Міністерство освіти та науки України
Національний університет водного господарства та природокористування Кафедра обліку і аудиту
Курсова робота з дисципліни “Статистика” за темою:
“Статистичний облік природних ресурсів в Україні”
Рівне – 2006
Зміст
Вступ
1. Статистичний облік природних ресурсів в Україні
2. Кореляційне дослідження
3. Типологічний розрахунок
3.1. Зведення і групування статистичних даних
3.2. Ряди розподілу
3.3. Ряди динаміки
3.4. Індекси
Висновок
Список використаної літератури
Вступ
Статистикою називається наука, яка об’єднує принципи та методи роботи з масовими даними – кількісними характеристиками зазначених явищ і процесів. Слово статистика (від лат. status – стан речей), означає кількісний облік масових, насамперед соціально-економічних явищ і процесів.
Об’єктом статистичного аналізу можуть бути найрізноманітніші явища й процеси суспільного життя. Предметом статистики є кількісна сторона масових явищ і процесів у нерозривному зв’язку з їх якісним змістом. Тобто статистика підкреслює дві принципові відмінності: по-перше – вона вивчає кількісну сторону суспільних явищ, по-друге – не поодинокі, а масові явища.
Вивчаючи кількісну сторону явищ, статистика відображає їх в своїх числах – показниках, і саме цим характеризує конкретну міру явищ, встановлює загальні властивості, виявляє схожість і відмінність окремих рис, об’єднує елементи в групи, виявляє певні типи явищ.
Інша особливість предмету статистики пов’язана з масовістю суспільних явищ. Статистика вивчає явища, які повторюються в просторі або впродовж часу. Для масового явища характерна участь у ньому певної множини елементів, істотні властивості яких схожі.
Розглядаючи суспільні явища як масові і спираючись на облік усієї сукупності фактів, що відносяться до цих явищ, статистика за допомогою чисел показує ступінь їх розвитку, напрям і швидкість змін, тісноту взаємозв’язків і взаємо залежностей. Все це дає підставу твердити, що статистика – один із засобів пізнання суспільного життя.
Статистика - багатогалузева наука, яка складається з окремих розділів або галузей, які, будучи самостійними її частинами, тісно пов’язані між собою. До цього часу виділились чотири складові частини статистики:
1) загальна теорія статистики, де розглядаються категорії статистичної науки, а також спільні для будь-яких масових явищ методи і засоби аналізу;
2) економічна статистика, яка вивчає явища і процеси, що мають місце в економіці, розробляє систему економічних показників і методи вивчення народного господарства країни чи регіону як єдиного цілого;
3) галузеві статистики, які розробляють зміст і методи обчислення показників, що відображають особливості кожної окремої галузі;
4) соціальна статистика, предметом якої є вивчення соціальних умов і характеру праці, рівня життя, прибутків, споживання матеріальних благ і послуг населення.
Метою написання курсової роботи для мене послугувало закріпити теоретичні і практичні знання, набуті в ході аудиторських занять, або шляхом самостійного вивчення окремих питань курсу, розвинути економічне мислення, оволодіти навичками самостійного розв’язання й обґрунтування господарських рішень.
При цьому вирішити наступні питання:
– закріпити теоретичні знання з раніше вивченої дисципліни “Вища математика” та засвоїти основні поняття та терміни дисципліни “статистика”;
– оцінити можливість практичного застосування набутих теоретичних знань для розв’язання конкретних економічних задач;
– оволодіти методами систематизації даних та обчислення узагальнюючих статистичних показників, а також аналізу варіації;
– набути вміння оцінювати ряди динаміки;
– навчитися застосовувати індексний метод до аналізу статистичних даних;
– оволодіти методами дослідження кореляційного зв’язку між показниками;
– закріпити знання з основних розділів соціально-економічної статистики.
Статистика природних ресурсів
Як складовий елемент національного багатства природні ресурси потребують докладного статистичного аналізу. Розвиток науки i техніки зумовлює зростаючий вплив людини на природу. Ураховуючи те, що такий вплив має переважно негативний i невиправданий характер, це спонукає дбайливіше ставитися до навколишнього середовища. Тому, поряд із завданнями обліку, розрахунку структури та вивчення використання в народногосподарських інтepecax природних pecypciв метою статистичного дослідження постає також вивчення характеру техногенного впливу людини на довкілля, облік кiлькicних та якісних змін у ньому. Масштаби антропогенного (тобто зумовленого господарською дiяльнiстю людини) впливу на природу величезні. Щороку під час переорювання полів, провадження гiрничовидобувних робіт та різного будівництва переміщуються, у середньому, 4 тис. км3 гpунтів, з надр землі видобувається 100 млрд. т руди, паливних копалин та будівельних матерiалiв, на поля вноситься близько 300 млн. т отрутохімікатів, на господарські потреби забирається 12% річкового стоку.
Комплекс питань, пов'язаних зі станом природи, постає на piзних рівнях i часто має міжнародний, планетарний характер. Цю проблему нині вивчають багато важливих авторитетних міжнародних органiзацiй - ООН та її пiдроздiли (ЮНЕСКО, ФАО), Міжнародна рада наукових союзів (МРНС), Всесвітня органiзацiя охорони здоров'я та iншi.
Взаємостосунки людини i природи мають будуватися на засадах раціонального природокористування. Масштаби освоєння людською діяльністю природних pecypcів не повинні перевищувати швидкості їхоновлення, а засвоєння природних комплексів має враховувати стiйкiсть їх внутрішньої структури. Відходи, що виникають у виробництві, мають нейтралізуватися або лiквiдуватися так, аби не забруднювати середовище, а також необхідно використовувати корисні компоненти, що є у відходах. Отже, рацiоналiзацiя природокористування передбачає розгляд природних процесів i виробничої дiяльностi як єдиної бiоекономiчної системи.
Істотне погіршення якості навколишнього середовища, яке значною мірою зумовлене зростанням масштабів антропогенного впливу, зумовило потребу формування статистики навколишнього середовища, дані якої мають забезпечити об'єктивне уявлення про обсяги природних pecypciв, якість навколишнього середовища, інтенсивність та напрямки техногенного навантаження на природу.
Статистика навколишнього середовища є міжгалузевою за своїм характером. Її iнформацiя використовується для розробки та оцінки виконання соцiально-економiчних програм, вирішення питань економічної політики. Вона описує стан та тенденції зміни навколишнього середовища, до якого належать повітря, вода, грунт/земля, бiота, що містяться в цих компонентах, а також населені пункти.
У 1972 роцi на засiданнi Генеральної Асамблеї ООН уперше були визнані головнi напрямки та принципи дiяльностi рiзних держав i закладені основи для розвитку міжнародного співробітництва в галузі статистики навколишнього середовища. Kpiм того, була заснована спеціальна програма ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП), одне з довгострокових завдань якої полягало в розробці загальної системи показників статистики навколишнього середовища, яка узагальнила б досвід різних країн i забезпечила б порівняння національних даних.
Побудова системи показників статистики навколишнього середовища гpунтуєгься на використанні моделі “навантаження – стан – реакція”, згідно з якою стан навколишнього середовища та окремих його компонентів визначається впливом соціально-економічної, дiяльностi людини i реакцією суспільства, яка спрямована на запобігання та зменшення наслiдкiв цієї дiяльностi. Зазначена система показників складається з таких підсистем:
1) показники навантаження;
2) показники стану навколишнього середовища;
3) показники реакції суспільства;
4) показники запасів та фондів окремих компонентів навколишнього середовища.
Показники навантаження поділяються на показники антропогенного та природного навантаження. Щоб оцінити антропогенне навантаження на довкілля, застосовують показники:
· видобутку (збору врожаю) окремих природних ресурсів;
· що характеризують кiлькiсть викидів і скидів забруднюючих речовин та вiдходiв у атмосферне повітря, водні ресурси та в землю;
· що характеризують кiлькiсть використовуваних бiохiмiчних речовин (природних та хiмiчних добрив, пестицидів) за розміром площі та iнтенсивнiстю їх використання.
Природне навантаження на компоненти навколишнього середовища вивчається за допомогою показників, що відбивають масштаби та інтенсивність природних явищ i стихійного лиха, такого як засуха, повінь, землетрус, які негативно впливають на навколишнє середовище.
Показники стану навколишнього середовища використовують для характеристики наслiдкiв антропогенного та природного впливу на довкілля:
· показники, що відбивають кiлькiснi зміни в природних ресурсах, а сам бiологiчних, відновлюваних та не відновлюваних. До них належать показники зміни площі пociвів сільськогосподарських культур, популяції домашніх тварин, окремих популяцій рибних запасів, видів флори та фауни тощо. Для розрахунку таких показників застосовується пiдхiд, що базується на оцiнцi зміни запасів;ї
· показники якості навколишнього середовища визначають фактичні якiснi властивості повітря, води та землі, які виражаються показниками концентрації окремих видів забруднюючих речовин. Для такої оцінки використовується пiдхiд, що полягає впорiвняннi piвнів фактичної концентрації, забруднюючих речовин зі значеннями їх нормативних показників - гранично допустимих концентрацій (ГДК), перевищення яких призводить до різних порушень стану здоров’я людей, негативно впливає на умови існування тварин і рослин;