 | 1 |
| 2 | 4 | 8 | 0,5 |
| 1 | 5 | 5 | 0,2 |
У колонках 3 і 4 обчислено сукупний виторг і показники лінійної еластичності за кожної зміни ціни. Як видно з таблиці і графіка (рис. 3.9), найбільшим є виторг в точці, де показник еластичності дорівнює одиниці, а ціна товару становить 3 грн.
Теорія еластичності і пристосування ринку також має важливе практичне значення для аналізу і прогнозування наслідків зміни ринкових умов.
Наприклад, якщо через посуху очікується скорочення пропонування будь-якого сільськогосподарського продукту на світовому ринку, то для визначення впливу цієї події на світову ціну товару можна зобразити криві фактичного попиту і пропонування, а потім розрахувати їх зміщення і визначити зміну рівноважної ціни.
Ще один важливий аспект застосування теорії еластичності – визначення наслідків державного втручання у ціноутворення.
Так, у разі відхилення цін від рівноважних внаслідок державного регулювання величини дефіцитів та надлишків, що виникають в результаті цього, прямо залежать від еластичності попиту та пропонування. Чим менш еластичними є попит і пропонування, тим меншими будуть величини дефіциту і надлишку. І навпаки, чим більш еластичними є попит і пропонування, тим більшими виявляються розміри дефіциту і надлишку.
Чи не найважливішою сферою практичного застосування концепції еластичності є політика оподаткування. Звичайно вважають, податки сплачують ті, на кого вони покладені законодавчо. Поширеною також є думка, що сплата податку (податковий тягар) цілком перекладається на кишеню споживача. Але це не так. І урядова політика оподаткування повинна враховувати, хто саме – продавці чи покупці будуть основними платниками податку.
Юридичне визначення платника податків – продавця або покупця – абсолютно не впливає на економічний розподіл податків. Податкове навантаження несуть обидва суб'єкти ринку. Розподіл податкового тягаря між покупцями і продавцями визначається відносною еластичністю попиту і пропонування. [6, ст. 61]
Якщо попит на товар відносно нееластичний порівняно з пропонуванням, більшу частину податкового тягаря будуть нести споживачі, меншу частину будуть сплачувати продавці. При цьому зниження ціни пропонування Рsвід рівня початкової рівноважної Р0є меншим, ніж підвищення ціни попиту Рd. Такий розподіл податкового тягаря характерний для акцизного податку на бензин, алкоголь.
І навпаки, якщо попит на товар є еластичнішим за його пропонування, і встановленням податку більшу частину податкового тягаря будуть нести продавці, а меншу частину – споживачі. При цьому зниження ціни пропонування Рsвід рівня початкової рівноважної Р0є більшим, ніж підвищення ціни попиту Рd.
Частки податкового навантаження, що припадають на продавши і покупців, можуть бути визначені аналітично.
Податковий тягар покупців (ТD):
ТD = (P*1 – P*0)* Q*1,
де P*1= Рd.
Податковий тягар продавців (TS):
TS = (P*0 –PS)
Нарешті, проаналізуємо розподіл вигоди від надання виробникам субсидії. Більшу частину вигоди від субсидії отримують споживачі, якщо попит на товар відносно нееластичний порівняно з пропонуванням, меншу частину вигоди отримують виробники. При цьому підвищення ціни пропонування Рs від рівня початкової рівноважної P*0 меншим, ніж зниження ціни попиту Р0. [6, ст. 62]
І навпаки, якщо попит на товар еластичніший за його пропонування,
то більшу частину вигоди одержать виробники, а меншу частину – споживачі. При цьому підвищення ціни пропонування Рs від рівня початкової рівноважної P*0 є більшим, ніж зниження ціни попиту Pd.
Площі, які відповідають часткам вигоди від субсидії споживачів і виробників, «помінялися місцями» порівняно з відповідними частками податкового тягаря, оскільки у випадку оподаткування Рd > Рs, а у випадку надання субсидії, навпаки, Рs > Р0.
Частки вигоди від надання субсидії, що припадають на споживачів і виробників, можуть бути визначені аналітично.
Вигода споживачів (Вd): Вd = (P*0 – P*1)* Q*1
де P*1= Рd.
Вигода виробників (Вs): Вs=(Рs - P*0)*Q*1
Отже, розподіл вигод від субсидій між споживачами та виробниками, так cамо як і розподіл податкового тягаря, визначаються відносною еластичністю попиту і пропонування.
3.2 Практичне значення теорії еластичності в податковій політиці держави
Теорія еластичності також має важливе значення для визначення економічної політики підприємства та держави. Розглянемо на прикладі податкової політики держави. Припустимо, що в країні підвищено ставку податку на додану вартість. Це призведе до зростання цін проти попереднього періоду, що рівнозначно зміщенню кривої пропозиції S1 вгору до рівня S2.