Планування обсягу виробництва продукції на швейному підприємстві (стр. 8 из 8)
Сукупний вплив екстенсивних та інтенсивних факторів може бути оцінений з використанням методу ключової матриці. Перевага такої оцінки полягає в тому, що можуть бути налагоджені міжресурсні зв'язки та визначені можливості інтенсифікації.
Модель ключової матриці показана в таблиці 2.
де: П – випуск продукції, тис. гри.;
ОЗ – вартість основних засобів, тис. грн.;
Т – вартість оплати праці, тис. грн.;
М – вартість витрачених матеріалів, тис. грн.;
ОЗв – віддача основних засобів, грн./грн.;
Ро – зарплатовіддача, грн./грн.;
Мо – матеріаловіддача, грн./грн.;
Оп – місткість продукції за основними засобами, грн./грн.;
Ор – зарплато-місткість продукції, грн./грн.;
Ом – матеріаломісткість продукції, грн./грн.;
Рф – озброєність праці основними засобами, грн./грн.;
Моз – озброєність основними засобами обробки матеріалів грн./грн.;
Мр – працезабезпеченість обробки матеріалів, грн./грн.;
Мр – забезпеченість роботи осн. засобів робочою силою, грн./грн.;
ОЗм – матеріалозабезпсченість роботи основних засобів, грн./грн.;
Рм – матеріалозабсзпеченість праці, грн./грн.
За властивостями моделі можна легко виділити вплив показників інтенсифікації використання виробничих ресурсів (віддачі основних засобів, зарплатовіддачі) на випуск продукції, враховуючи те, що П=Ов´Роз´Мр´М
Крім того, можуть бути оцінені міжресурсні зв'язки, які характеризують умови інтенсифікації використання виробничих ресурсів.
Таблиця 2. Модель ключової матриці аналізу дії екстенсивних та інтенсивних факторів виробництва
| І | П | ОЗ | Т | М |
| П | І | ОЗ/П=Оn | т/п= ор | М/П= ОМ |
| ОЗ | п/оз= озВ | І | Т/ОЗ=ОЗТ | м/оз= озм |
| Т | П/Т=РО | ЩЗ/Т=РОЗ | І | М/Т=РМ |
| М | п/м=мо | оз/м=мОЗ | т/м= мр | І |
Оцінка результатів інтенсифікації охоплює таку систему розрахунків:
а) визначення динаміки показників інтенсифікації використання виробничих ресурсів;
б) визначення співвідношення приросту використання виробничих ресурсів у розрахунку на 1% приросту обсягу виробництва;
в) розрахунок частки впливу зміни показників інтенсифікації на приріст обсягу виробництва продукції;
г) розрахунок відносної економії виробничих ресурсів;
д) комплексна оцінка всебічної інтенсифікації виробництва. Для оцінки досягнутого рівня інтенсифікації використовують табл. 1. За цими показниками інтенсифікації визначають її економічний результат (табл. 2) [9, 121].
Результат оцінки відносної економії ресурсів свідчить про втрачену вигоду чи приріст фінансового результату, досягнутих за рахунок інтенсифікації виробництва.
На третьому етапі дають оцінку резервів організації виробничого процесу. Раціональна організація виробничого процесу пов'язана із забезпеченням ритмічності та комплектності виробництва і збуту продукції відповідно до умов договорів поставки.
На четвертому етапі виявляють можливості збільшення обсягу продажу, тобто виторгу від реалізації продукції. Аналіз резервів приросту реалізації продукції враховує пошук резервів збільшення товарного випуску і зменшення залишків нереалізованої продукції па кінець аналізованого періоду. Можливості приросту товарного випуску оцінюють за випуском товарної продукції за аналізований період і за зміною залишків незавершеного виробництва на початок і кінець цього періоду. Найповніше резерви товарного випуску виявляють на перших трьох етапах аналізу. Щодо оцінки зміни залишків незавершеного виробництва, то треба зазначити, що частина їх має нормативний характер (для забезпечення ритмічності виробництва), а понаднормативні запаси скорочують можливості приросту реалізації. До основних факторів, які визначають обсяг незавершеного виробництва (Пн), належать: характер наростання витрат, тривалість виробничого циклу виготовлення виробів і середньодобовий випуск продукції. Взаємозв'язок між обсягом незавершеного виробництва та переліченими факторами має детермінований характер і виражається формулою:
(25)де n – кількість виробів;
Кі – коефіцієнт наростання витрат у виробництві і-то виробу;
Ті – тривалість виробничого циклу виготовлення i‑го виробу, днів;
Ві – середньодобовий випуск i‑х виробів за виробничою собівартістю, грн.
3.2 Аналіз продуктивності праці та шляхи її підвищення
Систематичне зростання продуктивності праці має пріоритетне значення для підвищення ефективності функціонування будь-якого підприємства, галузі промисловості, всього господарського комплексу, а також матеріального добробуту кожного працівника. Зростання продуктивності праці означає підвищення випуску продукції за одиницю робочого часу порівняно з минулим аналогічним періодом.
У системі продуктивних сил налічують близько 60 факторів продуктивності праці, що належать до всього технологічного способу виробництва, до відносин економічної власності, до надбудовних відносин тощо.
Необхідність вивчення всіх факторів, що впливають на рівень продуктивності праці і визначення резервів її підвищення зумовлена великим значенням, яке має підвищення продуктивності праці для окремих підприємств і суспільства в цілому.
Продуктивність праці це показник економічної ефективності трудової діяльності працівника. ЇЇ обчислюють співвідношенням кількості виробленої продукції, послуг та витрат праці, тобто виробітком на одиницю витрат праці. З’ясовуючи економічний зміст продуктивності праці, треба мати на увазі, що праця, яка витрачається на виробництво тієї чи іншої продукції, складається з:
- живої праці, що витрачається на даний момент у процесі виробництва даної продукції;
- минулої праці, уречевленої у раніше створеній продукції, яка використовується як міра для виробництва нової продукції [4, с.336].
Продуктивність праці тісно пов’язана з інтенсивністю. Чим вищий рівень інтенсивності праці, тим вища її продуктивність. Таким чином, інтенсивність праці є важливим фактором продуктивності, проте має певну фізіологічну межу й потребує дотримання фізіологічних норм людської енергії.
Резерви підвищення продуктивності праці – це невикористані можливості економії витрат праці (як живої, так і уречевленої), які виникають у наслідок дії тих чи інших факторів (удосконалення техніки, технології, організації виробництва і праці тощо). Рівень продуктивності праці залежить від рівня використання резервів. На думку Слободчикової Ю.В. резерви можна класифікувати щодо часу їх використання, а також сфери виникнення. За часом використання розрізняють поточні й перспективні резерви. За сферами виникнення розрізняють загальнодержавні, регіональні, міжгалузеві, галузеві, внутрішньовиробничі резерви [3, 280].
Висновок
Збут підприємством свого товару – це процес реалізації промислової продукції з метою задоволення потреб і запитів споживачів та отримання доходу (виручки).
Основне завдання плану збуту – розробка та обґрунтування реальної збутової програми, яка охоплює найбільш суттєві аспекти ринку: ціноутворення, заходи щодо сприяння збуту, просування товарів на ринку, систему розподілу та постачання продукції та ін. Постійне дослідження ринку необхідно проводити за допомогою маркетингу.
Маркетинг – це комплекс заходів в сфері досліджень торговельно-збутової діяльності підприємства по вивченню усіх факторів, які впливають на процес виробництва і просування товарів та послуг від виробника до споживача.
За допомогою маркетингу керівництво швейного підприємства одержує необхідну інформацію про те, які вироби і чому хочуть купувати споживачі, про ціни, які споживачі готові заплатити, про те, у яких регіонах попит на дані вироби найбільш високий, де збут продукції підприємства може принести найбільший прибуток. За допомогою маркетингу визначається, у які види виробництва, яку галузь найбільше вигідно вкласти капітал, де заснувати нове підприємство.
Маркетинг також дозволяє зрозуміти, яким чином виробник, підприємство, повинне організовувати процес збуту своєї продукції, як треба проводити кампанію по просуванню на ринку нових виробів, будувати стратегію реклами тощо. Маркетинг дозволяє розрахувати різні варіанти ефективності витрат на виробництво та реалізацію виробів і послуг, визначити, які види продукції продані, якому споживачу та у якому регіоні принесуть найбільшу віддачу на кожну гривню, вкладену у виробництво, транспортування, збереження, рекламу та збут.
Список використаних джерел
1. Агафонова Л. Г., Рога О. В. Підготовка бізнес-плану: Практикум. — К.: Знання, КОО, 2006.
2. Бєлов М. А. та ін. Управління виробничою інфраструктурою: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2003.
3. Васильков В. Г. Організація виробництва: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2003.
4. Грант С. Ефективне управління збутом. — Д.: Баланс-Клуб, 2002.
5. Гриньова В. М., Коюда В. О. Фінанси підприємств. — К.: Знання-Прес, 2004.
6. Економіка і організація інноваційної діяльності: Підручник / О. І. Волков, М. П. Денисенко, А. П. Речан та ін.; Під ред. проф. О. І. Волкова, М. П. Денисенка. — К.: ВД «Професіонал», 2004.
7. Задорожна Н. В. Мікроекономічна теорія виробництва і витрат. — К.: КНЕУ, 2003.
8. Мова Н., Хаустов В. Інноваційна діяльність в Україні та напрями її розвитку // Економіка України. — 2001.
9. Наливайко А. П. Теорія стратегії підприємства. Сучасний стан та напрямки розвитку: Монографія. — К.: КНЕУ, 2001.
10. Поддєрьогін А. М. Фінанси підприємства. — К.: КНЕУ, 2002.
11. Покропивний С. Ф., Соболь С. М., Швиданенко Г. О. Бізнес-план: технологія розробки та обґрунтування: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 1998.
12. Полторак В. А. Маркетингові дослідження: Навч. посіб. — К.: Центр навч. л-ри, 2003.
13. Портер М. Стратегія конкуренції / Пер. з англ. А. Олійник, Р. Скільский. — К.: Основи, 2003.
14. Слав’юк Р. А. Фінанси підприємств. — К.: Центр навч. л-ри, 2004.
15. Тарасюк Г. М., Шваб Л. І. Планування діяльності підприємства. Навч. посіб. — К.: Каравела, 2003.
16. Швайка Л. А. Планування діяльності підприємства: Навч. посіб. — Л.: Новий світ-2000, 2004.
Раціональна розробка виробничої програми
Додаток 2
Алгоритм планування збуту продукції
