Економічна теорія (стр. 7 из 13)

-спеціалізована, тобто така, яка обслуговує окремі ринки: товарний ринок та ринок природних ресурсів -товарні біржа; ринок праці - служба зайнятості (біржа праці)', ринок капіталів і грошей - банки та фінансово-кредитні посередники; ринок цінних паперів - фондові біржі та ін.;

- загальна, тобто така, яка обслуговує всю економічну систему, нею зайнятий весь економічний простір віл виробника до споживача. До основних елементів спеціалізованої інфраструктури, тобто, інфраструктури, яка сприж організаційному оформленню ринкових відносин, відносяті біржі, системи Оптової й роздрібної торгівлі, ярмарки аукціони, торговельні доми і т. ін. (схема 1).

Основні елементи спеціалізованої інфраструктури

Загальна інфраструктура обслуговує ринкову економіку в цілому. З певною мірою умовності сюди відносять: грошову, фінансову, кредитну й податкову системи.

Отже, в сучасній економічній системі інфраструктура ринку виконує функції:

- виступає як механізм функціонування підприємництва. Вона заповнює величезний економічний простір від виробництва до споживання. Отримуючи вироблену продукцію, вона організовує укладання контрактів на постачання, просуває товарні потоки по галузях і регіонах, регулює збут і обслуговування економічної системи;

- сприяє учасникам ринкових відносин реалізовувати власні інтереси;

- підвищує оперативність і ефективність роботи ринкових суб'єктів на основі спеціалізації окремих суб"єктів економіки і видів діяльноссті;

забезпечує організаційне оформлення ринкових відносин;

- полегшує форми юридичного та економічного контролю, державного і суспільного регулювання ділової практики.

27. Підпр-во в аграрній сфері

Науково-технічна революція здійснюється на основі ринкових механізмів, ідо в сільському господарстві передбачає не просто використання техніки, а створення системи машин. Система машин повинна враховувати особливості й специфіку виробництва кожного виду продукції в їх поєднанні, виходячи з принципу максимального використання робочих машин, агрегатів, транспортних засобів.

Дуже важливо також забезпечувати максимальну кількість необхідних засобів виробництва в критичні строки, •з тим щоб виконати всі роботи в оптимальний період і не допустити втрат врожаю внаслідок. Скажімо. Затримки при посіві чи збиранні врожаю. Тому в сільському господарстві необхідна більша маса засобів виробництва, більш висока енергоозброєність праці.

У сільському господарстві підприємець обмежений вибором виробництва тих чи інших продуктів природними умовами і специфікою цієї галузі. Головною особливістю підприємницької та й всієї господарської діяльності в аграрному секторі економіки є те, що вцій сфері особливу роль виконує земля. Земля в даному випадку виступає не просто як місце для виробництва, але і як предмет і засіб праці.

У зв'язку з цим в аграрній сфері господарства виникають особливі рентні відносини і утворюється особливий вид факторного доходу - земельна рента ( від лат. гесісіла - повернена назад)

Поняття "рента" в економічній літературі трактується у широкому і вузькому значенні.

В широкому значенні рента - доход, який регулярно отримує власник капіталу, майна, землі, облігацій і т.п. В даному випадку зміст ренти багато де в чому співпадає -зі змістом процента, якщо його також розглядати в широкому значенні. У вузькому значенні рента - це доход від землі, який отримує й власник (землевласник)на відміну від доходу, який отримує підприємець (орендатор-землекористувач), використовуючи землю як об'єкт господарства. Іншими словами, рента - це доход землевласника, тобто фізичної чи юридичної особи (держави, банку, фірми), які мають право власності па дану земельну ділянку. Землекористувач - це орендатор. Підприємець, який отримує звичайний прибуток. Ціну землі розрах-ть за формулою : Цз=(Р:НПВ)х100

НПВ- норма позичкового відсотка; Р- рента.

28. Модель ринку доско-ї конкуренції та її характеристики

Для ринку чистої (досконалої) конкуренції ні ознаки такі:

/.Дуже багато продавців, які на рівних умовах конкурують між собою.

2.Стандартна продукція, що пропонується для продажу. Це означає, що споживач не відрізняє товар одного продавця від товару іншого, навіть якщо вони мають відмінності. Тому йому однаково, у якого з продавців придбати товар.

3.Відсутність можлливості у окремого продавця впливати на ринкову ціну. Продавець може запропонувати свою продукцію за нижчими цінами порівняно з тими, що склалися на ринку.

4. Вільний вступ до галузі та вихід з неї. Ринок буде конкурентним лише тоді, коли не існуватиме ніяких законодавчих, технологічних, фінансових чи інших перепон, що могли б завадити появі чи зникненню нових фірм, які виробляють певний продукт. Па цій особливості досконалої конкуренції слід наголосити, оскільки саме н;і ній грунтується пояснення механізму пристосування галузі до вимог ринку у довготерміновому періоді.

5.Відсутність нецінової конкуренції. Основою для проведення нецінової конкуренції, як правило, є диференціація товару. Оскільки на конкурентному ринку товари стандартні, то підстав для нецінової конкуренції В умовах чистої конкуренції, як уже зазначалося, фірма не може проводити власної ціпової політики. Вона може лише пристосовуватися до тих цін, які на даний час склалися на ринку. Отже, можна зробити дуже важливий висновок: скільки продукції для продажу не запропонувала б конкурентна фірма, це ніяк не вплине на ринкову ціну.

Модель “чистої” монополії та її характеристики

Цей ринок має такі характеристики:

1. на ринку функціонує лише один виробник якоїсь продукції.

2. Товар, який виробляє монополіст, немає близького замінника.

3. Чистий монополіст сам установлює ціну на свій товар.

Якщо конкурентну фірму ми назвали такою, що погоджується з ціною, то монополіст - це той, хто диктує ціну. Щоб зрозуміти механізм диктату монополіста, треба згадати, як взагалі формується ринкова ціна. Ціна рівноваги є результатом взаємодії попиту та пропозиції. Оскільки для монополіста попит збігається з ринковим, і його можна розглядати як заданий, то встановити рівноважну ціну він може, маневруючи пропозицією: збільшення пропозиції знижує ціну і, навпаки, зменшення пропозиції призводить до зростання цін.

4. Вступу галузь інших виробників заблокований. Практично кожен виробник бажає стати монополістом та обмежити конкуренцію на ринку його товарів. Монополізація ринку може досягатися:

1. Зростанням фірми за рахунок капіталізації прибутку, банкрутством конкурентів, їх поглинанням до досягнення фірмою повного панування у галузі.

Об'єднанням капіталів на добровільних засадах і перетворенням такого об'єднання на панівного виробника.

Олігополістичний ринок : основні ознаки , особ-ті організації.

Ознаки :

1.панування на ньому кількох фірм

Олігополістичний ринок формується за умови досягнення високого ступеня концентрації виробництва.

Для його виміру використовується ціла система показників, серед яких такі:

- частка кількох найбільших виробників (як правило, чотирьох чи восьми) у загальному обсязі галузевого продажу.

-індекс Херфіндаля-Хіриімана (ІХХ), в основу розрахунку якого теж покладена частка окремих виробників на галузевому ринку продаж.

Він розраховується за формулою

ІХХ=Sd .деd - частка кожної окремої фірми на галузевому ринку продаж, %.

Продукт, який виробляє олігополія, може бути як стандартним,так ідифенційованим.

3. Оскільки частка будь-якого виробника на загальному ринку відповідного товару досить значна, кожен з них може проводити самостійну ціпову політику. Чи то зниження цін окремим виробником та збільшення обсягів продажу, чи то підвищення цін за рахунок обмеження пропозиції певним чином впливають на загальну динаміку цін у галузі. Однак слід враховувати, що результати цього впливу багато в чому будуть залежати від реакції на дії одного учасника ринку з боку інших виробників.

4. Вступ у галузь нових виробників дещо обмежений.

Ринок праці

Запаси праці в економіці вимірються показником робоча сила: це працездатне населення, тобто кількість людей, які досягли певного віку ( в Україні 16 років) і працюють або хоча й не мають роботи, то шукають її чи очікують, що їм запропонують роботу. Ринок праці - ринок одного з факторів виробництва, де домогосподарства в ролі найманих робітників пропонують свою працю, а фірми - виробники товарів та послуг ( працедавці) - потребують її. На ринку праці встановлюється ціна праці - ставка заробітної плати - та обсяг використання праці. Працедавець - це фірма, яка, виходячи із попиту на свою продукцію, утворює вторинний попит на працю та надає можливість найманим робітникам працювати і отримувати заробітну плату. Харктернстика досконало конкурентного ринку праці Аналіз функціонування ринків факторів виробництва здійснюється за тими ж принципами, що й ринків продукції. З урахуванням типу ринкової структури досліджується, як формується попит на фактори (індивідуальний і ринковий), які чинники його визначають; як формується пропозиція факторів (індивідуальна і ринкова) і які чинники визначають цю пропозицію

Щоб ринок фактора вважався повністю конкурентним, фірма повинна бути також конкурентною і на ринках готової продукції. Вважається, що всі учасники ринку факторів поводять себе раціонально і максимізують кожний власну вигоду: власники факторів - доходи від їхнього продажу; фірми купують фактори за такими цінами і в таких обсягах, щоб максимізувати прибуток від продажу готової продукції.

Якщо припустити, що для ринкових попиту і пропозиції фактора (наприклад, праці) діють закони попиту і пропозиції, то відповідні криві попиту і пропозиції на конкурентному ринку праці дають змогу визначити рівноважні ціну фактора - ставку заробітної плати, pl =pleі обсяг праці, L=Le