Еластичність попиту та пропонування, способи її визначення та застосування в практиці господарської діяльності підприємства (стр. 4 из 6)
Dl
Ds
 |
0 Q2 Q1 Q0 Q
Рис. (1.13) Пристосування ринку до змін у пропонуванні[6, ст. 58]Початкова рівновага встановлюється в точці Е0, рівноважна ціна Р0. [7, ст. 57]
Короткострокова крива попиту Ds є стрімкою, покупці не встигають адаптуватися до змін у ціні та пропонуванні. Зі зменшенням пропонування крива S0 зміщується у положення S1. У коростроковому періоді точка рівноваги поступово переміщується вздовж короткострокової кривої попиту Ds до E1. Оскільки крива Ds є досить стрімкою, попит нееластичний, ціна різко зростає з Р0 до Р1, а обсяг попиту скорочується незначно, з Q0 до Q1.
З перебігом часу покупці змінюють свої смаки, знаходять замінники даного товару. Довгострокова крива попиту Dl стає пологішою. Рівновага зміщується у точку Е2вздовж кривої пропонування S1. При цьому ціна знижується, з Р1до Р2, а обсяг попиту значно зменшується до Q2.
Отже, у короткостроковому періоді ціна різко зростає, що штовхає споживачів до заміщення дорогого товару дешевшим. Згодом, коли споживачі поступово зменшують попит, ціна знижується. Величина попиту змінюється в одному напрямку, але досить повільно. У довгостроковому періоді попит стає більш еластичним, а крива попиту – більш похилою.
2. Способи визначення ступеня еластичності попиту і пропонування
2.1 Способи визначення ступеня еластичності попиту
Для вимірювання еластичності попиту за ціною найчастіше застосовується концепція дугової еластичності попиту.
Дугова еластичність попиту характеризує відносну зміну величини попиту, зумовлену відносною зміною ціни на певній частині кривої попиту, тобто на дузі.
Візьмемо на кривій попиту дві точки А і В, які відповідають підвищенню ціни від Р1 до Р2 та зменшенню величини попиту від Q1 до Q2.
Р1 – початкова ціна (до зміни); Р2 – фактична ціна (після зміни); Q1 – початкове значення величини попиту (до зміни ціни); Q2 – фактичне значення величини попиту (після зміни ціни).
Відносна зміна у величині попиту визначається діленням фактичної різниці у величинах попиту, що спостерігається на відрізку між точками А і В – (Q2 – Q1), на середнє значення між двома величинами попиту, що відповідають цим точкам ((Q2+ Q1)/2). Аналогічно відносна зміна в ціні визначається діленням фактичної різниці в цінах, що спостерігається на відрізку між двома точками А і В – (Р2 – Р1), на середнє значення ціни, що відповідає цим точкам, – ((Р2 – Р1)/2).
Фактична різниця у величині попиту Середнє значення у величині попиту 
Дугова еластичність попиту = Фактична різниця в ціні Середнє значення ціниабо відповідно до прийнятих позначень: [3, ст. 398]
Q2-Q1 Q2-Q1 
Q2+Q1 Q2+Q1 Ed = 2 = P2-P1 P2-P1 P2+P1 
P2+P12
Наприклад, ціна підвищилася від 4 до 5 грошових одиниць, що спричинило зменшення величини попиту на товар від 50 до 30 умовних одиниць:
30–50
 |
Ed= 30+50 = -2,25
| |
5–4
| |
5+4
|Еd| = 2,25 [3, ст. 399]
Дугова еластичність дає змогу визначити «середню» еластичність на дузі кривої попиту. Однак крива попиту має різну еластичність у кожній своїй частині. Тому для точного визначення використовують концепцію точкової еластичності попиту.
Точкова еластичність попиту характеризує відносну зміну величини попиту, обумовлену відносною зміною ціни в характерній точці кривої попиту.Для визначення точкової еластичності попиту застосовують формулу:
Ed в точці А=ОР/РТ
де О – початок координат;
Р – ціна в характерній точці;
Т – точка перетину кривої попиту з віссю ціни. [3, ст. 400]
Точкова еластичність попиту демонструє всі види еластичності попиту. Для аналізу використаємо криву попиту у вигляді прямої лінії (рис. 2.2) [3, ст. 401] Припустимо, що точка А розташована вище середини кривої попиту. Ed в точці А = ОР2/Р2Т.Оскільки ОР2>Р2Т, то /Ed в точці А більша за одиницю. Отже, попит у точці А є еластичним, як і у всіх точках, що знаходяться вище від середини кривої попиту аж до перетину її з віссю ціни.
Треба зауважити, що нахил кривої попиту не визначає його еластичності. Нахил кривої обчислюється абсолютними величинами, а еластичність – відносними. Крива попиту є прямолінійною і має постійний нахил у кожній точці. Однак еластичність попиту в кожній точці різна. Рух по кривій попиту зверху вниз засвідчує зниження еластичності попиту від Еd=∞ до Еd= 0. 
Відмінність понять нахилу кривої попиту та його еластичності підтверджує і дугова еластичність попиту з постійною одиничною еластичністю. Крива попиту не має постійного нахилу на дузі АВ: нахил кривої збільшується в разі зменшення величини попиту, однак по всій дузі АВ еластичність попиту є одиничною. Отже, постійний нахил не означає постійної еластичності, а незмінна еластичність не означає незмінного нахилу кривої попиту.І все ж таки еластичність та нахил кривої попиту пов'язані між собою. Якщо порівняти дві криві попиту, що мають спільну точку, то більш еластичною буде та крива, яка має менший нахил. Крива D1; є еластичнішою за криву D2. [3, ст. 401]
2.2 Способи визначення еластичності пропонування
Концепцію еластичності пропозиції за ціною застосовують переважно у формах дугової та точкової еластичності пропозиції.
Дугова еластичність пропозиції характеризує спричинену зміною ціни на товар у відсотках відсоткову зміну величини пропозиції на певній частині кривої пропозиції, тобто на дузі. Для визначення дугової еластичності пропозиції застосовуємо таку саму формулу, як для дугової еластичності попиту, з єдиною поправкою, що Q – це величина пропозиції, а не попиту:
Q2-Q1 Q2-Q1 Q2+Q1 Q2+Q1 Es = 2 = P2-P1 P2-P1 P2+P1 P2+P1Залежно від абсолютного значення дугової еластичності пропонування розрізняють п'ять її видів:
1. |Es| >1, пропозиція еластична (рис. 2.4) (додаток Г)
%ΔQs >%ΔР
2. |Es|<1, пропозиція нееластична (рис. 2.5) (додаток Г)
% ΔQs <%ΔР
3. |Es|=1, пропозиція одинично-еластична (рис. 2.6) (додаток Г)
% ΔQs =% ΔР
4. |Es|=0, пропозиція абсолютно нееластична (рис. 2.7) (додаток Г)
% ΔQs = 0% ΔР
5. |Es|=∞, пропозиція безмежно еластична (рис. 2.8) (додаток Г)
% ΔQs = ∞% ΔР [3, ст. 406]
Нагадаємо, що не можна судити про еластичність пропозиції, зважаючи на нахил кривої пропозиції. Це різні поняття. За умови Es=1 (рис. 2.6) (додаток Г) нахил кривої пропозиції на дузі АВ зростає за збільшення величини пропозиції, а еластичність є постійною.
Якщо дугова еластичність пропозиції дає нам середнє значення еластичності (на окремому відрізку кривої S, тобто на дузі), то точне значення ми отримуємо, застосовуючи точкову еластичність пропозиції.
Точкова еластичність пропозиції характеризує зміну величини пропозиції у відсотках, спричинену відсотковою зміною ціни на товар у характерній точці кривої пропозиції.
Для визначення точкової еластичності пропозиції використовуємо вже знайому формулу:
Еsв точці А = ОР/РТ
де О – початок координат;
Р – ціна;
Т – точка перетину кривої пропозиції з віссю ціни.
Точка Т – це мінімальна ціна, якої вимагають виробники, перш ніж вони що-небудь запропонують на ринок.
За точкової еластичності пропозиції спостерігаємо три випадки:
1) Еs >1(крива S перетинає вісь ціни вище початку координат);
2) Еs= 1 (крива S проходить через початок координат);